Як я за рік прочитала по книжці з кожної країни світу

Енн Морган Копирайт изображения Darren Russell

Письменниця Енн Морган прочитала за рік 196 книжок, написаних у різних країнах світу. Як їй вдалося здійснити експеримент і чого її навчив цей досвід?

Я завжди вважала себе космополіткою, але мої книжкові полиці, як виявилося, розповідали дещо іншу історію.

Окрім кількох індійських романів та пари книжок з Австралії та Південної Африки, які бозна-як затесалися в мене, моя бібліотека складалася переважно з англійських і американських письменників.

Ба більше, навіть перекладеної літератури серед них практично не було. Отже, моє читання обмежувалося творами виключно англомовних авторів.

Тоді на початку 2012-го я поставила собі за мету прочитати за рік по одній книжці з кожної країни світу, щоби нарешті надолужити прогаяне.

На мене чекали автори зі 195-ти держав, визнаних ООН, плюс колишнього члена ООН - Тайваню.

Не маючи жодного уявлення, як здійснити цей амбіційний план, але цілком усвідомлюючи, що шедеври з майже двох сотень країн світу навряд чи знайдуться в місцевій книгарні, я звернулася по допомогу до читачів з усього світу.

Я створила блог під назвою A Year of Reading the World ("Навколо світу за 196 книжок") і попросила читачів порадити мені твори письменників їхньої національності, які я могла би прочитати в англійському перекладі.

Книжки Копирайт изображения freddie marriage
Image caption У списку Енн Морган було 196 книжок із кожної країни світу, навіть з Маршаллових Островів та Нігеру

Я й очікувати не могла такої реакції. Читачі з різних куточків планети виявили неабияке бажання допомогти і почали наввипередки пропонувати ідеї.

Дехто відправив мені літературні шедеври своєї країни поштою. Інші завзято допомагали з пошуками "складних" авторів.

А кілька письменників, зокрема Ак Велсапар із Туркменістану і Хуан Девід Морган із Панами, надіслали мені ще неопубліковані переклади своїх романів.

Так у мене з'явилась унікальна можливість прочитати твори, недоступні 62% британців, які розуміють тільки англійську мову.

Втім, навіть з такою дивовижною командою бібліофілів з усього світу, пошуки авторів із деяких країн були завданням не з легких.

По-перше, шукати переклади зарубіжних письменників у Великій Британії та Ірландії справа - невдячна. Адже з усіх літературних творів, які виходять друком в цих країнах, переклади з інших мов складають від сили 4,5%.

Труднощі і перешкоди

Насамперед це стосується франко- та португаломовних африканських країн.

Коморські острови, Мадагаскар, Гвінея-Бісау та Мозамбік не пропонують безлічі літературних шедеврів, і отже в кількох випадках мені довелось задовольнятися ще неопублікованими рукописами.

Коли справа дійшла до крихітної острівної нації Сан-Томе і Принсіпі, мій експеримент, вочевидь, зайшов би в глухий кут.

Врятувала його група добровольців з Європи і США, які спеціально для мене взялися перекласти збірку оповідань сантомейської письменниці Олінди Бежа.

І це не кажучи вже про країни, де взагалі важко знайти друковану літературу. Як-от на Маршаллових островах, де щоб почути цікаву історію, вам радше доведеться піти до місцевого шамана, ніж у книжкову крамницю.

Або в Нігері, де легенди передають із вуст в уста професійні музики-казкарі, або гріоти, які вчаться цієї справи з самого дитинства.

Письмових версій їхніх захоплюючих оповідей майже немає, та й передати враження від живого виступу практично не можливо.

Ніби цих труднощів було не остатньо, політичні події в світі також вставляли палиці в колеса мого проекту.

Так, черговим викликом стало створення держави Південний Судан 9 липня 2011 року - подія, безумовно, радісна для громадян країни, які десятиліттями боролися за незалежність.

Джулія Дуані Копирайт изображения Getty Images
Image caption Південно-суданська письменниця Джулія Дуані написала коротке оповідання спеціально для проекту Енн Морган

Однак країна, яка не мала доріг, лікарень, шкіл чи мінімальної інфраструктури, навряд у перше півріччя незалежності кинулася би відроджувати свою літературну спадщину.

Якби я дивом не познайомилась із південно-суданською письменницею Джулією Дуані, яка спеціально для мене написала невеличке оповідання, мені, вочевидь, довелось би сідати на літак до Джуби і шукати когось, хто розповів би мені місцеву легенду віч-на-віч.

Насправді, такі складні випадки пошуку забирали майже стільки ж часу, скільки й саме читання та ведення блогу.

До того ж все це треба було вписати в мій робочий графік. І отже не були рідкістю ночі, коли я сиділа до світанку з осовілими очами, намагаючись наздогнати план читання в одну книжку на кожні 1,87 дня.

Літературна подорож

Втім, воно було того варте. Поки я прокладала нелегкий шлях крізь літературні ландшафти планети, почали відбуватися дивні речі.

Сидячи в своєму кріслі, я не просто подорожувала світом, я занурювалася в духовний світ оповідача.

Читаючи роман бутанської письменниці Кунзанг Чоден, я не лише потрапляла в екзотичні храми, а й бачила їх очима місцевого буддиста.

Фантазія Галсана Чінага переносила мене в думки і мрії монгольського пастушка на гірських схилах Алтаю.

Довірившись бірманській письменниці Ну Ну Ї, я переживала релігійне свято у М'янмі з точки зору духовного медіума-трансгендера.

Завдяки письменницькому дару цих авторів, літературна подорож світом відкрила мені те, що щастить побачити далеко не кожному справжньому мандрівнику.

Глобус Копирайт изображения Slava Bowman
Image caption "Літературна подорож світом відкрила мені те, що щастить побачити далеко не кожному справжньому мандрівнику", - каже Енн Морган

Вона дозволила мені проникнути у внутрішній світ людей, що мешкають за десятки тисяч кілометрів від мене, і побачити життя таким, яким бачать його вони.

Краще за тисячі міжнародних новин, ці історії розповідали про подробиці життя в далеких країнах і дозволили почути серцем прагнення і думки людей, які мешкають в них.

Мій світогляд змінився й іншим чином. Читаючи історії, якими ділилися зі мною незнайомі книголюби з різних країн, я відчула, що я - не самотня, я є частиною спільноти, що охоплює всю планету.

Одна за іншою, назви країн в моєму списку, який спочатку здавався інтелектуальною витівкою, почали спалахувати життям, сповненим веселощів, любові, гніву, страху та надії.

Землі, які раніше здавалися мені екзотичними і далекими, стали ближчими і зрозумілішими - відтепер я відчувала з ними зв'язок.

А головне, дізналась я, художня література робить світ справжнім.

Повний список книжок, які прочитала Енн Морган, можна побачити тут.

Серед творів українських письменників Морган обрала роман Андрія Куркова "Смерть постороннего", опублікований російською мовою в 1996 році. В англійському перекладі роман вийшов у 2001 році під назвою Death and the Penguin. - Ред.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Новини на цю ж тему