Євген Сверстюк: УРСР була підміною держави

Напередодні відзначення 150-річчя створення об’єднаної італійської держави у тій країні загострилася дискусія про ефективність і навіть доцільність існування єдиної Італії.

Подробиці тут

Image caption Військовий загін УНР, 1918 р. Фото з архіву Укрінформу.

Якщо дійсно хтось вважає, що після 150 років існування Італії як єдиної держави досі немає італійської єдиної нації, то цікаво, як це лунає для спостерігача з України, де процес державотворення можна вважати історично коротшим і, де заяви про роз’єднаність лунають не менш гучно.

Таким авторитетним спостерігачем Українська Служба Бі-Бі-Сі обрала доктора філософії, колишнього радянського політв’язня Євгена Сверстюка, з яким розмовляв Богдан Цюпин.

Є. Сверстюк: Здалеку воно все здається дуже простим і зрозумілим. І для нас Італія здається… Хоч ми знаємо, які там різні провінції і як вони дуже відрізняються, але нам здається, що там все у порядку.

Бі-Бі-Сі: А чи могли б ви подати своє бачення різниці між державотворенням і націєтворенням?

Є. Сверстюк: Для мене слово «державотворення» є дуже фальшиве і дуже пахне «совковістю». Мені здається, що термін «державотворення» пішов від тих, хто проповідував культи держави. Це й партійні органи, й органи безпеки. Держава, і все для держави, і хліб для держави, і людина для держави, і державотворення… І власне кажучи, ніяких проблем не було. Державу створено, перейменувати на незалежну Україну і все в порядку. Отже, у самому тому терміні було для мене завжди щось підозріле.

Бі-Бі-Сі: А націєтворення?

Є. Сверстюк: А якщо говорити про націєтворення, якщо брати, скажімо, Липинського, і брати всі його поняття складові, то це вже щось інше. Це є тривалий процес духовного пробудження і об’єднання нації.

Бі-Бі-Сі: Чи варто взагалі аж так дуже розривати ці поняття? Тому, що якщо говорити про українську державу, то я підозрюю, що для багатьох українських патріотів ці самі формальні ознаки, такі, як кордони, офіційний прапор, офіційний гімн – це чи не найголовніше, чого не було… Ось такого чогось відчутного, до чого можна було доторкнутися. У той час, коли нація – це більш таке ефемерне, що можна було створювати навіть віртуально? Чи ви би з таким погодилися?

Є. Сверстюк: Ну, може не так віртуально… Як і в усякому разі це трохи ідеальне поняття. А державотворення це є цілком конкретне. І я думаю, що для людей-політиків це є поняття цілком реальне, позитивне, і воно наповнено якимось програмовим змістом.

Бі-Бі-Сі: Власне, про творення держави. Таке враження, що в Україні ще досі досить серйозні дискусії щодо того, де починати українцям відлік, зокрема, для державотворення і націєтворення. Є твердження, що відлік української держави треба починати принаймні з 1917-го чи 18-го року, і є твердження, що треба з 91-го чи з 92-го року.

Є. Сверстюк: Мені здається, що тут навіть й суперечки не повинно було б бути. Це треба прийняти так, як прийняли інші країни, які боролися за незалежність і вибороли її в період після Першої світової війни. І це є головне. То була справді боротьба за незалежність, то була боротьба, полита кров’ю. Ну, хто виграв, хто програв – це інше питання. У нас ця боротьба була табуйована, пам’ять про неї була затоптана й заборонена, і через те ми прийняли чисто умовну дату, ненаповнену належним змістом. Наша дата нормальна – це проголошення Четвертого Універсалу (22 січня 1918р. - ред.)

Бі-Бі-Сі: Якщо Українську Народну Республіку вважати початком відліку українського державотворення, то чи у цей процес варто враховувати УРСР як державність українців чи ні, на вашу думку?

Є. Сверстюк: Я думаю, що тут треба дуже чітко поставити межу – боротьба за незалежність, боротьба за створення держави, поразка національно-визвольних змагань, підміна держави.

Бі-Бі-Сі: Тобто, Українська Радянська Соціалістична Республіка, на вашу думку, була, як ви кажете, підміною держави?

Є. Сверстюк: Це була радянська підміна, імітація. З багатьох імітацій це була одна з найтяжчих.

Новини на цю ж тему