Чому ми поводимось інакше, коли на нас дивляться

На відміну від шимпанзе, людина поводиться інакше, коли знає, що за нею стежать. Як з'ясували дослідники, усвідомлення того, що за вами спостерігають, змінює вашу поведінку на краще.

Копирайт изображения Getty Images

Якщо нас чогось і навчило повсюдне проникнення в наше життя соціальних мереж, так це того, як ретельно треба відбирати інформацію про себе, якою ми ділимося з цифровим простором.

Нам доводиться думати про всіх потенційних читачів наших акаунтів у Twitter, наших блогів і сторінок в діловій соцмережі LinkedIn.

Старшокласників попереджають, що члени приймальних комісій вищих навчальних закладів можуть знайти їх в інтернеті, а здобувачі вакансій видаляють зі своїх профілів на Facebook фотографії, які могли б їх скомпрометувати.

Завдяки Google "побачення наосліп" з успіхом відійшли в минуле. І наша активність у мережі дедалі частіше зводиться до керування власним іміджем.

Утім, схильність людини презентувати себе на публіці в кращому вигляді не пов'язана з досягненнями прогресу.

Хто з нас може похвалитися тим, що ніколи не поводився егоїстично, коли знав, що ніхто цього не помітить? І завзято видавав із себе праведника, перебуваючи в центрі уваги?

Насправді, ми так чутливо реагуємо на погляди інших, що навіть одне зображення пари очей - малюнок чи фотографія - можуть впливати на нашу поведінку.

Цікаво, що нам навіть не потрібно сприймати присутність чужих очей на свідомому рівні.

Копирайт изображения Patrick Fore / Unsplash
Image caption Взяти зайву цукерку незручно, коли за тобою спостерігають. Навіть якщо це - ти сам у дзеркалі

1976 року понад 360 дітей мимоволі взяли участь в оригінальному психологічному експерименті, який довів цей ефект.

Був вечір Хелловіна, і діти стукали в двері будинків, збираючи цукерки. У 18-ти будинках їх чекали психологи, підготовлені до зустрічі з одягненими в костюми ласунами.

Відчинивши двері і трохи побалакавши з дітьми, психологи пропонували їм взяти одну цукерку з вази, повної ласощів - і не більше. Потім дослідники залишали дітей наодинці з вазою, біля якої в половині випадків стояло дзеркало.

Дослідники з'ясували, що коли діти бачили своє обличчя в дзеркалі (навіть у хеловінських масках), вони були менш схильними схопити жменю цукерок з вази.

Під пильним наглядом

Група дослідників з Університету Ньюкасла у Великій Британії також з'ясувала: присутність спостерігача - навіть ілюзорна - може знизити кількість велосипедних крадіжок.

Вивчивши статистику злочинів на території університетського кампуса, дослідники виявили три місця, де особливо часто крали велосипеди, і поставили в кожному з них спеціальний знак.

На ньому були зображені чоловічі очі, які дивляться прямо перед собою, підписи "Велосипедні злодії: ми стежимо за вами" і "Боротьба почалася", а також логотип місцевої поліції.

Копирайт изображения Nettle et al/Operation Crackdown
Image caption Попереджувальні плакати працюють краще, якщо на них малювати очі

Поява цих знаків призвела до зниження числа крадіжок в кожній з трьох точок на цілих 62%.

На жаль, в інших місцях кампусу красти велосипеди стали на стільки ж частіше. Хоча втручання дослідників лише переорієнтував злодіїв на інші зони університетського містечка, було очевидно, що присутність "спостерігача" допомагала запобігти правопорушенням.

Утім, особлива чутливість людини до присутності спостерігача не поширюється на наших найближчих родичів-приматів.

Нещодавно кілька психологів також з Університету Ньюкасла разом із приматологами з Інституту еволюційної антропології Макса Планка провели досліди з шимпанзе.

Мавпам запропонували арахіс (найулюбленіший їхній делікатес), який лежав перед зображенням пари очей шимпанзе.

У популяціях шимпанзе існує дуже сувора ієрархія. Тому дослідники припустили, що мавпи із нижчим статусом або не візьмуть ласощі взагалі, або оберуть морквину, цінність якої менша.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Соціальні мережі навчили нас ретельно відбирати інформацію про себе, якою ми ділимося з цифровим простором

З іншого боку, домінантні особини мали б одразу потягнутися до горішків біля зображення очей і спробувати забрати всю їжу собі. На подив учених, шимпанзе не звертали жодної уваги на "спостерігача".

Але справа не в тому, що шимпанзе в цілому не сприймають очі або їхнє зображення. Дослідження рухів очей показали, що шимпанзе і люди розглядають обличчя схожим чином - спочатку звертають увагу на очі, а потім на рот.

Отже, шимпанзе розуміють, коли за ними спостерігають - просто для них це не має значення.

А от люди - навпаки. Під наглядом інших ми змінюємо свою поведінку і робимо інший вибір, часто не усвідомлюючи цього.

Так відбувається навіть й тоді, коли на нас дивиться лише пара очей з плаката.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

***

Новини на цю ж тему