Табачник згадав про "Зірницю"

Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник заявив про необхідність посилення патріотичного виховання дітей на тематиці ветеранських організацій і сказав про те, що "Зірниця" буде відроджена у співпраці з кадетами, скаутами та пластунами.

Image caption Мода на кадетську форму і стиль виховання в Україні зростає попри те, що бажаючих бути професійним військовим значно поменшало

Ідею деякі представники молодіжних організацій схвалюють, але із застереженнями, що "Зірниця" мала би позбутися радянської ідеологізації.

Симбіоз скаутської романтики та радянського патріотизму, гра "Зірниця" прививала любов до армії з 1967 року. Тоді в газеті "Піонерская правда" вийшов наказ номер один про започаткування такого виду військово-патріотичного виховання.

"Зірниця" не завжди виглядала так, як це змальовувалось у радянських фільмах – з такими аж надто драматичними боями за захоплення ворожого прапора на пагорбі чи знайдення якоїсь піонерської сурми в лісових хащах. Але лунали команди і стройові пісні Радянської армії, а піонери міцно стискали приклади дерев’яних автоматів.

Що залишиться від радянської ідеології?

Речник всеукраїнської організації "Пласт" Михайло Дяків каже, що ще не бачив конкретних пропозицій міністерства щодо того, якою б мала бути патріотична гра.

"Наразі вона мала б називатися українською "Заграва". Наша позиція є такою: нам цікаво розвивати патріотичний рух в Україні, впроваджувати такі ігри, але щоб основа була українська, а не запозичена ще з радянських часів".

Лідер об’єднання скаутських організації Андрій Чесноков не вбачає у відродженні "Зірниці" поганого, але нагадує, що скаути завжди були поза політикою: "Один раз я був у піонерському таборі, який перейменували у табір відпочинку, тому що це був 1989 рік. І там була ця гра, але я не дуже добре пам’ятаю. Чогось такого жахливого, як мені здається, не було. Якщо ідея набуде якогось політичного забарвлення, це одна річ, якщо це буде ще одна назва… Насправді, хочу сказати, що всі піонерські випробування, це були випробування скаутські, яким додали трохи чи не трохи комуністичної ідеології".

Image caption Дмитро Табачник хоче відновити дитячу патріотичну гру, але що залишиться в ній від радянської ідеології, поки що невідомо

Міністр освіти Дмитро Табачник неодноразово наражався на критику з боку тих організацій, які вбачають у політиці міністерства освіти та науки протидію національному відродженню. Лідер львівської громадської організації "Золотий лев" Юрій Кардашевський – один з тих, хто на Західній Україні займається патріотичним вихованням молоді, але не сприймає патріотизму за радянськими та російськими шаблонами.

"Мій проект називається "Стежками героїв". Я щороку організовую напіввійськовий молодіжний табір. Вивчаємо історію, спілкуємося, віддаємо данину. Зустрічаємося з мешканцями сіл карпатських, хто ще пам’ятає і може розповісти про ті події і боївки", - каже Юрій Кардашевський.

Кадетоманія в Україні

Міністерська ідея відродження "Зірниці" подобається Наталії Головіній, директору Київського ліцею-інтернату, який впровадив розпорядки, схожі на ті, що існують в кадетських училищах. Кадети, як спосіб виховання з хлопчаків чоловіків, набув популярності в певних колах і політиків, і представників системи освіти. Інтерес був помітно підігрітий російським телесеріалом з однойменною назвою. Пані Наталія Головіна каже, що не всім судилося служити в армії, але військова форма, доповіді, ритуали і дисципліна оберігають дітей від згубного впливу вуличного виховання. Тому, мовляв, і було впроваджено кадетську систему:

"Передивилися чимало фільмів: "Дні Турбіних", "Офіцери", а потім ще й телесеріал, і діти цього захотіли. Це потрібно суспільству на даний час. Зараз всі володіють комп’ютерами, освічені, начитані. А патріотизму зараз не вистачає – цього почуття і традицій".

Традиції: що кому здається гарним, а що ні

Деякі українські політики кажуть про стрімке падіння інтересу молоді служити в армії, яка погано фінансується і скорочується. Однак водночас в Україні продовжують з’являтися навчальні заклади з кадетським розпорядком і продовжує зростати кількість громадських воєнізованих організацій.

Вони записують до своїх програм пункти про виховання патріотизму і продовження традиції, хоча ставлення до історичної спадщини, скажімо, часів протистояння УПА та НКВС у них може бути діаметрально протилежним.