Чого нас вчать найвидатніші промови Кінга, Кеннеді і Обами

Цього дня 50 років тому вбили Мартіна Лютера Кінга. Його промови, як і слова іншого видатного оратора - Роберта Френсіса Кеннеді, - лунають сьогодні як ніколи своєчасно. Що їх об'єднує, досліджував журналіст BBC Бенджамін Рамм.

Славетні промови видатних людей демонструють витончену майстерність переконання. Вони сповнені риторичних фігур, звернень до загальнолюдських ідеалів, модуляцій мовлення та невимушеної впевненості.

Утім, два найвидатніших оратори XX століття, обидва з яких були вбиті 50 років тому, проголошували промови, сповнені сумнівів, саморефлексії і глибокої вразливості.

4 квітня 1968 року, в день, коли вбили Мартіна Лютера Кінга, Роберт Кеннеді виступав у штаті Індіана в рамках своєї президентської кампанії. Кеннеді балотувався на пост президента від демократів.

Про смерть доктора Кінга йому повідомили під час посадки в Індіанаполісі, де він мав виступити із черговою передвиборчою промовою.

Прес-секретар і спічрайтер накидали йому іншу промову, але Кеннеді відмовився і виступив експромтом.

У своїй промові він вперше публічно згадав про особисту травму, яку пережив після вбивства брата за п'ять років до того, і процитував письменників, які формували його світогляд.

"Мій улюблений поет - Есхіл", - заявив Кеннеді своїм слухачам і процитував рядки з трагедії "Агамемнон":

"Навіть уві сні біль, який не забувається, крапля за краплею лягає на серце, поки у нашому відчаї проти нашої волі не прийде розум через волю Божу".

Насправді Кеннеді припустився невеликої помилки в цитаті, замінивши слово despite "попри" (в перекладі Едіт Гамільтон 1930 року, який він цитував) на despair "розпач".

У записі його виступу можна почути серед схлипувань у натовпі, як він зупинився на першому складі "des", ніби був невпевнений у цьому слові.

Як писав Крістофер Морріссі, важко сказати напевно, чи він помилився "навмисно чи випадково", - але його слова мали потужний ефект. На відміну від 110 інших міст США, в яких вбивство Кінга сколихнуло масові протести, мешканці Індіанаполіса тихо розійшлися по домах.

Наступного ранку після смерті Кінга Кеннеді виступив у Клівленді в штаті Огайо з іншою промовою про "безглузду загрозу насильства".

Він засудив не тільки вбивчу силу кулі чи бомби, але й "насильство, яке іде від структур влади; байдужості і бездіяльності та повільного розпаду".

Він також засудив відчуження, яке змушує нас "дивитися на своїх братів як на чужинців: людей, з якими ми ділимо місто, але не спільноту; людей, з якими нас об'єднує місце проживання, але не спільні прагнення".

У своїх проповідях Кінг казав, що всі ми "об'єднані тканиною долі". І Кеннеді продовжив цю метафору: "щоразу, коли ми розриваємо полотно життя, яку інша людина болісно і незграбно виткала для себе і своїх дітей, ми повільно руйнуємо націю".

Відвертість вислову "болісно і незграбно" не може не вражати. Ці слова втілюють наші недосконалі спроби зробити своє життя осмисленим, а також нашу вразливість - визнання чого є не слабкістю, а джерелом сили.

Решту промови Кеннеді вирізняє гостра емоційність:

"Але ми могли би, напевно, згадувати хоча би час від часу, що ті, хто живе поруч з нами, є нашими братами; що вони поділяють з нами таке саме коротке життя; що вони так само, як і ми, прагнуть прожити своє життя змістовно і щасливо, відчувши задоволення та реалізувавши себе, як можуть".

"Звичайно, цей зв'язок спільної віри, зв'язок спільної мети, може дечому нас навчити".

"Ми можемо навчитися сприймати тих, хто поруч із нами, як наших співбратів, і ми могли би докласти трохи більше зусиль, щоби перев'язати свої рани і знову відчути в своїх серцях єдність братів і співвітчизників".

"Важка любов"

Заклики до співчуття ближньому, як правило, лунають беззастережно, але Кеннеді пропонує робити це "хоча би час від часу". Чесність цих слів обеззброює.

Любити ближнього - це не легкий обов'язок. Важко не піддатися на залякування "чужими", на провокації з метою поселити в нас недовіру.

Мартін Лютер Кінг мріяв створити "громаду любові" і уславляв у своїх проповідях грецьку ідею "агапе" - жертовної любові до ближнього.

Ця любов не принесе особистої користі, це любов до "сусіда-ворога, від якого ви не очікуєте взаємності", це - радикальна щедрість, "небезпечна безкорисливість".

Прихильність до тих, хто ставиться до вас вороже або байдуже, хто не відповідає вам взаємністю, можна назвати "важкою любов'ю".

Для Кеннеді, "справжня любов - це не те, що описують у популярних журналах, це - безкорисливе почуття, яке передбачає жертву і дар".

Тема "важкої любові" лежить в основі останньої проповіді Мартіна Лютера Кінга, яку він прочитав у своєму приході в баптистській церкві Атланти в штаті Джорджія 4 лютого 1968 року.

Тоді Кінг заявив, що хотів би, аби на його похороні сказали: "Мартін Лютер Кінг намагався любити".

Словом "намагався" він визнає, що любов є важкою і нескінченною працею.

Обидва й Кінг і Кеннеді вважали серце людини найважливішим м'язом, який потрібно тренувати: що більше воно любить, то краще вміє любити.

Спочатку це не легко - ми обачливі і обережні, ми боїмося відмови, але з практикою приходить досконалість.

Напередодні вбивства, коли погрози смерті почастішали, Кінг виступив у Мемфісі в штаті Теннессі з промовою на підтримку страйку асенізаторів, яка виявилася пророцькою.

Промова "Я був на вершині гори" є шедевром мовної і ораторської майстерності. Вона розгортається в просторі, злітаючи вгору і ширяючи долу, від Єрихона до гори Олімп, від Алабами до Стародавнього Риму.

І досягає риторичної вершини в момент надзвичайної відвертості. Кінг зізнається, що участь у цій боротьбі є для нього привілеєм і що, говорячи словами з Біблії, він був народжений "саме у такий час".

Через сорок років у баптистській церкві в Атланті Барак Обама прочитає промову на його честь.

Барак Обама

У своєму виступі Обами також зосередив увагу на знедолених і вразливих, на історіях, що, за його словами, пролунали з "найвіддаленіших куточків життя".

Виступ Обами закінчується чудовою притчею "Я тут через Ешлі", яка пізніше стане кульмінацією його найважливішої промови.

"Пульсації надії"

На початку своєї першої президентської кампанії Обама говорить про громадянські права в Сельмі в штаті Алабама, звідки в 1965 почалися марші за свободу, очолені Кінгом.

Згадуючи свій зв'язок із політичною спадщиною Кінга, Обама проводить паралелі з біблійною притчею про Мойсея.

"Я тут, завдяки тим людям, які вийшли на марш. Я тут, через те, що всі ви принесли жертву заради мене. Я стою на плечах гігантів. Я вдячний поколінню Мойсея; але ми повинні пам'ятати, що перед Ієшуа стояли не менш важливі завдання".

"Яким величним не був би вчинок Мойсея, коли він вивів свій народ із неволі, він не перетнув річку, щоби потрапити в Землю обітовану".

У цих словах криється певна іронія, адже Бог навмисно заборонив Мойсею ступати на Землю обітовану, оскільки знав, що на пророка там чекатиме розчарування.

Але вони також транслюють впевненість Обами, що самі громадяни є джерелом змін: "ми і є тими змінами, яких ми прагнемо", "ми і є тими, на кого ми чекали".

Звертаючись 1966 року до студентів Університету Кейптауна, Роберт Кеннеді зазначив, що "хвилювання та небезпека супроводжують будь-який, навіть мирний, прогрес".

Саме в цій промові він говорив про "пульсації надії" - що перекликається зі словами Обами, проголошеними через сорок років.

Хвилям скорботи протистоятимуть віра і оптимізм, говорив Кеннеді: "коли на зміну покорі прийдуть очікування, коли відчай похитне усвідомлення можливостей".

Дійсно, останні слова, які публічно вимовив Мартін Лютер Кінг і які через два місяці проспівали на похоронах Кеннеді, пробуджують дивовижне передчуття.

"Мої очі бачать славний прихід Господа".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

***