Дипломні "на замовлення": як боротися?

Студент

У розпал вступної кампанії та сесії в українських вишах Міносвіти звернуло увагу на поширену практику замовних дипломів, рефератів та курсових.

Міністр Дмитро Табачник навіть розповів, як відомство боротиметься із численними фірмами, які пропонують ці послуги: воно вже незабаром разом із міністерством внутрішніх справ розпочне перевіряти їх. Але чи мають сенс такі заходи і чи формально така діяльність є протизаконною?

"Я от сам живу на виставці, біля мене два університети, я переходжу кожного дня дорогу і бачу ці стовпи, які обклеєні оголошеннями", - розповідає начальник відділу моніторингу вищої освіти міністерства Микола Фоменко. Співробітники міністерства освіти та науки постійно бачать численні пропозиції купити дипломні роботи, реферати чи курсові, але визнають: притягти до відповідальності тих, хто займається цим бізнесом, неможливо.

З освітянами погоджується директор з юридичних питань Вищої школи економіки Іванна Куртик. Вона розповідає, що правову відповідальність за такі дії важко передбачити, найперше, тому, що і самі дії нелегко довести: "Коли студент подає роботу, він ніколи не зазначає, що ця робота моя, але написана кимось іншим. Коли робота є автентична, тобто, коли вона написана на конкретну тему і написана правильно, без плагіату, з дотриманням всіх вимог, тоді встановити, що вона написана не тією людиною, яка подає, дуже важко".

Неможливо притягти до відповідальності і фірми, які пропонують замовити в них письмові роботи. За словами Іванни Куртик, вони юридично лише надають консультаційні послуги або ж здійснюють аналіз наукової літератури, і при цьому не несуть жодної відповідальності за те, де замовник використає їхні матеріали.

Честь студента і викладача

Оскільки юридично боротися з замовними дипломами неможливо, освітяни апелюють до моральності студентів і викладачів, як от представник міносвіти Микола Фоменко.

Він переконаний, що і студенти, і викладачі мають більше дбати про свою професійну честь: "Все чесне в державі має починатися у вищій школі. Ти повинен чесно вступати, навчатися, складати іспити. Вища освіта готує еліту нації і дуже чутлива до цього".

Утім, вчорашні студенти, які користувалися послугами "диплом на замовлення", свої вчинки намагаються пояснити цілком об'єктивними причинами.

Наприклад, киянка Ольга замовляла дипломну роботу бакалавра. Вирішила ще на 3-му курсі, бо переконалася, що запропоновані кафедрою теми не мають ніякого практичного значення, а викладачі у студентських доробках зовсім не зацікавлені. Замовний диплом комісія сприйняла "на ура".

Ольга розповіла, що у диплом випадково потрапила рекламна брошура банку, а оскільки змінити це було запізно, то кваліфікаційна робота у такому вигляді потрапила до комісії: ніхто нічого не помітив.

"І взагалі у мене було таке враження, що нашій комісії взагалі не було ніякого інтересу до моєї роботи. Я взагалі не розумію, навіщо писати ці економічні роботи в такому обсязі. Ці теоретичні роботи, які переписуються одна з одної, друкуються багато разів… Змінюється тільки обгортка. Немає ніякого сенсу", - розказує Ольга.

Інша колишня студентка, Олена, сама писала дипломну роботу на замовлення. Її успішно захистила інша людина і отримала диплом про вищу освіту. Тепер Олена сама - викладач і бореться зі студентами, які купують наукові роботи: "Я знаю, що я, можливо, тоді вчинила не принципово, але мені тоді потрібні були фінансові кошти, в мене тоді були інші принципи, якими я керуватись мала".

Дипломні, курсові роботи чи реферати пишуть переважно самі викладачі, які не можуть прожити на освітянську зарплату. Необхідністю заробляти собі на життя виправдовуються і студенти, які замовляють роботи. Кажуть, що, працюючи, не мають часу на написання.

Завідувач кафедри політології Києво-Могилянській Академії Наталія Амельченко не вважає фінансовий аргумент виправданим: "З людської позиції можна зрозуміти, але я завжди кажу, що тут треба обирати. Не можна одночасно і ефективно працювати, і креативно писати роботу".

Інтелектуальна протидія

Скільки студентів не пишуть дипломи, а користуються послугами інших людей чи фірм - порахувати не можливо. Однак, схоже, міністерство освіти вважає, що їх багато, і це вже всерйоз позначається на якості освіти.

В Міносвіти сподіваються, що ефективною все ж таки може виявитися інтелектуальна протидія. Зокрема, там готують комп'ютерну програму, яку зможе використовувати будь-який вуз для того, щоб виявляти роботи, які продаються, а потім "гуляють" поміж студентами. За словами представника міносвіти Миколи Форменка, програма дозволить виявляти списані дипломи чи курсові навіть, якщо їх переклали з російської чи польської на українську.

За роки навчання студент вищого навчального закладу має написати десятки наукових робіт - рефератів, курсових, дипломних, які досить часто є формальністю, без якої не одержиш заліку чи екзаменаційної оцінки. Через таку практику, імовірно, і з'явився особливий вид бізнесу на освіті.