Густав Клімт та Еґон Шіле: художники, які шокували Європу

Два титани віденського мистецтва, яких об'єднала міцна дружба та свобода творчого самовираження, епатували багатьох своїх сучасників.

Клімт Копирайт изображения Alamy

На перший погляд, між Густавом Клімтом і Еґоном Шіле не надто багато спільного.

Класичний сластолюбець Клімт золотими фарбами малював блискуче життя віденської еліти. Шіле - майже на тридцять років молодший, захоплений собою і своїми внутрішніми конфліктами - зображав покручені тіла, шокуючи публіку.

Однак цих двох митців поєднала взаємоповага та дружба на все життя. Обидва вони впевнено слідували власному творчому баченню, готові платити за нього будь-яку ціну, аж поки у 1918 році епідемія грипу не забрала їхні життя.

Клімт першим відкинув умовності академічного живопису.

Розчарований задушливими обмеженнями Товариства художників Künstlerhaus, участь в якому вважалося обов'язковим для віденських живописців, він разом з кількома іншими митцями вийшов звідти й заснував альтернативне творче об'єднання - віденський Сецесіон.

Філософія Копирайт изображения LAKS GmbH
Image caption Коли Клімт представив свою картину "Філософія", де голі постаті видираються одна на одну, керівники університету жахнулися

Його нові переконання провокаційно втілились у картині Nuda Veritas (1899). Мистецтвознавець з Фундації Клімта Сандра Треттер вбачає у ній "сутність конфлікту між Товариством художників і Сецесіоном".

Оголена жінка тримає в руках дзеркало істини, а біля її ніг лежить бездиханний змій омани. Над її головою викарбувана на позолоті цитата з Шиллера: "Якщо твої вчинки та твори не догоджають усім, догоджай небагатьом. Подобатись усім - погано".

Клімт явно не шукав загального схвалення, коли взявся за підряд - картини на стелю парадної зали Віденського університету, керівництво якого, очевидно, ще не знало про нове спрямування його творчості.

"Університет сподівався побачити торжество просвітлення та науки", - пояснює Дітард Леопольд, куратор Музею Леопольда у Відні, де цього року проходить кілька виставок робіт Клімта, Шіле та їхніх сучасників.

Усі жахнулися, коли побачили перше завершене панно: голі фігури, що видерлись одна на одну, і сонне місяцеподібне обличчя.

Клімт Копирайт изображения Alamy
Image caption Наступне панно для парадної зали Віденського університету, "Медицина", викликало ще більше роздратування

Це, на думку Клімта, мало символізувати філософію. У перші ж дні після відкриття панно 87 представників університету публічно поскаржились на цю роботу й відправили до міністерства освіти петицію про те, щоб скасувати решту замовлення.

Роздратування посилилось із відкриттям наступного панно "Медицина", де Клімт зобразив голу жінку із закинутим назад торсом; її геніталії особливо впадали в очі, якщо дивитися знизу.

За цю картину Клімта звинуватили у порнографії, долучивши до справи державного прокурора.

Хоча той не побачив підстав знімати картину, дебати продовжувались і навіть дійшли до парламенту - це було найперше парламентське обговорення культурної проблеми.

Клімт недвозначно заявив про своє ставлення до недоброзичливців у картині "Золота рибка" (1902), де жінка безпардонно показує глядачам сідниці. Кажуть, художник хотів назвати цю картину "Моїм критикам".

Остання картина з серії - "Юриспруденція", де аморфна морська істота оплітає щупальцями грішника у каятті - здійняла третю хвилю обурення.

Клімт Копирайт изображения Alamy
Image caption Кажуть, що Клімт спочатку хотів назвати свою картину "Золота рибка" - "Моїм критикам"

Хоча міністерство освіти знову вступилося за Клімта, було прийняте рішення знайти цим картинам постійне місце в галереї, а не на стелі. Клімт розлютився й забажав лишити їх собі, повернувши університету завдаток.

Йому спочатку відмовили, але після драматичної сутички, в якій, як кажуть, Клімт зі зброєю в руках не підпускав до картин працівників, яких надіслали їх зняти, міністерство врешті здалося.

На превеликий жаль, картини було знищено при відступі військ СС у 1945 році. Лишилися тільки нечіткі чорно-білі фотографії.

Клімт більше ніколи не брався за державні замовлення. "Він зосередився на пейзажах і портретах, зокрема на блискучих портретах вищого світу, які й принесли йому славу", - розповідає пані Треттер.

Клімт Копирайт изображения Alamy
Image caption На славетній картині Клімта "Поцілунок" романтична позолота приховує сувору та грубу дійсність

У них Клімт натякав на неприємну реальність під позолотою: світ адюльтеру та проституції, де чоловіки потурали своїм бажанням і водночас публічно засуджували жінок, які ці бажання задовольняли.

Навіть славетний "Поцілунок" - не такий, як здається на перший погляд. "Якщо придивитися, у чоловіка дуже негарна шия, а також ерекція. Цей чоловік - уособлення хтивості, хоча спочатку картина здається нам милою і романтичною", - пояснює пан Леопольд.

Художник та його тіло

Безкомпромісність Клімта сподобалась молодому Шіле, який добився зустрічі з метром у 1907 році, коли ще був студентом Художньої академії та переживав розчарування формальною освітою.

Обдарований не по літах, Шіле вперше проявив талант у підлітковому віці, коли намалював свою молодшу сестру в жанрі ню, чим сильно нажахав батьків.

На думку пана Леопольда, який також має кваліфікацію психотерапевта, це захоплення юними дівчатами частково постало наслідком непростих стосунків Егона з матір'ю, а пізніше призвело до скандалів.

Шіле Копирайт изображения Leopold Museum
Image caption Гротескна образність, з якою Шіле зображав власне оголене тіло, не мала аналогів в усій історії мистецтва

Безумовний талант Шіле привернув увагу Клімта, і він узяв юнака під крило, надаючи йому натурниць і запросивши до участі у виставці Kunstschau 1909 року.

Втім, чотири картини Шіле, виставлені там, були надто подібні до стилю його вчителя і не вразили глядачів.

Клімт також познайомив його з членами об'єднання декоративного мистецтва Wiener Werkstаtte ("Віденські майстерні"). Та коли Шіле запропонував їм свої акварелі для друку на листівках, їх не прийняли через брак делікатності, потрібної для цих виробів.

Шукаючи нові форми самовираження, Шіле звернувся до власного тіла, черпаючи в ньому натхнення у новітній для мистецтва спосіб.

У своєму першому оголеному автопортреті 1907 року, де його поза запозичена з жіночої фігури у "Медицині" Клімта, він зобразив себе безпорадним і ламким, відчуженим від решти людства.

Його експерименти зі стилем швидко прогресували, але змучені й покручені фігури, що виходили з-під його пензля, не отримали високої оцінки у Відні.

Шіле Копирайт изображения Leopold Museum
Image caption Змучені й покручені фігури Шіле не отримали високої оцінки у Відні

Розчарований такою реакцією на свою творчість, Шіле разом із подругою Валлі (колишньою натурницею Клімта) шукає притулок у крихітному містечку Крумау.

Пара відразу викликала у місцевих мешканців підозру, а Шіле не зробив нічого, аби їх заспокоїти. Але молодь тягнулася до приїжджих, і Шіле скористався цією нагодою, щоб малювати молоді тіла, які так його заворожували.

Чутки розходилися швидко, і коли його заскочили за малюванням юної дівчини, яка позувала йому в саду без одягу, їх з Валлі попросили виїхати з Крумау.

Вони поселилися у Нойленгбаху, де невдовзі вибухнув новий скандал: інша дівчина втекла з дому, бажаючи жити з Егоном і Валлі. Це спонукало її батька подати на Шіле в суд за викрадення дочки.

Під час обшуку в будинку Шіле поліція знайшла та конфіскувала одну акварель із зображенням оголеної натури та 125 інших малюнків. Після допиту, Шіле висунули офіційні звинувачення: викрадення неповнолітньої та підбурення до розпусти.

Шіле Копирайт изображения Leopold Museum
Image caption Захоплення Шіле малюванням підлітків викликало підозри та привертало увагу поліції

В суді з нього зняли перше звинувачення, але засудили до трьох днів ув'язнення за другим: адже дівчина, коли була у нього вдома, явно бачила ту образливу акварель.

Схоже, цей вирок став поворотним моментом у творчості Шіле, який більше ніколи не малював оголених підлітків.

Стурбований Клімт рекомендував його новим клієнтам, які замовляли в нього портрети. Шіле подорослішав - зокрема під впливом Першої світової війни та шлюбу з Едіт Хармс, дівчиною з респектабельної родини.

Після війни він мріяв про нове суспільство, де митці б допомагали відбудовувати зруйноване середовище. У незавершеній картині 1918 року під назвою "Друзі" Шіле оспівує братерство митців, яке прагнув створити. На картині, Клімт і Шіле сидять за столом разом з шістьма іншими художниками.

Смерть Клімта в лютому того ж року обірвала ці мрії. Невтішний Шіле написав портрет учителя на смертному ложі, а коли йому запропонували бути організатором весняної виставки Сецесіону, переробив "Друзів" на афішу виставки, з порожнім кріслом на місці Клімта.

Вчителя не стало, а нові роботи Шіле користувались шаленим успіхом. Він мав би стати однією з головних творчих постатей Відня, та через вісім місяців став жертвою тієї ж епідемії грипу.

Нам лишається уявляти, що він міг би подарувати людству - та на жаль, не судилося.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Стежте за нами в Telegram! Ми надсилаємо головні новини і добірку найкращих статей.

Новини на цю ж тему