Дворняга, яка проклала людям шлях до зірок

Стрєлка Копирайт изображения Alamy

Перш ніж космічний простір почали досліджувати люди, в темну безодню вирушали чотирилапі радянські космонавти. А нащадки знаменитої Стрєлки відіграли не менш важливу роль в історії міжнародних відносин на Землі.

3 листопада 1957 року перше живе створіння покинуло Землю і полетіло в космос.

Інженери, які зачинили Лайку у вузькій, без вікон, космічній капсулі "Супутник-2", знали, що бачать її востаннє.

Після успішного запуску "Супутника-1" 4 жовтня того ж року радянський лідер Микита Хрущов наказав протягом наступного місяця відправити у космос собаку.

Оскільки часу на підготовку польоту було обмаль, ніхто не подумав про те, як повернути тварину на Землю живою.

"Від самого початку було відомо, що це буде подорож в один кінець", - каже Даг Мільяр, куратор космічного відділу в Лондонському музеї науки.

"Це був розпал холодної війни, і дослідження космосу стало значною частиною боротьби між наддержавами".

Коли супутник успішно запустили на орбіту, світу повідомили, що Лайка має достатньо води і їжі, щоби спокійно прожити тиждень, а потім безболісно померти.

І лише 2002 року з'ясувалося, що собака протрималася лише сім годин і померла в муках від спеки та жаху.

Лайка Копирайт изображения Alamy
Image caption Лайка стала символом перших космічних досліджень Радянського Союзу

Попри це, радянське керівництво використало місію як черговий пропагандистський хід, а Лайка стала національною героїнею.

Успішно запустивши велику капсулу вагою 113 кг та ще й з живою твариною на борту, СРСР на голову випередили американців у космічних перегонах.

"Безумовно, це справило враження на США, - каже Мільяр. - Адже, якщо СРСР мали можливість запустити такий важкий супутник, це означало, що вони можуть також встановити на ракету й ядерну боєголовку та випустити її на США".

Радянські вчені відправляли у космос собак із перших днів своєї космічної програми.

У ті часи вони наполегливо працювали над розшифруванням німецької технології "Фау-2", яка мала величезний потенціал для будування космічних ракет.

Перші польоти були суборбітальними, тобто за межі атмосфери і назад на Землю. Отже, на відміну від Лайки, багато з тих собак вижили.

Хоча американці експериментували переважно з мавпами, росіяни обрали собак, тому що вони краще піддавалися дресуванню, легше вступали в емоційний зв'язок з людиною і були більш доступні.

Всі собаки, відібрані для космічних випробувань, були самками і дворняжками. Хоча деяких з них космонавтам дарували, більшість знаходили прямо на вулиці.

"Виникало питання, як їх відловлювати, - розповідає Мільяр. - Уявіть собі, що співробітники космічного центру мали бігати вулицями Москви, розшукуючи підхожих екземплярів та заманюючи їх".

"Собаки мали бути у гарній фізичній формі, тому з ними треба було поводитися дуже обережно", - зазначає Вікс Саутгейт, автор та ілюстратор дитячих книжок про космос.

"Їм давали ім'я, окреме помешкання і гарно годували. Коли собака щаслива, вона із задоволенням робитиме, що їй кажуть люди".

Стан здоров'я собак ретельно перевіряли, і вони проходили інтенсивне навчання.

Їх привчали спокійно реагувати на космічні костюми та зачинені тісні капсули. Багатьох відправляли в космос парами, що давало вченим можливість порівнювати стан двох тварин.

Три роки по тому радянські космічні собаки знову увійшли в історію.

19 серпня 1960 року дворняжки Бєлка і Стрєлка полетіли на орбіту разом з двома щурами, кроликом, мушками-дрозофілами та рослинами.

"Запуск пройшов добре, всі медичні показники, які передавалися з їхніх скафандрів, були в нормі, але коли супутник вилетів на орбіту, тварини не рухалися", - розповідає Саутгейт, який зараз пише книжку про собак.

Бєлка і Стрєлка Копирайт изображения Getty Images
Image caption Бєлка і Стрєлка повернулися на Землю живими та неушкодженими та стали всесвітньо відомими

Коли супутник вийшов на четверте коло навколо Землі, Бєлку знудило, і це розбудило обох собак, розповідає Саутгейт.

"З відео, записаного на борту, видно, що собаки рухалися і гавкали, а показники їхнього тіла свідчили, що вони були відносно спокійними і не переляканими".

Після того, як супутник зробив 17 обертів навколо Землі, його повернули на поверхню за допомогою гальмових ракет. Коли капсулу відчинили, Бєлка і Стрєлка були в гарному настрої і стані - космічний досвід їм абсолютно не нашкодив.

Упродовж кількох годин собаки стали відомими на весь світ. Їхні портрети з'явилися на обкладинках журналів, їх вітали на всіх телешоу.

"По всьому світу почали друкувати марки та листівки з їхніми зображеннями, - каже Саутгейт. - Це було неймовірно".

Історія, однак, отримала несподіване продовження.

У червні 1961 року, через два місяці після польоту Гагаріна в космос, Джон Ф. Кеннеді та Михайло Хрущов провели свій перший спільний саміт у Відні. Це була непроста зустріч.

Проте під час обіду Джекі Кеннеді заговорила з радянським лідером про космічних собак.

"Він розповів, що в Стрєлки народилися цуценята, і Джекі попросила, щоб їй прислали одного з них", - розповідає Ендрю Хагер, історик з Музею президентських домашніх тварин.

Стрєлка Копирайт изображения Getty Images
Image caption Цуценята Стрєлки стали не менш відомими

"За кілька тижнів один із цуценят з'явився в Білому домі, з ним прибула маленька книжечка - його російський "паспорт".

Після того, як ФБР ретельно перевірило песика на наявність жучків та інших шпигунських пристроїв, Пушинка оселилася в президентській родині.

І хоча в самого Президента була алергія на собак, Пушинка чудово подружилася з дітьми і з іншим вихованцем Білого дому - собакою Чарлі.

В результаті дружби з останнім на світ з'явилися щенята. "Я називаю цю історію коханням під час холодної війни", - жартує Хагер.

Але він абсолютно серйозно впевнений, що подарована президентському подружжю Пушинка зіграла в історії дипломатії важливу роль і, можливо, навіть запобігла Третій світовій війні.

"Історичну роль Пушинки складно переоцінити, адже вона заклала традицію обміну подарунками між Хрущовим та Кеннеді", - розповідає історик.

"Можливо, саме завдяки їй СРСР та США вдалося розв'язати Кубинську кризу роком пізніше, - продовжує дослідник. - Мені подобається думка, що Пушинка могла вплинути на рішення Кеннеді, коли військові яструби в Білому домі в один голос кричали, що треба негайно бомбити Москву".

Собаки Копирайт изображения ITAR-TASS Photo Agency / Alamy Stock Photo
Image caption Собаки зробили важливий крок у освоєнні космічного простору, проклавши шлях для людей

Двох щенят Пушинки, яких президент жартома називав "папніки" (об'єднавши слова puppy "щеня" та супутник), подарували американським дітям, які написали Джекі з проханням доглядати за собаками.

Коли 1963 року Кеннеді вбили, Пушинку віддали садівнику Білого дому, і згодом вона ще народила цуценят.

Простежити рід Пушинки далі Хагеру поки що не вдалося, але історик впевнений, що в США живе чимало нащадків російських космічних собак.

Що стосується долі самих чотирилапих космонавтів, то після перших успішних польотів в космос людей, програму згорнули.

Але на думку Мільяра, ці пухнасті космічні піонери заслуговують на більшу славу, ніж звання лише однієї маленької ланки в історії досліджень космосу.

"Я вважаю, що вони й досі не отримали заслуженого визнання, так само як й шимпанзе, яких відправляли на орбіту американці", - каже Мільяр.

"Адже саме собаки та мавпи проклали людям шлях до зірок".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему