Політолог К. Матвієнко: комуністи - одноразовий засіб

Українські комуністи досі майже безпроблемно співпрацюють в урядовій коаліції з Партією регіонів, яка має у своїх лавах найбагатших капіталістів в Україні.

Image caption Виборців Комуністичної партії з кожним роком усе менше, але вони віддані цій політичній силі

Але президент Янукович заявив, що хоче ринкових реформ, а уряд Азарова збирається скорочувати видатки, щоб збалансувати бюджет, і позичити ще кілька мілярдів у Міжнародного валютного фонду.

Комуністи відчувають, що їм не личить бути в такій компанії, проголошують незгоду і навіть вживають слово "опозиція".

Але чи щирі ці заяви - хіба комуністи не знали, з ким вони створюють уряд і керують парламентом?

У той же час фахівці нагадують, що нині коаліція назбирала собі перебіжчиків з інших фракцій і може й без комуністів набрати 226 голосів, щоб схвалювати необхідні рішення.

Тож чи потрібні ще комуністи урядовій коаліції, чи потрібна вона комуністам?

Про це Богдан Цюпин розпитував політолога з корпорації політичного консалтингу "Гардарика" Костянтина Матвієнка.

К. Матвієнко: Це така традиційна доля комуністів в українській політиці одноразового засобу – їх використовують тоді, коли потрібний доважок голосів для протягування тих чи інших законів. І як тільки за рахунок цих законів правляча коаліція імперіалістів-капіталістів міцніє, то відповідно комуністи перестають бути потрібними. А комуністи опиняються в непростій ситуації через те, що їм потрібно зберігати ось цю от риторику людей, які опікуються соціальними проблемами своїх виборців, а насправді ми розуміємо, що комуністи також є маніпульованими великим капіталом. Отже, опиняючись на шпагаті між інтересами великого капіталу і намаганням демонструвати піклування про інтереси своїх виборців, комуністи в черговий раз стають непотрібними.

Бі-Бі-Сі: Але є одна справа, у якій Партія регіонів і Комуністична партія України сходяться, дружно голосують і чудово розуміють один одного. Йдеться про проросійськість. Чи вважаєте ви, що Партія регіонів і Комуністична партія і далі залишатимуться єдиними на платформі прихильності Москві?

К. Матвієнко: Знов таки, проросійськість є справжня, а є удавана. Удавана стосується, наприклад, долі російської мови в Україні. Тут Партія регіонів і комуністи, звичайно, будуть працювати в унісон. Тому що такою є зацікавленість їхніх виборців – і виборців Партії регіонів, і виборців комуністів. А от коли ми говоримо… Ну, припустимо, про питання НАТО - і Партія регіонів, і комуністи щиро вважають, що Україні не слід вступати до Північноатлантичного альянсу. Але коли включаться вже бізнес-інтереси, дивіться, яку просту, але розкішну двоходівку зіграла Росія з Україною з цінами на газ! Підписаний харківський газо-флотський пакт, після цього нам, справді, дали трошки менше ціни на газ, але не на довгий час, на 10 років (ну, принаймні з тим, що на 25 років подовжили перебування флоту), і тут росіяни активно починають скуповувати наші підприємства. Це стосується Індустріального союзу Донбасу, що було зроблено раніше, комбінату імені Ілліча у Маріуполі, зараз є питання "Запоріжсталі". Отже, тепер експлуататорами трудящих мас, користуючись риторикою комуністів, є ті ж самі росіяни. І ось тут пред’явити б росіянам вимоги збільшення зарплатні, поліпшення абсолютно нестерпних умов праці металургів і хіміків, які в Україні мають місце, але комуністи замовкають. Ось тут вже їхня проросійськість і їхнє добре налаштування до Росії не спрацьовує в інтересах їхніх виборців. І вони про це воліють уникати говорити.

Бі-Бі-Сі: Тобто, фактично комуністів і Партію регіонів як головну силу в урядовій коаліції більше роз’єднує, аніж об’єднує, так?

К. Матвієнко: Ні-ні-ні! Спільні бізнес-інтереси їхніх власників – і Партії регіонів, і комуністів – поки що єдині…

Бі-Бі-Сі: Тобто те, що вони афішувати не можуть фактично?

К. Матвієнко: Так, звичайно. А от коли Янукович змушений заявляти про підвищення пенсійного віку, чи про скорочення соціальних видатків, ось тут, звичайно, комуністи опиняються у ситуації шпагату. Це ганебно їх роз’єднує.

Бі-Бі-Сі: Як ви думаєте, що можуть робити комуністи?

К. Матвієнко: А їм нічого не треба робити. Річ у тому, що правляча коаліція складає зараз набагато більше голосів, ніж це оголошено офіційно. Реально і Блок Юлії Тимошенко, і НУНС мають набагато більше потенційних перебіжчиків, тих, хто буде голосувати з ними, ніж потрібно для ухвалення законів. Отже, фактично, навіть наголошуючи на перехід до правлячої коаліції з Партії регіонів, у своїх меркантильних інтересах буде голосувати значна частина, яка залишається в Блоці Юлії Тимошенко. Там же теж багато людей, зацікавлених у експлуатації ресурсів України.

Бі-Бі-Сі: Та чи не вигідно зараз комуністам політично гучно тріснути дверима, заявивши, що вони з експлуататорами і капіталістами більше не хочуть співпрацювати?

К. Матвієнко: Я не був, не є і не буду політичним консультантом комуністів. Відтак я просто навіть не міркував з точки зору політтехнологічної доцільності… Давайте я поясню, що стосується політичної логіки. Політична логіка в України – це питання виживання. Тобто, це питання збереження обдуреного стану своїх виборців, щоб виборці і далі голосували за них. Так от тут я підказки комуністам давати не буду, але думаю, що логіка буде такою: вони залишатимуться певний час формально в правлячій коаліції, імітуватимуть певні розбіжності – гучно заявлятимуть про те, що вони проти експлуатації трудящих мас. Звичайно, не їхніми голосами будуть прийняті оці от закони, які потрібні для Міжнародного Валютного Фонду, які зараз нав’язуються Україні. Відтак вони все одно залишатимуться поки що у правлячої коаліції. Там є їхні міністри, там є Адам Іванович Мартинюк (перший віце-спікер Верховної Ради) у них по праву руку від Литвина. Отже, комуністи будуть в такому підвішеному стані і далі. Ми знаємо їхні рейтинги і розуміємо, що якщо вибори відбудуться ще в травні 2011-го року (є зараз такі плани на дострокові парламентські вибори), у комуністів є шанс подолати тривідсотковий бар’єр. Якщо 5, то вже немає, 5-відсотковий вони не здолають. А якщо вибори будуть у 2012-му році, то точно у комуністів немає жодного шансу потрапити в парламент. Отже, комуністи доживають свого політичного віку.