Як припинити сексуальні домагання на роботі

MeToo Копирайт изображения Getty Images

Однією з головних причин сексуальних переслідувань на робочому місці є толерантне ставлення керівництва до такої поведінки.

Секс-скандал навколо голлівудського продюсера Гарві Вайнштайна сколихнув мільйони жінок по всьому світу.

Вони почали ділитися своїми історіями в соцмережах під хештегом #MeToo, розповідаючи про випадки сексуальних домагань та переслідувань на роботі.

Сексуальне домагання - явище, без сумніву, не нове, а тих, хто досліджував цю тему трохи глибше, масштаб флешмоба не здивує.

Однак ставлення суспільства до проблеми, яка колись вважалася табу або неминучим лихом, тепер почало кардинально змінюватися.

Єва Жолі Копирайт изображения Getty Images
Image caption Депутат Європарламенту від Франції Єва Жолі тримає плакат з написом #MeToo під час обговорення проблеми сексуальних домагань

Дослідження останніх чотирьох десятиліть послідовно вказують на те, що сексуальні домагання є дуже поширеною проблемою для жінок.

Жінки частіше зазнають переслідувань сексуального характеру, й вони також надають більшого значення цій проблемі.

Найбільшого ризику зазнають насамперед молоді жінки.

Діапазон того, що різні люди вважають сексуальним домаганням, є досить широким - від натяків та образливих жестів до небажаного фізичного контакту, нападів або зґвалтування.

Найчастіше сексуальним переслідуванням на роботі вважають вимагання керівником від підлеглого сексуальних послуг в обмін на кар'єрне підвищення або погрози помститися в разі відмови.

Як це, приміром, свідчить із звинувачень, висунутих Вайнштайну.

Але в дійсності така форма домагань становить лише невелику частку - від 3 до 16%. А сексуальне насильство та зґвалтування на робочому місці - ще менше (від 1% до 6%).

Кевін Спейсі Копирайт изображения Getty Images
Image caption Оскароносний актор Кевін Спейсі заявив, що пройде лікування, після того як низка чоловіків звинуватили його в сексуальних домаганнях

Найбільш поширеною формою сексуального харасменту (понад 55% повідомлень) є коментарі із сексуальним підтекстом, недоречні або настирливі запрошення на побачення, зауваження щодо зовнішності та різноманітна немовна поведінка, як-от образливі жести, багатозначні погляди або свист.

Найчастіше кривдник не є керівником і має такий самий статус в організації, що й жертва.

Офіційні дані, однак, не показують справжнього масштабу проблеми. Словесні домагання, приміром, є надзвичайно поширеними, але мало хто визнає їх справжнім сексуальним домаганням.

Проте їх обов'язково потрібно враховувати, якщо ми намагаємось зрозуміти дійсний рівень проблеми та способи боротьби з ним.

Окрім того, слова та коментарі сексуального характеру, хоча й не вважаються важкою формою домагань, створюють, однак, недружелюбну обстановку на робочому місці і можуть погано впливати на самопочуття об'єкта переслідувань.

Негативні наслідки включають депресію, тривогу та навіть посттравматичний синдром.

Гарві Вайнштейн Копирайт изображения Getty Images
Image caption Голлівуд сколихнули зізнання багатьох жінок у тому, що вони пережили сексуальні домагання або фізичні напади від продюсера Гарві Вайнштайна

Сексуальні домагання можуть зашкодити професійному розвитку жертви, змушуючи її пропускати роботу без поважної причини або відмовлятися від кар'єрних можливостей.

Негативний вплив можуть відчувати й ті, хто постійно стає свідком такої поведінки, навіть, якщо вони й не є її об'єктом.

Як себе захистити?

Психологічні дослідження показують, що в залежності від ситуації та поведінки кривдника жінки можуть використовувати різні способи захисту.

Це може бути відмова від непристойної пропозиції та уникання зустрічей з агресором, розмова про проблему з друзями, родичами або колегами, а також відверта розмова із самим винуватцем та офіційна скарга.

Найчастіше жертви намагаються просто уникати свого кривдника, хоча набагато ефективнішою була би відверта розмова з ним, що розставила би всі крапки над і.

Однак через страх помсти або втрати роботи мало хто вдається до таких дій, так само як й до скарг вищому керівництву.

Дослідження також свідчать, що вірогідність сексуальних домагань прямо залежить від політики компанії та її ставлення до такої поведінки. Важливим чинником також є те, як буде покарано винуватця і як керівництво реагуватиме на такі скарги.

В історії з Вайнштайном багато обговорюється той факт, що його поведінка була добре відома в компанії (це був справжній голлівудський "секрет полішинеля"), але більшість співробітників або заплющували на це очі, або й самі були вплутані в сексуальні домагання.

Так скарги керівництву були приречені на провал. Ось чому їх майже не було.

Протест Копирайт изображения Getty Images
Image caption Громадянка Південної Кореї протестує в Сеулі проти гендерної нерівності та сексуальних домагань на робочому місці

Оскільки в компанії Вайнштайна панувало поблажливе ставлення до сексуальних домагань, стає зрозумілим, чому жертви переслідувань так довго мовчали і чому їх нарешті надихнули сміливі зізнання інших жінок.

Якщо самій жертві чудово відомо, коли вона стає об'єктом домагань, інші люди можуть далеко не одразу усвідомити ситуацію та адекватно відреагувати на неї.

Що саме вважати сексуальним переслідуванням, також не завжди зрозуміло. Одним певна поведінка здається цілком припустимою, іншим - ні.

Людина має почувати себе в безпеці, щоб відверто виступити проти поведінки колеги, яка може комусь здаватися цілком невинною.

Вона має не боятися сказати, що певний жарт здається їй несмішним або що їй не подобається, коли її виставляють напоказ чи навпаки ігнорують та просять виконувати речі, які вона не зобов'язана виконувати.

Але головне, що співробітник має відчувати підтримку та бути впевненим, що його зрозуміють правильно та захистять від можливої помсти залицяльника-невдахи.

Ми зобов'язані зробити робочі місця безпечним середовищем, яке сприятиме гідності та прийняттю. Право на гідні умови праці є невід'ємним правом кожного.

Подолати проблему сексуальних переслідувань на роботі допомагають тренінги персоналу, присвячені цій проблемі, та незалежні судові розслідування.

Втім, корпоративна культура також відіграє велику роль. Ми повинні навчитися поважати і слухати одне одного.

Широку підтримку та можливість сміливо висловитися надають й соціальні мережі. Такі флешмоби, як-от #MeToo, дозволяють людям відкрито виступити проти сексизму та сексуального насильства.

Вони вчать нас слухати, розуміти та підтримувати людей, які постраждали від сексуальних переслідувань.

І вони також дозволяють нам усвідомити, що це явище, як вдома, так і на роботі, може бути набагато ближчим до нас, ніж ми уявляємо.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Capital.

Новини на цю ж тему