Є 'донецькі', є 'харківські'. А де запорізькі?

Для багатьох британців Україна часто асоціюється з Чорнобилем, тобто, з катастрофою на атомній електростанції, але останніми роками, особливо для тих, хто стежить за міжнародними подіями, слово "Україна" також нагадує про Помаранчеву революцію.

Image caption "Запорожці завжди любили свободу"

Британські ЗМІ, наприклад, нещодавні протести в арабських країнах не раз намагалися порівняти з масовими протестами на Майдані незалежності у Києві.

І часто у тих порівняннях та аналізах йдеться про те, що українці розчаровані Помаранчевою революцією.

Кореспондент Бі-Бі-Сі Даніель Санфорд поїхав у Запоріжжя, яке можна вважати типовим промисловим містом в Україні. Там він намагався зрозуміти причини розчарування попередньою владою і найбільші проблеми сьогодення.

"Україна на своєму шляху до демократії поставала перед багатьма проблемами. Політики зосереджувалися на розбудові держави та на геополітиці, але для мешканців Запоріжжя пріоритетною залишається проблема корупції", - робить висновок він.

Ось якими були враження Санфорда від Запоріжжя.

"Якщо їхати проспектом Леніна, то перед очима постає місто, яке може бути будь-де в Росії. Сталіністського стилю будівлі, широкі вулиці, величезні металургійні заводи, а також автомобільний завод, збудований в радянські часи. Мешканці міста розмовляють саме російською, а не українською мовою.

Сім років тому мешканці Запоріжжя не дуже підтримували Помаранчеву революцію, а тепер вони нею повністю розчаровані. Тоді запоріжців відлякувало те, що вони вважали антиросійськими гаслами, в той час, як проблеми з корупцією, наприклад, не зменшувалися.

Але Запоріжжя - це не просто російське місто в чужій країні. Воно дуже українське. Воно розташоване на берегах Дніпра, що розділяє більш сільськогосподарський та україномовний захід і більш промисловий та більш російськомовний схід.

Тут також є острів Хортиця - один з символів української державності. Щоб досягати успіхів, урядам в Україні потрібна підтримка таких міст, як Запоріжжя", - передає кореспондент Бі-Бі-Сі.

Чому ж Запоріжжя не породило таку саму правлячу еліту, як інші східні міста - Дніпропетровськ, Донецьк, Харків?

Про це кореспондент Бі-Бі-Сі Фідель Павленко поговорив із запорізьким журналістом Володимиром Москаленком, оглядачем тижневика "МіГ".

Бі-Бі-Сі: Чи не дивує вас те, яким побачив Запоріжжя кореспондент Бі-Бі-Сі?

Володимир Москаленко: Безумовно, до певної міри він має рацію: промисловість та архітектура Запоріжжя, звичайно, має щось подібне з іншими індустріальними містами тієї епохи, коли створювалось Запоріжжя та інші схожі міста. Безумовно, вплинуло те, що у Запоріжжі доволі строката етнічна картина через різні причини: насамперед, тому що для будівництва міста сюди звозили людей із різних частин Радянського Союзу. Також сюди тікали від голодомору 1932-33 років, адже у Запоріжжі тоді можна було прохарчуватися, в той час, як у селах люди вмирали від голоду. Тому тут утворився такий собі казан національностей та народностей. Після Другої світової війни для відновлення міста сюди так само звозили різних людей, відбувалося певне змішування. Щодо проспекту Леніна – то звичайно, людей, які мислять патріотично, це дратує, але поки що зміни робити важко, знаючи історію з пам’ятником Сталіна.

Бі-Бі-Сі: А як себе позиціонує сьогоднішнє Запоріжжя? Адже виходить, що воно є певною межею між центральною та східною Україною?

Володимир Москаленко: Від самого свого початку Запоріжжя (як більш широке поняття, не географічне, а історичне) було межею, так воно і продовжує існувати зараз. Я би не відніс Запоріжжя до Донбасу, бо існують достатньо серйозні відмінності навіть у ментальності жителів Донбасу і Запоріжжя. Відтак, не можна сказати, що це дуже подібні люди. Те, що тягнуть Запоріжжя туди, в совок, радянщину чи неорадянщину, безумовно, так, це певна естетика, невловимі рухи влади, хоча як і всієї влади наразі. Межа – це точно найбільш влучне визначення.

Бі-Бі-Сі: Сусідній Дніпропетровськ, який називають таким собі старшим братом Запоріжжя, дав Україні цілу плеяду лідерів. Багато поколінь дніпропетровських політиків виходили на верхівку влади у Києві. Це місто дало Україні купу олігархів, найзаможніших людей. Чому не склалося такої еліти в Запоріжжі?

Володимир Москаленко: Я думаю, саме з цих причин і не склалося, тому що це - межа, і тут завжди можна було маневрувати, образно кажучи, піти в степ. Як раніше, коли козакам не подобався отаман, вони плювали йому на голову та йшли собі кудись. Зараз точно такого, звичайно, немає, але ця вольна отаманщина до певної міри присутня, і так і сталося, що місцевої еліти немає. Як кажуть, є донецькі, дніпропетровські, київські, харківські, а от запорізьких немає. Можливо, потреба була, але вона не викристалізувалася настільки, щоб ця група з’явилась, занадто тут люблять волю. А якщо говорити про новітню історію, то найвідоміший, кого дало Запоріжжя, це Нестор Махно.

Бі-Бі-Сі: Запоріжжя дійсно надзвичайно строкате місто, адже з одного боку, це місто козацьких традицій та Хортиці, а з іншого – це перше місто, де поставили пам’ятник Сталіну вже у незалежній Україні.

Володимир Москаленко: І тут перший пам’ятник в незалежній Україні, який підірвали. Цей кордон, межевість продовжується, занадто багато намішано. Найбільша проблема, як на мене, це те, що совок ще досі сидить у голові людей. Молодь вже трохи не така, але вона теж потрапляє під вплив. Але загалом запоріжці занадто хитрі, аби розповідати, які вони насправді.