Серіали 2010-тих: десять революційних змін на телебаченні

  • Сара Г'ю
  • BBC Culture
Гра престолів

Автор фото, HBO/Helen Sloan

Жінки-шоураннери, занепад реаліті-шоу, нові комедії та серіал для кожного з нас - оглядачка BBC Culture досліджує, як змінилося телебачення за останнє десятиліття.

У 2010-2019 роках на телебаченні відбулися воістину тектонічні зміни, можливо, навіть більші, ніж будь-коли в історії.

Замість щотижневого очікування улюбленої програми чи серіалу, ми можемо тепер за ніч подивитися всі серії.

Ми стали свідками, як онлайн-компанія з прокату DVD-фільмів Netflix перетворилася на найбільшу в світі стримінгову платформу.

А соцмережі дозволили нам знаходити своїх partners in crime, з ким можна обговорити серіал, у будь-якому куточку світу.

Ось такими є 10 головних трендів епохи.

Від кабелю до онлайн-платформ

Автор фото, Imdb

Підпис до фото,

"Картковий будинок" (House of Cards)

Напевно, найбільша зміна пов'язана з тим, як саме ми дивимось телебачення. Ще 2010 року ми переглядали улюблені програми приблизно водночас.

Завдяки популярності таких серіалів як "Клан Сопрано" (завершився 2007 року) та "Дроти" (2008-го), престижні кабельні мережі, як-от HBO та її колеги AMC, Showtime і FX, монополізували культурний діалог.

У Великій Британії ефірне телебачення ще залишалося популярним у 2010-му, чому сприяли такі серіали, як "Абатство Даунтон", "Лютер" та "Шерлок".

Але вже у 2012-му все кардинально змінилося. Революцію розпочав доволі дивний комедійний серіал "Ліллехаммер", який став першим оригінальним продуктом Netflix і з виходом якого компанія перетворилася на стримінгову платформу.

Рішення компанії Netflix випускати оригінальний власний контент, серед ранніх хітів якого були, зокрема, "Картковий будинок" та "Помаранчевий - хіт сезону", назавжди змінило спосіб, яким ми споживали телебачення.

І це також було завдяки одному простому рішенню - робити кожну серію одразу доступною для перегляду.

Netflix відкрив глядачу світ. Сьогодні платформа пропонує фільми на будь-який смак - від корейських історичних драм до німецьких фільмів жахів. І цей вибір стає дедалі більш індивідуальним.

Якщо колись телесеріали були спільним досвідом, ми дивилися їх водночас і обговорювали з друзями та колегами, то тепер цей досвід, за великим рахунком, фрагментарний та особистий.

Ми споживаємо телепродукт кожен у своєму темпі й переважно наодинці.

Герой - більше не мачо

Автор фото, Imdb

Підпис до фото,

"Ватажок" (Top Boy)

Доба престижного кабельного телебачення була також добою захоплення антигероями.

Телевізійні драми рясніли надзвичайно розумними "поганими хлопцями", як-от Дон Дрейпер ("Божевільні"), Волтер Вайт ("Пуститися берега"), Тоні Сопрано, Джиммі Макналті ("Дроти") та багато інших.

Втім, у 2010-тих особистість головного героя почала зазнавати змін. У ній тепер дедалі менше рис альфа-самця і дедалі більше сумнівів у тому, що вважати нормою чоловічої поведінки.

Візьміть, приміром, торішнього "Охоронця" - захопливий трилер і водночас тонке дослідження чоловічої вразливості.

Головний герой Девід Бадд (Річард Медден), попри свою роль охоронця британського міністра внутрішніх справ, геть не схожий на Джеймса Бонда. Він колишній солдат, який страждає на ПТСР, і спочатку занадто гордий, щоби попросити про допомогу.

Цю тенденцію підтримують і дві найцікавіші драми 2019 року - "Спадкоємці" (Succession) та "Ватажок" (Top Boy).

Попри зовсім різні місця подій і сюжети, обидва серіали великою мірою присвячені темі мужності, пропонуючи сценарії, коли слабкість може бути силою, а перемога - далеко не завжди головний приз.

На відміну від безпощадної жорстокості Тоні Сопрано, нова модель маскулінності передбачає вміння гідно зустріти поразку і прийняти її.

Голос жінок лунає гучніше

Автор фото, Everett Collection Inc / Alamy Stock Photo

Підпис до фото,

"Щаслива долина" (Happy Valley)

Смерть антигероя відбулася водночас зі зростанням жінок-шоураннерів, які створили такі різні серіали, як американські "Помаранчевий - хіт сезону", "Скандал", "Очевидне" і "Нереально".

Британка Саллі Вейнрайт здійснила революцію у кримінальних серіалах, знявши "Щасливу долину" (Happy Valley), а потім взялася за історичну драму - "Джентльмен Джек".

Сара Фелпс воскресила Агату Крісті, а Ліз Флехайв та Карлі Менш з гумором показали жіночий реслінг.

Серед інших відомих продюсерок - Елісон Ньюмен та Моїра Баффіні ("Куртизанки"), а також Марні Діккенс ("Тринадцять" і "Золотошукач").

А нещодавня драма "Нереально" від Netflix, створена Сюзанною Грант, довела, що якщо історію зґвалтування та жорстокого поводження показати через жіночий погляд, вона може виглядати зовсім інакше та значно актуальніше.

Золота доба документалки

Автор фото, AF archive / Alamy Stock Photo

Підпис до фото,

Режисерка документальної стрічки "13-та" (13th) Ава Дюверней

Якщо нетфліксовські драми мають різний успіх, документальні фільми стримінгової платформи завжди хіти.

Детективна серія "Творення убивці", історія індійського гуру Ошо "Дика дика країна", увага до екології "Велика рогата змова", викриття американського правосуддя "13-та" та інші фільми свідчать, що Netflix надав розробникам документального кіно простір для докладної розповіді.

І він не єдиний. "О. Джей: Зроблено в Америці" каналу ESPN, "Залишаючи Неверленд" від HBO, "Винахідниця: Жага крові в Кремнієвій долині" та "Всередині золота" про скандал в американській гімнастиці - лише кілька прикладів надзвичайно успішних документальних розслідувань останніх років.

Ситком помер...

Автор фото, AF archive / Alamy Stock Photo

Підпис до фото,

"Теорія великого вибуху" (The Big Bang Theory)

Коли 2016 року у британського письменника Стефан Голашевські виникла ідея зняти комедію "Мама", він напевно знав одне - серіал буде знято в традиціях старих ситкомів, за винятком хіба що закадрового сміху та глядачів у залі.

Голашевські хотів таким чином препарувати жанр комедії, показавши глядачам типові стереотипи, а потом справжніх людей під ними.

Чому ця ідея мала успіх? Напевно, тому, що вже тоді жанр ситуативної комедії повільно вмирав. Якщо колись ситкоми домінували на телебаченні у вечірньому прайм-таймі і були звичайним способом розслабитися після роботи, тепер їх - лічені одиниці.

А після завершення "Теорії великого вибуху" на початку цього року, мабуть, єдиним класичним ситкомом залишається "Американська сімейка" (прем'єра 2009 року).

Але вже наступного року закінчиться й вона, тоді колись дуже популярний жанр вже офіційно відійде в минуле.

...Хай живе авторська комедія

Автор фото, Everett Collection Inc / Alamy Stock Photo

Підпис до фото,

"Флібег" (Fleabag)

Утім, поруч із традиційним ситкомом поступово виникають нові й різноманітні голоси.

В авангарді нової комедії, безперечно, стоїть Ліна Данем, яка створила "Дівчат".

Від фривольних і розкутих героїнь "Брод Сіті" до чорного гумору "Атланти" Дональда Гловера американська комедія перезавантажилася і почала розповідати власні оригінальні історії.

Серед інших хітів жанру - "Усе на краще" (Better Things) Памели Едлон, "Біла ворона" (Insecure) Ісси Ре, "Божевільна колишня" (Crazy Ex-Girlfriend) Рейчел Блум та інші.

Британці зробили свій внесок у розвиток жанру, зокрема, завдяки надзвичайно успішній комедії "Флібег", яка отримала рекордну кількість "Еммі" і зробила Фібі Воллер-Бридж однією з найбільш затребуваних комедійних режисерок і акторок.

Кінець реаліті-шоу

Автор фото, Everett Collection Inc / Alamy Stock Photo

Підпис до фото,

Шоу талантів American Idol

Колись геніальний винахід - телепрограма, що не вимагала багатьох зусиль для створення, - реаліті-тв за останнє десятиліття помітно позбулося своєї привабливості.

Цьому сприяло й кілька трагічних подій. Зокрема смерть двох учасників британського телешоу "Острів кохання" Софі Грейдон та Майка Талассіті. А також нещодавня історія про те, учасницю іспанської версії "Великого брата" змусили подивитися спробу її зґвалтування, коли дівчина була без свідомості.

Нещодавно нідерландський канал RTL закрив свої версії шоу знайомств, як-от The Villa та Temptation Island, через побоювання сексуальних переслідувань учасниць .

Так само переживають занепад і колись мегапопулярні шоу талантів, як-от American Idol у США та X Factor у Великій Британії.

Безуспішні спроби оживити реаліті-шоу новими версіями, приміром, Celebrity X-Factor та X-Factor: The Band, показали, що цей формат також відходить у минуле.

Програми про тварин більше не "мімімішні"

Автор фото, Sueddeutsche Zeitung Photo / Alamy Stock Photo

Підпис до фото,

Найвідоміший в світі натураліст Девід Аттенборо

Часи, коли можна було увімкнути National Geographic, щоби відпочити від новин, минули.

Канали, які колись показували заспокійливі кадри тварин в їхньому природному середовищі, тепер перетворилися на справжніх вісників апокаліпсису.

Це цілком зрозуміло, адже зміни клімату є найважливішою проблемою нашого часу, і передачі про природу не можуть це ігнорувати.

Тож не дивно, що останні серії програм британського натураліста Девіда Аттенборо "Сім світів" і "Одна планета" присвячені переважно величезним руйнуванням, які людська діяльність завдає планеті: від танення льодовиків до пластику в океані та вирубки Амазонських лісів.

Під знаком "Гри престолів"

Автор фото, AF archive / Alamy Stock Photo

Підпис до фото,

"Гра престолів" (Game of Thrones)

2010-ті - це десятиліття, яке безперечно минуло під знаком "Гри престолів". Серіал, який розпочався у 2011-му і завершився цього року, став справжнім феноменом поп-культури.

На нього посилаються фільми, книжки та інші серіали, його цитують репери і обожнюють президенти.

Він настільки повсюдний, що навіть той, хто не бачив жодної серії, може пожартувати про Кхалісі або поділитися мемом з драконом.

Вплив "Гри престолів" можна простежити у низці інших фентезійних серіалів, від "Добрих передвісників" до "Відьмака" та майбутнього "Володаря перснів" від Amazon.

Чи матиме бодай жоден з них успіх такого масштабу? Малоймовірно.

Створена на межі ер кабельного і стримінгового телебачення "Гра престолів" буде останнім "щотижневим серіалом", кожен епізод якого мільйони глядачів у світі дивилися в один день.

Видатні серіали, без сумніву, ще буде створено, але чи обговорюватимуть їх так, як "Гру престолів", - навряд.

Нішевий продукт для кожного?

Автор фото, Imdb

Підпис до фото,

"Поза" (Pose)

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

З появою тисяч нових серіалів і десятків стримінгових платформ телебачення сьогодні стає дедалі більш фрагментованим.

І хоча це означає, що телебачення дедалі менше пропонує колективний культурний досвід, завдяки якому воно й набуло такої сили, це необов'язково погано.

Розвиток індустрії телешоу дозволяє оповідати надзвичайно різні історії.

Так, минулого року в центрі уваги опинився новаторський серіал "Поза". Абсолютно незвичною цю драму робить той факт, що вона водночас і присвячена проблемам ЛГБТ, і залучає акторів та сценаристів із цієї спільноти.

Схожим чином британський режисер Рассел Ті Дейвіс зосереджує свою увагу лише на тих сюжетах, у центрі яких стосунки геїв, як-от його останні роботи "Дуже англійський скандал" і "Роки" 2019-го.

Звільнившись від традиційної цензури, телебачення стає дедалі більш інклюзивним.

Так виникають "Поза" (Pose), "Солодкі і порочні" (Sweet/Vicious), "Кінець ***го світу" (The End of the F***ing World) та багато інших.

Підйом нішевого телебачення також надає велику свободу творчості шоураннерів, які більше не залежать ані від продюсерських вказівок, ані великої мірою від рейтингів.

А це означає, що творці телешоу тепер можуть дозволити собі ризикнути та пограти з глядацькими очікуваннями, розповівши історію, не схожу на інші.

Раніше ми дивилися те, що нам всім показували, тепер є серіал для кожного з нас.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

--