Можливо, ми всі живемо в комп'ютерній програмі - "Матриці" 20 років

Кіану Рівз Копирайт изображения Getty Images
Image caption Може, Кіану Рівз та Керрі-Ен Мосс, як і всі ми, живуть у матриці не лише на екрані

Рівно 20 років тому на екрани вийшов фільм "Матриця" режисерів Вачовскі, який одразу став культовим. Утім, ідея про те, що наш Всесвіт є гігантською комп'ютерною симуляцією, неодноразово спадала й на думку вчених. Чи варто нам турбуватися з цього приводу?

Чи справжній ти? А я?

Раніше подібні питання ставили собі лише філософи. Вчені ж намагалися зрозуміти, чим є наш світ, і пояснити його закони.

Утім, тепер деякі фізики, космологи і фахівці в галузі штучного інтелекту підозрюють, що ми всі живемо всередині гігантської комп'ютерної симуляції, приймаючи віртуальний світ за реальність.

Ця ідея суперечить нашим відчуттям: адже світ занадто реалістичний, щоб бути симуляцією. Вага горнятка в руці, аромат налитої в нього кави, звуки, що оточують нас - хіба можна підробити таке багатство відчуттів?

Але замисліться про прогрес, досягнутий в комп'ютерних та інформаційних технологіях за останні кілька десятиліть.

Відеоігри, населені персонажами, які реалістично взаємодіють з гравцем, і симулятори віртуальної реальності часом неможливо відрізнити від світу за вікном.

І цього цілком достатньо, щоби зробити з людини параноїка.

У фантастичній стрічці "Матриця" цю ідею сформульовано максимально чітко. Люди там замкнені у віртуальних світах, які вони безумовно вважають реальним.

Утім, "Матриця" - не перший фільм, який досліджує феномен штучного всесвіту. Досить згадати "Відеодром" Девіда Кроненберга (1982) або "Бразилію" Террі Гілліама (1985).

Всі ці антиутопії порушують два питання: як дізнатися, чи не живемо ми у віртуальному світі, і чи так це вже насправді важливо?

Ілон Маск Копирайт изображения Kristoffer Tripplaar / Alamy Stock Photo
Image caption Ілон Маск один із затятих прихильників ідеї симуляції

Серед прихильників ідеї симуляції є й підприємець Ілон Маск, який у червні 2016 року заявив, що ймовірність цього складає "мільярд до одного".

А технічний директор Google з питань штучного інтелекту Реймонд Курцвейл припускає, що "весь наш Всесвіт - лише науковий експеримент учнів молодших класів з іншого всесвіту".

Обміркувати таку можливість готові й деякі фізики.

Вони розглядають принаймні два можливих сценарії.

Космолог Алан Гут із Массачусетського технологічного інституту припускає, що Всесвіт є цілком реальним, але при цьому може бути лабораторним експериментом якогось надрозуму, на кшталт того, який біологи вирощують колонії мікроорганізмів.

Це не виключає теорії Великого вибуху, каже Гут. Просто він був штучним, а потім відокремився в інший просторово-часовий міхур і почав існувати окремо від материнського всесвіту.

Але є й другий сценарій, який насамперед привертає інтерес, оскільки підриває самі основи нашого розуміння реальності.

Всесвіт Копирайт изображения TAKE 27 LTD/SCIENCE PHOTO LIBRARY
Image caption Цілком можливо, що наш Всесвіт створено штучно. Але ким?

Маск та інші прихильники цієї гіпотези стверджують, що ми є цілком симульованими істотами - лише потоками інформації в якомусь гігантському комп'ютері, на кшталт персонажів відеоігри.

Навіть наш мозок є симуляцією, що реагує на штучні подразники.

У цьому сценарії не існує матриці, з якої можна було б вибратися: все наше життя і є матриця, за межами якої існування просто неможливо.

Але чому ми повинні вірити в таку хитромудру версію власного існування?

Відповідь дуже проста: людство вже здатне симулювати реальність, і з подальшим розвитком технології зрештою буде здатне створити досконалу симуляцію, яку населятимуть розумні істоти-агенти і сприйматимуть її як абсолютно реальний світ.

Ми створюємо комп'ютерні симуляції не лише для ігор, але й з дослідницькою метою. Вчені імітують взаємодію на всіх рівнях - від субатомних частинок до людських спільнот, галактик і навіть всесвітів.

Такі програми моделюють й взаємодію між людьми, в них вбудовуються елементи мислення - хоча поки що й примітивні.

Хто може поручитися, що незабаром ми не станемо свідками створення віртуальних істот, наділених свідомістю? Успіхи в розумінні принципів роботи мозку, а також великі обчислювальні ресурси, які обіцяє розвиток квантової комп'ютерної техніки, неухильно наближають цей момент.

Якщо ми коли-небудь досягнемо такого ступеня розвитку технологій, то будемо одночасно проводити величезну кількість симуляцій, число яких значно перевершить наш єдиний "реальний" світ.

Суперкомп'ютери Копирайт изображения Max Alexander/Science Photo Library
Image caption Суперкомп'ютери стають дедалі більш потужними

Чи так уже неможливо, в такому випадку, що якась розумна цивілізація десь у Всесвіті вже досягла цієї стадії?

На думку деяких вчених, існує достатньо причин вважати, що ми перебуваємо всередині симуляції. Наш Всесвіт виглядає так, ніби його сконструйовано штучно.

Значення фундаментальних фізичних постійних підозріло ідеальні для виникнення життя у Всесвіті - може скластися враження, що їх встановили навмисно.

Навіть невеликі зміни в цих значеннях привели б до втрати атомами стабільності або до неможливості утворення зірок.

Космологія й досі не може переконливо пояснити цей феномен. Але одне з можливих пояснень пропонує теорія "мультивсесвіту".

Що як існує безліч всесвітів, що виникли в результаті події, схожої на Великий вибух, але підпорядковуються вони різним фізичним законам?

Випадковим чином деякі з цих всесвітів ідеальні для зародження життя, і якби нам не пощастило опинитися в одному з них, ми б не ставили собі питання про світобудову, тому що нас просто не існувало б.

Деякі фахівці як доказ того, що із Всесвітом щось не так, вказують на дуже дивні відкриття, зроблені сучасною фізикою.

Всесвіт Копирайт изображения Patrick Landmann/Science Photo Library
Image caption Наукова симуляція зародження Всесвіту

Насамперед багато таких відкриттів дала нам квантова механіка - розділ фізики, який оперує надзвичайно малими величинами. Так, з'ясовується, що і матерія, й енергія мають гранульовану структуру.

Ба більше, здається, існує певна межа, до якої нам "дозволено" спостерігати за Всесвітом. При спробі дослідити найдрібніші об'єкти, виявляється, що вони не виглядають "чітко".

За словами астрофізика і нобелівського лауреата Джорджа Смута, ці дивні особливості квантової фізики саме й можуть бути ознаками того, що ми живемо у симуляції. Так само як зображення на екрані з дуже близької відстані розпадається на окремі пікселі.

Але це дуже груба аналогія. Вчені поступово доходять висновку, що "зернистість" Всесвіту на квантовому рівні може бути наслідком більш фундаментальних законів, які поки що нам не відомі.

Ще один аргумент на користь віртуальності нашого світу - це те, що Всесвіт описується математичними рівняннями.

А деякі фізики заходять ще далі, стверджуючи, що наша реальність і є набором математичних формул.

Руки Копирайт изображения ANDRZEJ WOJCICKI/SCIENCE PHOTO LIBRARY
Image caption Ми всі - лише комп'ютерна симуляція?

Космолог Макс Тегмарк з Массачусетського технологічного інституту наголошує, що саме цього й можна було б очікувати, якби в основі законів фізики лежав обчислювальний алгоритм.

Однак цей аргумент загрожує захопити нас у порочне коло міркувань.

По-перше, якщо якийсь надрозум вирішить симулювати власний "реальний" світ, логічно припустити, що він покладе в його основу саме такі фізичні принципи, які діють в його власному всесвіті. Адже саме так чинимо й ми.

В цьому випадку правдиве пояснення математичної природи нашого світу полягало б не в тому, що він є симуляцією, а в тому, що "реальний" світ наших творців влаштований так само.

Не виключено, що така інтерпретація фізичних законів - лише останній приклад того, як людство споконвіку пояснювало навколишній світ. Тобто виходячи зі знань про останні досягнення науково-технічного прогресу.

В епоху класичної механіки Ньютона Всесвіт представляли годинниковим механізмом. А пізніше, на світанку комп'ютерної доби, ДНК розглядали як своєрідне сховище цифрового коду з можливістю зберігання і зчитування інформації.

Втім, є важливіша причина, з якої нам не варто турбуватися, чи є ми лише рядками програмного коду.

Всесвіт Копирайт изображения MARK GARLICK/SCIENCE PHOTO LIBRARY
Image caption Всесвіт влаштовано за математичними правилами

Деякі фізики вважають, що реальний світ у будь-якому випадку саме таким і є.

Згідно з гіпотезою фізика-теоретика Джона Вілера, все, що відбувається на рівні взаємодій фундаментальних частинок і вище, є своєрідним обчислювальним процесом.

"Всесвіт можна розглядати як гігантський квантовий комп'ютер, - зазначає Сет Ллойд, співробітник Массачусетського технологічного інституту. - Якщо подивитися на внутрішній механізм Всесвіту, тобто на структуру матерії в найдрібнішому з можливих масштабів, ми побачимо [квантові] біти, які беруть участь у локальних цифрових операціях".

Таким чином, якщо реальність - це лише інформація, то немає значення, перебуваємо ми всередині симуляції чи ні: відповідь на це питання не робить нас більш-менш "реальними".

Квантовий світ Копирайт изображения RICHARD KAIL/SCIENCE PHOTO LIBRARY
Image caption Квантовий світ розмитий і неясний для нас

Чи має для нас принципове значення, була ця інформація запрограмована природою чи якимось надрозумом?

Навряд чи - ну хіба що в другому випадку наші творці теоретично здатні втрутитися в хід симуляції і навіть зовсім припинити її.

Але що ми можемо зробити, щоб цього уникнути?

Макс Тегмарк із Массачусетського технологічного інституту радить нам усім вести цікаве життя, щоби не набриднути нашим творцям.

Зрозуміло, це жарт. Напевно у кожного з нас знайдуться більш вагомі мотиви жити повним життям, ніж страх того, що нас можуть "стерти".

Але саме визначення питання свідчить про певні вади в логіці міркувань про реальність Всесвіту.

Думка про те, що деяким експериментаторам вищого порядку зрештою набридне з нами возитися, і вони вирішать запустити якусь іншу симуляцію, занадто віддає антропоморфізмом.

Тобто будь-які спроби уявити, як діятимуть надрозумні істоти, неминуче ведуть до екстраполяції нашого власного досвіду.

Квантовий комп'ютер Копирайт изображения Harald Ritsch/Science Photo Library
Image caption Всесвіт можна уявити у вигляді квантового комп'ютера. Але що це нам дасть?

Схоже, не випадково багато прихильників ідеї симуляції зізнаються, що в юності захоплювалися науковою фантастикою.

Вони й у дорослому житті розглядають космос немов крізь ілюмінатор зорельота "Ентерпрайз" (з американського телесеріалу "Зоряний шлях" - Прим. перекл.).

Гарвардський фізик Лайза Ренделл не зрозуміє ентузіазму, з яким деякі її колеги носяться з ідеєю тотальної симуляції. Для неї це нічого не змінює в підході до сприйняття і дослідження світу.

Навряд чи Ілон Маск цілими днями розмірковує про те, що люди, які його оточують, сім'я і друзі, - лише конструкти, які складаються з потоків даних і проектуються в його свідомість.

Адже постійно думати про це просто не вийде.

Набагато важливіше й те, що ми всі знаємо підсвідомо: єдине варте нашої уваги визначення реальності - це наші безпосередні відчуття і переживання, а не гіпотетичний світ, прихований "за лаштунками".

А в інтересі до того, що насправді стоїть за нашим світом, немає нічого нового. Філософи розмірковують про це вже багато століть.

Ще Платон вважав, що те, що ми вважаємо реальністю, може бути лише тінями, які проектуються на стіну печери.

Квант Копирайт изображения Mike Agliolo/SCIENCE PHOTO LIBRARY
Image caption Ідея квантового світу суперечить здоровому глузду

На думку Іммануіла Канта, хоча за образами, які ми сприймаємо, і може існувати якась "річ у собі", пізнати її нам не дано.

Славетна фраза Рене Декарта "Я думаю, і отже, я існую" означає, що здатність до мислення є єдиним чітким критерієм існування.

Концепція "світу як симуляції" лише подає стару філософську проблему в сучасній високотехнологічній обгортці.

Як і багато інших філософських парадоксів, вона змушує нас критично поглянути на деякі вкорінені уявлення.

Але доки ми не зможемо переконливо довести, що між нашими відчуттями і "реальністю" є очевидні розбіжності, наше розуміння реальності істотно не зміниться.

На початку XVIII століття англійський філософ Джордж Берклі стверджував, що світ є ілюзією. На що його критик, письменник Семюель Джонсон, вигукнув: "Ось моє спростування!" - і штовхнув ногою камінь.

Насправді Джонсон цим нічого не спростував. Але його відповідь на подібні твердження, вочевидь, є найправильнішою з можливих.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Earth.

Хочете отримувати найцікавіше в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

...

Також на цю тему

Новини на цю ж тему