Есперанто - штучна мова, яка об'єднує світ

Есперанто Копирайт изображения Jose Luis Penarredonda

Есперанто впродовж століття свого існування розмовляла досить невелика кількість прихильників. Але сьогодні ця унікальна вигадана польським лікарем мова переживає справжнє відродження. Чому люди почали вчити мову, яка не має національності та багаторічної історії?

У невеликому будинку на півночі Лондона шість молодих людей щотижня з ентузіазмом відвідують уроки мови. Її вивчають вже 130 років - традиція, що пережила війни та хаос, зневагу та забуття, Гітлера та Сталіна.

Вони практикують цю мову не для того, щоби поїхати в іншу країну. Вона не допоможе їм знайти роботу або порозумітися в магазині за кордоном.

Більшість з них спілкується цією мовою лише раз на тиждень на цих заняттях.

А втім, це - абсолютно повноцінна мова, якою пишуть вірші або лаються.

І хоча вона вперше з'явилася на світ у невеликому буклеті, написаному Людвіком Л. Заменгофом 1887 року, вона стала найбільш розвиненою та найпопулярнішою штучною мовою, будь-коли створеною.

І все-таки багато хто скаже вам, що есперанто - це провал. Понад століття після її створення цією мовою розмовляє не більше двох мільйонів людей - така кількість прихильників може бути лише в якогось надто екстравагантного хобі.

Але чому сьогодні кількість есперантистів почала зростати?

Від Ліги Націй до Куточка спікерів

Есперанто мало стати єдиною мовою міжнародного спілкування, другою після рідної для кожної людини в світі. Саме тому вчити її досить легко. Всі слова та речення будуються за чіткими правилами, яких всього 16.

Есперанто не має заплутаних винятків та граматичних форм, як в інших мовах, а її лексикон запозичений з англійської, німецькою та кількох романських мов, як-от французької, іспанської чи італійської.

Есперанто мало стати мовою майбутнього. Його презентували на Міжнародній виставці 1900 року в Парижі, та незабаром мовою захопилася французька інтелігенція, яка вважала її виявом модерністського прагнення покращити світ за допомогою раціо та науки.

Суворі правила та чітка логіка цієї мови відповідали сучасному світогляду. Есперанто здавалося більш довершеним інструментом спілкування, ніж "природні" мови, сповнені нелогічностей та дивацтв.

Французькі діти вчать есперанто Копирайт изображения Getty Images
Image caption Французькі діти вчать есперанто

Від початку на есперанто покладали великі надії.

У першому підручнику мови Заменгоф стверджував, що якби всі розмовляли однією мовою, "освіта, ідеали, переконання та цілі були би спільними, і всі народи об'єдналися б в єдине братерство".

Мова повинна була називатися просто lingvo internacia, тобто міжнародна мова.

Однак псевдонім Заменгофа "доктор Есперанто" - "лікар, який сподівається" - виявився більш влучним.

Кольори офіційного прапора мови - зелений і білий - символізують надію та мир, а емблема - п'ятикутна зірка, відповідає п'яти континентам.

Ідея спільної мови, яка об'єднає світ, знайшла відгук у Європі. Дехто з прихильників есперанто посів важливі державні посади в кількох країнах, а самого Заменгофа 14 разів номінували на Нобелівську премію миру.

Була навіть спроба створити країну, мешканці якої розмовлятимуть есперанто.

Державу Амікехо заснували на маленькій території у 3,5 кв. км між Нідерландами, Німеччиною та Францією, яка впродовж історії була своєрідною "нейтральною зоною".

За словами лінгвіста Аріки Окрент, авторки книги "Країна вигаданих мов", три відсотки чотиритисячного населення Амікехо розмовляли есперанто. Такої частки мовців не було досягнуто більше ніде і ніколи.

Есперантисти Копирайт изображения Alamy
Image caption Есперантисти збиралися в клубах з перших днів існування мови

Незабаром сухорлявий бородатий лікар-офтальмолог став кимось на зразок святого покровителя Есперантії - "нації" мовців есперанто.

Щороку 15 грудня спільнота есперантистів святкує його день народження спеціальними подіями в усьому світі.

На останніх конгресах учасники влаштовували ходу з портретами доктора, що не надто відрізняється від релігійних маршів католиків у Страсну п'ятницю.

На честь доктора Заменгофа встановлені численні статуї та меморіальні таблички в усьому світі, його ім'я носять вулиці, астероїд та вид лишайнику.

В Японії навіть існує релігійна секта Оомото, її члени заохочують спілкування есперанто і вшановують Заменгофа як одного зі своїх божеств.

Навіть коли Перша світова війна відкинула ідею створення Амікехо, а мрії про мир у всьому світі стали надто ілюзорними, мова есперанто продовжувала процвітати.

Вона могла би стати офіційною мовою щойно створеної Ліги Націй, якби Франція не проголосувала проти.

Але Друга світова війна принесла кінець розквіту есперанто.

Обидва диктатори, Сталін і Гітлер, почали переслідувати есперантистів. Перший - тому що бачив в есперанто інструмент сіонізму, другому не подобалися антинаціоналістичні ідеали спільноти.

Есперанто розмовляли в нацистських концтаборах - діти Заменгофа загинули в Треблінці, радянських есперантистів відправляли до ГУЛАГу.

Плакат Копирайт изображения Alamy
Image caption Есперантисти завжди були пацифістами та боролися з фашизмом

Але ті, кому вдалося вижити, почали знову об'єднуватися, хоча післявоєнна спільнота була дуже нечисленною, і її не сприймали серйозно.

У 1947 році, незабаром після Конгресу молоді в Англії, в славетному лондонському "Кутку спікерів" виступив Джордж Сорос.

Бувши ще підлітком, він прочитав проповідь з Євангелія есперанто в місці, де традиційно збиралися прихильники теорій змови та активісти-маргінали.

Можливо, він зробив це в юнацькому запалі, бо незабаром майбутній мільярдер покинув товариство.

Народження спільноти

Вивчення есперанто переважно відбувалося самостійно. Есперантисти наодинці скніли над підручником, самотужки з'ясовуючи граматичні правила та запам'ятовуючи слова. Вчителя, який би виправив помилку або покращив вимову, не було.

Саме так у підлітковому віці й вивчала мову одна з найвідоміших есперантисток світу Анна Левенштейн.

Дівчинку дратувала французька мова, яку вона вчила в школі, через численні винятки та складну граматику й одного разу вона звернула увагу на адресу Британської асоціації есперантистів, надруковану в кінці підручника.

Вона надіслала листа, і незабаром її запросили на зустріч молодих есперантистів до міста Сент-Олбанс на північ від Лондона.

Дівчинка дуже хвилювалася, це була її перша самостійна поїздка за межі міста.

Підручники есперанто Копирайт изображения Getty Images
Image caption Перші підручники есперанто

"Я розуміла все, що казали інші, але сама розмовляти не наважувалася", - згадує вона. На зустрічі були переважно молоді чоловіки віком трохи за двадцять.

Подорож до Сент-Олбанс стала карколомним моментом у її житті. Есперанто було головоломкою, яку Левенштейн розв'язувала самотужки, але тепер вона могла ділитися досвідом з усім світом.

Вона повільно набувала впевненості в мові та незабаром приєдналася до групи есперантистів, яка збиралася на півночі Лондона.

Необхідність добиратися туди трьома автобусами не охолодила її ентузіазму.

Світова спільнота, до якої приєдналася Левенштейн, склалася завдяки листуванню звичайною поштою, виданню паперових журналів та щорічних конгресів.

Відмовившись від великої політики та глобальних амбіцій старих часів, есперантисти створили культуру, метою якої є просто "спілкування людей зі спільним захопленням", - пояснює Анжела Теллер, яка розмовляє есперанто та досліджує мову.

Люди зустрічалися на конференціях і заводили друзів. Дехто закохувався та одружувався, і діти в таких родинах розмовляли есперанто від народження.

Новим поколінням не треба бути такими терплячими, як їхні батьки. Тепер прихильники есперанто можуть щодня спілкуватися мовою онлайн.

Сервіси комунікацій ще на світанку інтернету, як-от Usenet, мали чати та сторінки, присвячені есперанто.

Сьогодні молодша спільнота есперантистів активно користується соціальними медіа, насамперед у відповідних групах Facebook та Telegram.

Звичайно, інтернет став цілком природнім місцем зустрічі для спільноти, розкиданій по всьому світу.

Сорос Копирайт изображения Getty Images
Image caption Інвестор і філантроп Джордж Сорос навчився есперанто від свого батька

"Онлайн-простір дозволяє переосмислити старі форми спілкування в новому середовищі", - пояснює Сара Маріно, викладачка теорії комунікацій у Борнмутському університеті.

"Онлайн-комунікація є набагато швидшою, дешевою та сучасною, але сама ідея - не нова", - додає вона.

Сьогодні есперанто є однією з найпоширеніших мов в інтернеті (якщо врахувати відношення до кількості носіїв цієї мови).

Сторінка у Вікіпедії має близько 240 тис. статей, що практично ставить есперанто в один ряд із турецькою мовою, яка має 71 млн носіїв, або корейською (77 млн мовців).

Популярні продукти Google і Facebook вже багато років мають версію на есперанто, і для вивчення мови також існує чимало онлайн-сервісів.

Виключно для есперантистів існує безкоштовний сервіс обміну житлом - Pasporta Servo.

Але справжня революція відбулася в найменш очікуваному місці.

Нова платформа

2011 року вчений та підприємець із Гватемали Луїс фон Ан висловив ідею. Оскільки саме він вигадав CAPTCHA, технологію, яка допомогла безкоштовно оцифрувати мільйони книг, його новий проект одразу викликав інтерес.

У своїй промові на TEDx він оголосив, що перекладе інтернет, навчаючи користувачів іноземних мов. Інструмент, за допомогою якого він збирався це зробити, називався Duolingo.

Ця ідея захопила есперантиста Чака Сміта, засновника Вікіпедії на есперанто та активного пропагандиста поширення мови в інтернеті.

Херцберг-ам-Харц Копирайт изображения Alamy
Image caption Німецьке місто Херцберг-ам-Харц з 2006 року носить ім'я "місто Есперанто"

Сміт був переконаний, що Duolingo виросте в дещо велике. Він надіслав електронного листа фон Ану, підприємцеві, який вже продав дві свої компанії Google та відмовився від роботи в самого Білла Ґейтса.

Фон Ан відповів на електронний лист того ж дня. Він заначив, що есперанто розглядалося, але не було в пріоритеті.

Тоді есперантисти підняли галас та переконали творців програми Duolingo у необхідності внесення есперанто в список мов.

Перша версія курсу есперанто для англомовних користувачів з'явилася на сайті Duolingo в 2014 році, трохи пізніше курс розробили іспанською та португальською мовами, а зараз іде оновлення англомовної версії.

Сміт очолив команду з 10 людей, які працювали по 10 годин щотижня впродовж восьми місяців. Ніхто з них не отримував за це гроші, але вони не скаржилися - вони всі були ентузіастами поширення есперанто.

Урок есперанто в польській школі Копирайт изображения Getty Images
Image caption Урок есперанто в польській школі

Вчити есперанто на платформі Duolingo легко і весело. Ви можете швидко пройти один урок на п'ятихвилинній перерві або під час поїздки на роботу та додому.

Якщо ви активно користуєтеся сайтом, ваш рахунок постійно підвищується, а аватарку прикрасить маленька позначка.

Якщо ж ви закинули навчання, зелена сова м'яко, але наполегливо нагадає повернутися на сайт.

Duolingo стало найефективнішим інструментом вивчення есперанто за всю історію існування мови.

Як свідчить програма, на курс есперанто підписалися близько 1,1 млн користувачів - майже половина всіх людей, які говорять есперанто в світі.

Близько 25% людей, які почали курс на Duolingo, завершили його, розповідає офіційна представниця платформи.

Втім, живе спілкування мовою все одно залишається необхідним. Саме тому студенти есперанто приходять до мовних шкіл, як-от ця на півночі Лондона, в якій викладає Анна Левенштейн.

На дверях класної кімнати - зелена зірка, емблема есперанто. Учнів привітно зустрічає домашній собака, їм також пропонують чай.

Заменгофа Копирайт изображения Alamy
Image caption Ім'я доктора Заменгофа носять чимало вулиць та площ в усьому світі

Вздовж стін затишної студії - полиці з працями Маркса, Енгельса, Рози Люксембург та Леніна. Є також кілька книг на есперанто, а "Утопія" Томаса Мора в помаранчевій обкладинці.

Школу відвідують дуже різні люди. Хтось, як-от Джеймс Дрейпер, взявся вивчати есперанто з прагматичних причин. Мови даються йому нелегко, а есперанто - одна з найпростіших.

Інші студенти, навпаки, завзяті поліглоти, які цікавляться штучною мовою, яка є корисним інструментом для розуміння інших мов.

Причини можуть бути дуже різними, однак у всіх есперантистів є дещо спільне. Це - допитливість, відкритість новому досвіду та доброзичливе ставлення до світу.

Анжелі Теллер це відомо від того дня, коли її діти повернулися з табору есперантистів. Вона спитала їх, звідки були їхні друзі, і діти відповіли: "Ми не знаємо".

"Національності якимось чином відійшли на задній план, - пояснює вона. - Здається, так і має бути".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

...

Новини на цю ж тему