Чи отримаєте ви якісну медичну допомогу, якщо ви - жінка?

Багато хвороб у жінок діагностують пізніше, ніж у чоловіків, і вони частіше чують, що проблема насправді "лише у них в голові". В одних Сполучених Штатах лікарські помилки забирають від 40 до 80 000 життів щороку.

Череп Копирайт изображения Getty Images

Ми продовжуємо публікувати статті із серії The Health Gap ("Гендерна нерівність у медицині"), які виходять на сайті BBC Future і присвячені нерівності жінок і чоловіків у питаннях здоров'я і медицини.

Читайте також: Чому лікарі не сприймають серйозно скарги жінок на біль

Порівняно з багатьма іншими хворобами діагностувати пухлину головного мозку - досить просто. Достатньо звернути увагу на ранні симптоми (втому, судоми, зміни в характері людини), зробити МРТ мозку, і результат буде точним: пухлина або є, або ні.

Утім, в реальності все набагато складніше. 2016 року благодійна організація з досліджень пухлин головного мозку опублікувала звіт про лікування хвороби у Великій Британії.

Виявилося, що майже кожен третій пацієнт відвідав лікаря понад п'ять разів, перш ніж отримав правильний діагноз. У чверті пацієнтів пухлину діагностували лише через рік.

Зволікання з постановкою діагнозу частіше трапляються у пацієнтів із низькими доходами і … жінок.

За статисткою, у жінок частіше, ніж у чоловіків, між першим відвідуванням лікаря та точним діагнозом минає 10 або більше місяців - приблизно понад п'ять візитів до лікарні.

Одна з пацієнток, про яку йдеться в доповіді, 39-річна жінка, пригадує слова лікаря: "Ви думаєте, що ваші головні болі через пухлину мозку?"

"Мені довелося випрошувати направлення до невролога. Я неодноразово поверталася до лікаря і отримувала антидепресанти, знеболювальні та поради щодо потрібної кількості сну. Ніхто не сприймав мої скарги серйозно".

Дослідники дедалі частіше звертають увагу на те, як несвідомі упередження спричинюють нерівність в отриманні медичної допомоги.

"Ми думаємо, що лікарі бачать в нас лише пацієнтів і ставляться до всіх однаково, але це не так", - каже Лінда Блаунт, голова організації Black Women's Health Imperative.

"Лікарі, як і всі ми, не застраховані від упереджень", - додає вона.

Найпоширеніші упередження в медичній системі стосуються гендеру.

Мозок Копирайт изображения Getty Images
Image caption Щоби діагностувати пухлину головного мозку, лікар повинен просто звернути увагу на ранні симптоми хвороби і відправити пацієнта на МРТ. Але чоловіки зазвичай отримують направлення швидше, ніж жінки

Пухлини головного мозку - лише один приклад.

Дослідження 2015 року виявило, що при діагностуванні шести з одинадцяти видів раку жінки отримують діагноз із більшим запізненням, ніж чоловіки. І проблема не в тому, що жінки не звертаються до лікаря вчасно, - самі медичні фахівці не поспішають із належною діагностикою.

Наслідком лікарської халатності стає не лише обурення пацієнтів, але й смертельні випадки, яких можна було б уникнути.

Щороку тільки в США від помилок лікарів вмирає близько 40-80 тисяч людей.

Presentational grey line

Працюючи над своєю книжкою Doing Harm ("Завдати шкоди"), я почула багато історій жінок, які, звернувшись до лікаря, отримували відповідь, що їхні симптоми спричинені тривогою, депресією або стресом (діагноз, що пояснює геть усі хвороби).

Історія Джекі є досить типовою. Вперше вона захворіла в 16-ть, протягом багатьох років вона страждала на хронічні проблеми з нирками, лихоманку, втому, сильні періодичні болі та біль у суглобах.

Вона відвідувала лікарів первинної медичної допомоги, уролога та пульмонолога. "Всі говорили мені, що в мене не було проблем зі здоров'ям", - розповідає дівчина.

Лікар первинної допомоги призначив Джекі антидепресанти. Вони не допомагали, але дівчина вірила лікарям.

Тенденція вважати скарги жінок на біль наслідком психічних розладів походить ще з часів таємничої хвороби під назвою "істерія".

Цю міфічну жіночу хворобу пояснювали спочатку "блукаючою маткою" і чутливими нервами, а потім, за мотивами Фройда, психологічними розладами.

Термінологія протягом останнього століття змінилася. Але ідея, що наша підсвідомість може впливати на фізичні симптоми, й досі панує в медицині.

Касета Копирайт изображения Getty Images
Image caption За даними досліджень, при виявленні шести з 11 видів раку жінки отримують діагноз із запізненням

Теорії про істерію, психосоматику та "незрозумілі симптоми", спричинені стресом, несуть великий ризик постановки хибного діагнозу.

Ще в 1965 році британський психіатр Еліот Слейтер попереджав, що діагноз "істерія" дозволив лікарям повірити, що вони розгадали таємницю, коли насправді вони банально помилялися.

Слейтер простежив подальшу долю 85 пацієнтів, у яких було діагностовано "істерію" в Національній лікарні Лондона в 1950-х роках, зокрема, й у нього самого.

Дев'ять років по тому майже в двох третин із них виявили неврологічні захворювання, зокрема пухлини головного мозку та епілепсію. Десять пацієнтів померли.

Однією з причин помилок у діагнозі є часті розлади настрою у жінок. Приміром, у США жінки приблизно вдвічі частіше за чоловіків отримують діагноз "депресія" або "тривожний розлад".

Утім, хоча жінки й справді мають вищий ризик психічних розладів, така кількісна різниця пояснюється принаймні частково тим, що жінкам діагноз "депресія" помилково ставлять частіше, ніж чоловікам.

А в чоловіків, навпаки, навіть при наявності депресії її часто не діагностують.

Дослідження, проведені в 1990-х роках, показали, що 30-50% пацієнток із депресією діагноз поставили неправильно.

Крім того, депресія та тривога самі по собі є симптомами інших захворювань, які в жінок часто не діагностують.

І, звичайно, страждання від хвороби, яку у вас не виявили, а відтак - не лікують, можуть також стати причиною психічних розладів.

Як зазначається в одній статті, "за іронією долі, хибне діагностування фізичних патологій може насправді спричинити депресивні розлади в жінок".

До того ж діагностований хоча би раз психологічний розлад підвищує ризик того, що будь-які інші фізичні симптоми у пацієнтки лікар автоматично вважатиме психогенними.

Погруддя Копирайт изображения Getty Images
Image caption Лікарі часто вважають симптоми, на які скаржаться жінки, надуманими

Я знаю історію однієї жінки середнього віку, італійської іммігрантки в США, в якої колись діагностували депресію. Протягом трьох років вона скаржилася на біль у животі, який посилювався, однак лікар казав, що це - менструальний біль.

Він не сприйняв її скарг серйозно, навіть коли вона зазначила, що в її родині були хворі на рак товстої кишки, і навіть тоді, коли в неї почалися ректальні кровотечі.

Коли ж вона нарешті добилася направлення на колоноскопію, в неї виявили рак товстої кишки третьої стадії.

Ще кілька місяців - і була би четверта, невиліковна, стадія.

Presentational grey line

Через кілька років Джекі нарешті отримала правильний діагноз. Її подруга, заможна біла жінка, запропонувала Джекі відвідати свого лікаря в клініці у багатому передмісті.

У дівчини швидко діагностували ендометріоз, і після операції її стан значно покращився.

Але інші проблеми зі здоров'ям залишилися. Після вступу до аспірантури і переїзду до іншого міста їй довелося кілька років шукати лікаря, який би поставився до її скарг серйозно.

Зазвичай Джекі чула "Це істерія" або, насамперед у відділеннях швидкої допомоги, - "Ти просто вимагаєш знеболювальне".

Оскільки Джекі має темний колір шкіри, вона зіткнулася не лише з гендерними упередженнями.

На якість медичної допомоги впливають неявні упередження на основі раси, соціального класу, ваги, сексуальної орієнтації та транссексуальності.

Величезна кількість даних свідчить про те, що американці з темним кольором шкіри не отримують достатньо ліків від болю.

Шолом Копирайт изображения Getty Images
Image caption Згідно з одним дослідженням, деякі лікарі вважають, що люди з темним кольором шкіри не відчувають біль так гостро, як білі

Як зазначають експерти, серед медиків є дуже поширеним стереотип (причому цілком хибний), що чорношкірі пацієнти частіше обманюють лікарів, щоби отримати сильні анаболіки, які продають тільки за рецептом.

По факту, саме білі американці найчастіше зловживають довірою лікаря в цьому питанні. Але упередження поширюється й на дітей.

Дослідження 2015 року показало, що білим дітям з діагнозом апендицит майже втричі частіше, ніж чорним, дають опіоїдні (більш ефективні) знеболювальні засоби у відділеннях швидкої допомоги.

У 2016 році дослідники також з'ясували, що деякі медичні працівники вважають, що пацієнти з темним кольором шкіри не відчувають біль так гостро, як білі.

200 студентам-медикам запропонували визначити правильність тверджень про расові відмінності, наприклад, "у чорних шкіра - товща, ніж у білих". Понад половина майбутніх лікарів назвали одне чи більше хибних тверджень правильними.

Коли вони пізніше вивчали історії хвороби пацієнтів, які скаржилися на біль, ті, хто назвав правильними більше число хибних тверджень, були впевнені, що чорношкірі пацієнти відчувають біль менше, і лікували їх відповідно.

Ризик отримувати хибний діагноз протягом довгого часу підвищується для рідкісних захворювань.

Згідно з опитуванням 12 тисяч пацієнтів, проведеним Eurordis, у чоловіків хворобу Крона (аутоімунне захворювання шлунково-кишкового тракту) діагностували в середньому впродовж 12 місяців, а у жінок - понад півтора року.

Телефон Копирайт изображения Getty Images
Image caption У чоловіків хворобу Крона діагностують у середньому впродовж 12 місяців, тоді як у жінок - 20

Джекі нарешті теж отримала правильний діагноз. Під час навчання в аспірантурі в неї кілька місяців трималася висока температура, і хоча їй прописували антибіотики, температура не падала.

"Одна лікарка первинної допомоги - також чорношкіра - згодом повірила мені. Вона зібрала всі мої результати обстежень, взяла їх додому і спробувала розв'язати цю головоломку".

Вона запідозрила, що у Джекі може бути системний червоний вовчак. Аналізи підтвердили діагноз.

Тепер Джекі могла би з полегшенням думати, що її багаторічна битва за те, щоби її скарги сприйняли серйозно, нарешті скінчилася.

Втім, насправді, чорношкіра жінка з рідкісною хронічною хворобою, яка часто потраплятиме до швидкої допомоги з нестерпними болями, ще не раз стикнеться з недовірливим ставленням медиків.

Але, принаймні, через 10 років пошуків вона, нарешті, отримала діагноз. І разом із ним - упевненість, що все це ніколи не було "лише в її голові".

У неї дійсно була медична проблема. І тепер її стан обов'язково покращиться.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

...

Новини на цю ж тему