На баркасах вулицями затопленого села

Люди на баркасі на Черкащині
Image caption Екскурсія на баркасі приваблює українців та іноземців

П'ятдесят років тому Кременчука на Дніпрі збудували гідроелектростанцію і для цього затопили 85 сіл на Черкащині, серед них – Худяки.

Минулого року у цьому селі встановили перший в Україні пам'ятник затопленим у 1959-1961 роках поселенням.

А потім вигадали туристичний маршрут для небайдужих до історії.

Ініціатором стала Агенція сільського розвитку, її виконавчий директор Марія Євтушенко каже, що сотні туристів подорожували цими місцями і раніше .

"На екскурсію приїжджають туристи з усієї України, а також з Росії, Канади, Німеччини, Ізраїлю. Цікаво усім, незалежно від віку. Байдужих не залишається."

У селі розповідають, що такий незвичний туристичний маршрут обирають люди середнього достатку.

Вони зупиняються на кілька днів у місцевих садибах, пристосованих для прийому і відпочинку гостей.

Під час поїздки розповідають, що було на місці затоплених сіл.

Екскурсовод показує де раніше містився стадіон, росли ліса і луки.

Часто у подорож затопленими вулицями їздять колишні мешканці Худяки, яких переселили до навколишніх сіл.

Багато людей добре пам'ятають події тих часів і згадують свої колишні домівки з жалістю.

«Тоді взагалі людей ніхто не питав. Сказали, що треба залишати наше село. Люди плакали і руйнували свої хати. Це був похорон. Мені було страшно вирубувати дерева. Я не можу зрозуміти, навіщо це було зроблено. У нас були такі гарні села. У 1936 році макет стадіону села Худяки демонструвався в Нью-Йорку на виставці як один із кращих в Україні», - розповідає колишня мешканка села Марія.

Image caption Над затопленими селами часто літають лелеки і чаплі

Наталія народилася у новому селі. Про рідне село, прадідову хату їй розповів дід.

Дівчина каже, що як замерзала водойма, він водив її кригою на місце, де колись було його обійстя.

Тепер з баркаса через товщу води Наталя спробувала розгледіти рідні її дідові місця.

"Наша хата була там на середині ставка, на вулиці Ватутіна".

За сприятливих умов під товщею води можна розгледіти і рештки людських поселень. Інколи - поховань, які не встигли перенести разом зі селом на нове місце. Василь Квітка, завідувач музею історії села навесні під час археологічної розвідки у старому селі знайшов більше двох десятків поховань.

"Я спочатку переплутав рештки людей із керамікою. Мені так було моторошно аж до цього часу, коли я паличкою зачепив череп і він вивернувся…"

Екскурсію пожвавлюють птахи, які часто пролітають над водоймою. Переважно, це лелеки і чаплі, але іноді приєднуються і лебеді.