Чи відрізняється насправді мозок чоловіка і жінки?

Чоловік і жінка Копирайт изображения Getty Images

Вчені вже друге століття поспіль доводять, що мозок чоловіка і жінка принципово не відрізняється. Але чому в сучасному суспільстві гендерних упереджень не стає менше?

Коли я зустрічаюсь із когнітивним нейробіологом Джиною Ріппон, вона розповідає мені історію, яка показує, як рано діти стикаються з гендерними стереотипами.

11 червня 1986 року Джина Ріппон народила свою другу дочку. Того ж вечора англійський футболіст Гарі Лінекер оформив хет-трик у ворота Польщі на чемпіонаті світу в Мексиці.

З дев'яти дітей, які того дня народилися разом з дочкою Ріппон, вісьмох назвали Гарі.

Увечері медсестра принесла в палату два галасливих пакунки. Перший із загорнутим у блакитну ковдрочку Гарі вона передала сусідці Джини зі словами "у хлопця міцні легені".

Другий, який видавав такий самий звук, отримала Ріппон. "Найгаласливіша з усіх, - зазначила медсестра і додала, - якось не надто жіноче".

"Ось так, у перші 10 хвилин свого життя моя дочка дізналася, що з'явилася на світ, поділений на гендери", - підсумувала Ріппон.

Упродовж кількох десятиліть дослідниця намагалася спростувати ідею про те, що мозок чоловіка і жінки принципово відрізняється.

Результати своїх досліджень вона представила в книжці The Gendered Brain ("Гендерні особливості мозку").

Жінка і чоловік Копирайт изображения BBC Reel
Image caption Просторове мислення або багатозадачність часто вважають доказом гендерних відмінностей інтелекту, але насправді вони є результатом різного навчання в дитинстві

Назва дослідження злегка вводить в оману, оскільки головний аргумент авторки полягає саме в тому, що гендерні особливості притаманні не мозку людини, а світу, в якому її виховують.

Коментарі про "чоловічу" та "жіночу" поведінку та багато інших непомітних речей ледь не з моменту народження формують нашу особистість і здібності.

Але пізніше їх вважатимуть вродженими відмінностями статей.

Книжка Ріппон просочена обуренням, що у 2019 році цей аргумент все ще потрібно доводити. Вона описує багато теорій про гендерні відмінності, які продовжують виникати в тому чи іншому вигляді попри те, що їх неодноразово розвінчували.

"Питання відмінностей чоловічого і жіночого мозку вивчають вже близько 200 років", - каже вона.

"Кожен новий прорив у науці чи техніці дозволяє переглянути попередні ідеї. Як учений, ти впевнений, що люди нарешті припинять повторювати старі забобони. Але варто лише зазирнути в популярну пресу, і бачиш, що міф нікуди не зник".

Одним із найдавніших доказів нижчого інтелекту жінок вважали той факт, що жіночий мозок менший за розміром від чоловічого.

Хоча мозок жінок в середньому дійсно менший чоловічого приблизно на 10%, це не є аргументом на користь інтелектуальних здібностей.

"По-перше, справа не у розмірі, якби це було не так, слони чи кити були набагато розумнішими за чоловіків", - пояснює Ріппон.

Люди Копирайт изображения BBC Reel
Image caption Розмір мозку може сильно відрізнятися в різних людей, але він не є маркером інтелекту

По-друге, це лише середній показник, тоді як насправді існує чимало жінок з великим мозком і чимало чоловіків з маленьким.

Варто лише згадати, що мозок Ейнштейна був меншим, ніж у середньостатистичного чоловіка. Загалом величезна кількість досліджень послідовно доводить, що між інтелектом та поведінкою чоловіків та жінок принципової різниці не існує.

На думку Ріппон, значення деяких структурних відмінностей в мозку чоловіків і жінок є також перебільшеним.

Наприклад - мозолисте тіло, широкий плаский пучок нервових волокон, який з'єднує ліву і праву півкулі мозку.

За деякими дослідженнями, мозолисте тіло більше за розміром у жінок, ніж у чоловіків. Цей факт певний час вважали доказом нелогічності жінок. Мовляв, їхні почуття з "емоційної" правої півкулі втручаються в роботу більш раціональної лівої частини мозку.

"Тоді як ефективнішим механізмом фільтрації у мозолистому тілі чоловіків пояснювали їхні математичні та наукові здібності, а також визнавали за ними право бути лідерами в промислових галузях чи здобувати Нобелівські премії".

Утім, такі твердження часто ґрунтуються на дослідженнях за участю невеликої кількості людей.

А методи вимірювання "розміру" будь-якої ділянки мозку й досі є надто не точними. Та й сама ідея "лівої" та "правої" півкулі є цілковитим міфом.

Попри десятиліття досліджень визначити помітні відмінності в структурі чоловічого та жіночого мозку поки що не вдалося.

Буяння гормонів

А як щодо наших статевих гормонів? Вони-то, напевно, повинні впливати на розум та поведінку? Однак і цей аргумент часто хибно застосовують для приниження інтелектуальних здібностей жінок, зазначає Ріппон.

Наприклад, поняття ПМС, яке виникло в 1930-х роках, стало "серйозним аргументом, чому жінок не допускали на керівні посади", пише дослідниця.

Жінкам навіть спочатку заборонили участь у космічній програмі США через побоювання їхньої психоемоційної нестабільності.

Хоча сьогодні ця ідея здається абсурдною, багато хто й досі впевнений, що ПМС погано впливає на інтелектуальний та емоційний стан жінки.

Жінка Копирайт изображения BBC Reel
Image caption Соціальні медіа доволі переконливо нав'язують уявлення про чоловічу та жіночу поведінку

Втім, більшість симптомів ПМС є радше психосоматичною реакцією. Тобто вони є результатом очікування, самонавіювання, а не біологічних процесів у мозку.

Жінки, яким казали в ході одного дослідження, що в них передменструальна фаза циклу, навіть якщо це було не так, виявляли в себе більше симптомів ПМС.

"Звісно, я не хотіла би недооцінювати реальність гормональних змін, пов'язаних з менструальним циклом, або заперечувати, що коливання гормонів впливає на психічний стан людини", - зазначає Ріппон.

"Але якщо взяти до уваги менструальні щоденники або об'єктивні вимірювання змін настрою, ефект не такий глибокий, як здається людині. Отже, коли жінка вважає, що переживає коливання настрою, пов'язані з ПМС, це стає своєрідним самовтілюваним пророцтвом".

Сприйняття ПМС також видає певне упередження й серед науковців, які вивчають статеві та гендерні відмінності. Вони проводять дослідження, які, як правило, підтримують стереотипи, а не шукають доказів, які могли б поставити під сумнів популярні гіпотези.

Ріппон каже, що жінки можуть насправді відчувати сплески розумової активності в певні моменти менструального циклу, але про це ніколи не говорять. Оскільки вчені зосереджені саме на стереотипах про слабкість жінок.

Як менструальний цикл впливає на розумові здібності жінки https://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-45103418

"Дослідження свідчать, приміром, що вербальна та просторова робоча пам'ять покращується при вищому рівні естрогену. А під час овуляції покращується реакція на сенсорну інформацію і зменшується час реакції".

Утім, як зазначає Ріппон, ніхто не вимірює ейфорію овуляції, тоді як анкет для визначення ПМС - безліч. Здається, увага завжди приділяється негативу.

Рожевий vs блакитний

Складним моментом у вивченні гендерних особливостей є роль культури. Навіть коли ми можемо спостерігати відмінності в структурі мозку, вони можуть бути результатом виховання, а не природи.

Мозок є надзвичайно пластичним, тобто він формується під впливом досвіду та тренування. І, як помітила Ріппон, дівчата і хлопці від самого народження можуть мати дуже різний досвід, оскільки суспільство непомітно заохочує їх до певної поведінки.

Вона вказує на дослідження, яке показало, що вже у два роки діти дуже чутливі до типової поведінки певної статі.

Діти Копирайт изображения Getty Images
Image caption Діти зазнають потужного впливу гендерних стереотипів, які визначають їхню роль у світі BBC Reel

За її словами, вони - "крихітні соціальні губки, які поглинають соціальну інформацію", і переймаючи ту чи іншу форму поведінки, поступово перепрограмують нейронні мережі свого мозку.

"Гендернозалежий світ створює гендернозалежний мозок".

Ось чому гендерна стереотипізація іграшок є серйозною проблемою, яка потребує уваги.

"Багато людей впевнені, що ідея уникнення гендерних іграшок, насправді є політкоректною дурницею", - каже Ріппон.

"Але якщо ми застосуємо нейробіологічний підхід до цього питання, ми побачимо, що від іграшок, якими грають діти залежить дуже багато", - звертає увагу дослідниця.

Наприклад, конструктор Lego або Duplo чи такі ігри, як тетрис, будують нейронні мережі в мозку дитини, які беруть участь у сприйнятті візуальної чи просторової інформації.

Коли дитина приходить до школи, вона краще виконує завдання, пов'язані з цими навичками. Її хвалять, і вона продовжує ввдосконалювати свої навички.

Зрештою, вона може навіть знайти професію, яка вимагає цілий день покращувати такі здібності.

"А тепер якщо подумати, що всі ці іграшки та можливості навчання прив'язані до певного гендеру, стає зрозумілим, як відбувається чіткий поділ за біологічною статтю у можливостях навчання людини", - пояснює Ріппон .

Дитина Копирайт изображения Getty Images
Image caption Діти насамперед чутливі до гендерних стереотипів, оскільки їхній мозок активно формується під впливом досвіду

Психологи Меліса Терлецкі та Нора Ньюкомб показали, що очевидні статеві відмінності у просторовому сприйнятті інформації стають незначними, якщо взяти до уваги, скільки часу людина провела за грою, приміром, у тетрис.

Кілька кампаній, як-от Let Toys Be Toys у Великій Британії та Play Unlimited в Австралії, змогли переконати продавців відмовитися від гендерного маркетингу.

Але в цілому, як стверджує Ріппон, дітям і досі навішують гендерні ярлики багатьма іншими способами.

"Я вважаю серйозною проблемою XXI століття, що "бомбардування гендером", як я це називаю, є набагато інтенсивнішим, ніж раніше", - каже Ріппон.

"Соціальні медіа та маркетинг диктують чіткі уявлення про те, яким має бути чоловік або жінка", - каже вона.

Саме тому дослідницю так засмучує "нейросексизм". Що більше таких ідей обертається в суспільному просторі, то більше шансів, що ми підсвідомо передаємо їх дітям, утворюючи замкнене коло.

"Якщо ми віримо, що існують глибинні, принципові відмінності між мозком чоловіка та жінки і тому вони схильні до різних навичок, різних темпераментів чи різних особистостей, це безумовно вплине на наше сприйняття чоловіків і жінок", - каже Ріппон.

Це також вплине на те, як ми сприймаємо інших людей і яким може бути їхній потенціал, застерігає вчена.

"Звичайно, статеві відмінності існують. Але вчені повинні бути дуже обережними, коли вони говорять про фундаментальні розбіжності. Адже таким чином вони створюють хибне враження у людей, які шукають відповідей на ці запитання".

Зрештою, ми повинні визнати, що кожен з нас має унікальний мозок - і наші здібності не може визначити лише один параметр, як-от стать.

"Усвідомлення, що мозок кожної людини відрізняється від мозку іншої і ці відмінності не обов'язково залежать від біологічної статі, є важливим кроком уперед у XXI столітті", - наголошує дослідниця.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--

Також на цю тему

Новини на цю ж тему