Генерал-лейтенант: в Україні розвідок дуже багато

Підозрювані російські шпигуни, які постали перед судом у США
Image caption Підозрювані російські шпигуни, які постали перед судом у США

Прем’єр-міністр Росії Владімір Путін під час зустрічі з колишнім президентом США Біллом Клінтоном висловив надію на те, що поступ у двосторонніх російсько-американських відносинах не буде підірвано останнім «шпигунським» скандалом.

Колишній начальник Головного управління військової розвідки Міноборони України генерал-лейтенант у запасі Олександр Скіпальський проходив вишкіл розвідника ще за давніх радянських часів і добре знає специфіку роботи. Бі-Бі-Сі запитала пана генерала, чи здивували його масштаби і час цього скандалу.

О. Скіпальський: Відношення на політичному Олімпі – це, будемо казати, така офіційна позиція відносин між державами. Вони можуть потеплішати, можуть десь загостритися, а таємна боротьба не щезає. Вона, правда, теж може приймати інші форми, переходячи від розвідувальної діяльності до підривної діяльності, але робота спецслужб ніколи не затихає.

Бі-Бі-Сі: Тобто, ви кажете, що хоч «холодна» війна вже минула давно, але розвідники не сплять – що російські, що американські, що українські?

О. Скіпальський: В цьому світі, якщо є держава, є розвідка і ці співробітники, ці хлопці дійсно не сплять, вони виконують свої завдання.

Бі-Бі-Сі: А як ви розцінюєте дії американських контррозвідників? Чи якісна це робота, чи це, можливо задовго надто тривало? Вони вели стеження за цими людьми понад 10 років.

О. Скіпальський: Це навпаки демонструє витримку, майстерність, тому що у професіоналів існує таке правило: контроль за шпигунами приносить користь у випадку або припинення, або спостереження. Тому що зв’язки виявляються, форми, методи діяльності розвідувальної служби, яка в даному випадку працює. Термін не грає ніякої ролі, крім того, що свідчить про достатню витримку американської сторони і високопрофесійну роботу. Якщо за 10 років агентура не відчула за собою спостереження, значить, дійсно американці працювали професійно.

Бі-Бі-Сі: Західні оглядачі говорять про те, що активізувалася останнім часом робота агентів російської розвідки у Штатах, у Британії. Російської і китайської. Чи є у вас інформація про щось подібне в Україні? Або хто веде таку подіну діяльність в Україні (якщо взагалі ведуть)?

О. Скіпальський: Україні можна тільки поспівчувати. Тому, що розвідок, які «танцюють» на українському полі, дуже багато. А от українська спецслужба, яка повинна була адекватно зміцнюватись, на жаль, так і не відбулася на сьогодні. Тому, щодо моєї оцінки, то вперше в 97-му році я надрукував статтю про те, що активність російських спецслужб в Україні зростає. І можу сказати, що блискучою перемогою завершилась велика спецоперація по приводу в Україну проросійських сил до влади.

Бі-Бі-Сі: Блискучою перемогою для російських розвідників?

О. Скіпальський: Так.

Бі-Бі-Сі: То це має бути одночасно поразкою українських розвідників?.

О. Скіпальський: Так, це українські політики і спецслужби, та й Україна в цілому програла цю операцію, яку провели росіяни на території України. Можливо, тим і характеризується, що занадто багато уваги приділялося Україні, і вони втратили пильність, проводячи операції на американському континенті.

Бі-Бі-Сі: Але повертаючись до проблем української розвідки. Що треба зробити, аби так не було? Ви - людина з досвідом, що ви можете порадити молодшим колегам?

О. Скіпальський: Усвідомити власний патріотизм. Безумовно, завжди пам’ятати, що за їхньою спиною стоїть молода, але в той же час древня Україна. І з великим персональним підходом, із особливою відданістю національним інтересам робити свою справу. Я б хотів цього.

Бі-Бі-Сі: Тоді, за вашими прогнозами, чи буде колись «шпигунський» скандал на зразок того, який зараз точиться між Росією і США, між Росією і Україною?

О. Скіпальський: Знаєте, що стосується сьогодення, то, безумовно, такого не буде найближчим часом, а якщо навіть і зміняться стосунки, то я як професіонал не хотів би, щоб відносини України і Росії в подальшому як двох сусідів, як країн, які дійсно мають спільну територію, розглядалися через призму проведення спеціальних розвідувально-підривних операції. Тобто, через планку прицілу, як кажуть військові. Я не хотів би, щоб українсько-російські відносини так будувалися. Але якщо нинішнє російське керівництво цього не усвідомить, то все може бути. Історія – безпощадна річ.