Коли ПМС може змусити жінку скоїти вбивство

Жінка Копирайт изображения Getty Images/Javier Hirschfeld
Image caption Психічні та фізичні симптоми ПМДР можуть бути такими інтенсивними, що спричинюють нервовий зрив у жінки

Передменструальний дисфоричний розлад є важкою формою ПМС. Він впливає на здоров'я 8% жінок і може спричинити спалахи насильства. Чому цей синдром і досі залишається мало вивченим?

У 30-річної Керолайн Хенаган було напружене робоче життя. Вона працювала в Міністерстві внутрішніх справ Великої Британії і вчилася на адвоката. Час від часу жінка замислювалася про те, чи є постійний стрес і тривога, які вона відчуває, наслідками перевтоми та віковими змінами.

"Я була як білка в колесі, я не могла зупинитися", - згадує вона.

Врешті-решт вона так втомилася, що взяла коротку відпустку своїм коштом, чого ніколи раніше не робила. Але настрій у Хенаган не покращувався.

Щоранку вона прокидалася з величезною тривогою, і в результаті почала уникати людей. "Я не думала про самогубство, але іноді мені хотілося просто заснути і не прокидатися. Настільки серйозно все було", - розповідає жінка.

Хоча найбільше Керолайн тривожили психічні симптоми, її тіло теж почувалося недобре. Вона відчувала здуття живота, стому і сонливість. Також робила бездумні покупки, наприклад, квіти для саду, хоча наразі для них був не сезон.

Серія The Health Gap присвячена гендерній нерівності в питаннях здоров'я та медицини. Інші статті серії:

Її родина також почала помічати дедалі дивнішу поведінку жінки. З огляду на циклічність перепадів настрою, Керолайн стала підозрювати в себе біполярний розлад.

Щомісяця протягом двох тижнів їй доводилося виправляти наслідки своїх дій попередніми днями: сварки з близькими людьми, занедбаний будинок, помилки на роботі.

Нарешті після одного нервового зриву, вона помітила, що повторення симптомів пов'язане з менструальним циклом.

Лікарі, однак, порадили їй викинути тривоги з голови. Керолайн відвідала п'ять терапевтів. Всі вони були чоловіками і всі як один повторювали: "Та це лише ПМС. У моєї дружини те саме".

Втім, це був не просто "передменструальний синдром". І Хенаган, як і багатьом жінкам, на чиї симптоми лікарі не звернули уваги, довелося взятися за власне дослідження.

В інтернеті вона дізналася про стан, який називають передменструальним дисфоричним розладом (ПМДР).

Симптоми цього розладу схожі на ПМС, але вони набагато інтенсивніші. Вони включають втому та мігрень і такі психічні стани, як сильні перепади настрою та тривожність, на які страждала Хенаган.

Жінка Копирайт изображения Getty Images/Javier Hirschfeld
Image caption Циклічність ПМДР дозволяє відрізнити цей розлад від інших психічних станів із подібними симптомами

Розлад може бути таким виснажливим, що 15% пацієнток із ПМДР намагаються вкоротити собі віку, а деякі молоді жінки погоджуються на гістеректомію (видалення матки).

Коли розлад нарешті діагностували в Хенаган, дивні речі, які вона переживала з підліткового віку, стали зрозумілими.

Жінка спробувала лікування естрогеном (це не допомогло) та високими дозами прогестерона (допомогло, але зовсім трохи).

Після того як вона потрапила в лікарню через неадекватну поведінку, вона вирішила повністю видалити матку, яєчники та маткові труби.

"Лікар був дуже щирий зі мною і готовий визнати мій досвід", - каже Хенаган. Так 2015 року, у віці 36 років, вона зробила операцію, наслідком якої стала штучна менопауза.

Менструальний цикл і пов'язані з ним коливання гормонів можуть впливати на мозок жінки як позитивно, так і негативно. У певний період циклу жінка може ставати більш тривожною та дратівливою, але в неї також може покращуватися просторове мислення та комунікативні навички.

Різні дослідження показали, що ПМС, симптоми, які деякі жінки спостерігають за тиждень-два до початку місячних, принаймні частково залежать від генів і можуть передаватися від матері дочці.

А дослідження, оприлюднені 2017 року, також виявили незвичну експресію генів у жінок з ПМДР, що робить їх надзвичайно чутливими до естрогена та прогестерона.

"ПМДР - це клітинна генетична патологія, яка відбувається у відповідь на гормональні зміни і яку слід вважати серйозним розладом здоров'я", - зазначає Торі Ейзенлор-Моул з Університету Іллінойсу в Чикаго, яка вивчає психічне здоров'я жінок.

Попри це, інформації про розлад і досі бракує. Часто його діагностують неправильно, а до діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів (DSM) його внесли лише в 2013 році, після довгих дебатів.

Лікарі Копирайт изображения Getty Images/Javier Hirschfeld
Image caption Знайти лікаря, який правильно поставить діагноз ПМДР - це велика вдача, адже багато фахівців й досі не вірять в існування розладу

Таке нерозуміння симптомів пов'язано насамперед із тим, що довгий час ані лікарі, ані наука не приділяли достатньої уваги специфічним жіночим розладам.

Деякі скептики побоюються, що офіційне визнання ПМДР сприятиме ще одному ярлику про ірраціональність жінок.

А фармацевтичні компанії зловживатимуть діагнозами заради комерційної вигоди.

Утім, від неприємних симптомів цього розладу страждає чимало жінок. За припущеннями, близько 3-8% жінок репродуктивного віку - мільйони жінок у всьому світі.

Поступове визнання розладу відбувається й у масовій культурі. Письменниця Меган Абботт присвятила свій останній роман "Подай мені руку" роботі вчених, які намагаються зрозуміти причини ПМДР і таким чином привернути увагу суспільства до цього стану.

"У найгірших випадках цей розлад призводить до деструктивної або саморуйнівної поведінки у жінок. Ми всі чули про ці жахливі випадки. Жінки в такому стані можуть вдарити свого партнера по голові пательнею, навмисно в'їхати в машину вчителя своїх дітей на шкільній парковці. Це прояви агресії на дорозі, з дітьми або щось іще гірше", - каже оповідач.

Такий опис ПМДР ґрунтується на реальних історіях, коли надзвичайні стани ПМС використовували як захист у кримінальних справах.

Ще з XIX століття жінок могли виправдати у справах про крадіжки в магазинах, якщо доводили, що девіантна поведінка пов'язана з менструальним циклом.

Проблему ПМС порушували й у інших кримінальних справах, як-от підпали, фальсифікації, жорстоке поводження з дітьми та навіть вбивства.

Втім, один юрист підрахував, що якщо всі насильницькі злочини, вчинені жінками в США, віднести на рахунок ПМС, це все одно означатиме, що під впливом ПМС скоюють менш ніж 0,1% злочинів.

Зрозуміло, що навіть ця цифра є малоймовірною, і, як наголошує Ейзенлор-Моуль, "переважна більшість жінок не мають таких циклічних змін в емоціях, мисленні чи поведінці".

Але для деяких жінок екстремальні симптоми ПМДР, як-от імпульсивність, агресія та асоціальна поведінка, можуть спричинити нехарактерну для них поведінку.

Найвідоміший випадок - це історія Сенді Кредок, лондонської барменки, яка 1981 року заколола ножем колегу.

Вбивство стало останнім у низці злочинів, скоєних Кредок, серед яких були підпали, напади та крадіжки, хоча вона й зазначала, що погано пам'ятає ці події.

Жінка Копирайт изображения Getty Images/Javier Hirschfeld
Image caption В екстремальних випадках ПМДР може спричинювати насильницькі дії, спрямовані на себе або інших

Її адвокат просив про пом'якшення вироку, наводячи як аргумент щоденники та записи жінки, які свідчили про циклічність спалахів насильницької поведінки.

Захист також стверджував, що пов'язані із циклом гормональні зміни в тілі жінки були такими інтенсивними, що наповнювали її люттю. В результаті суд визнав убивство ненавмисним.

Кредок засудили до умовного терміну з обов'язковим продовженням лікування прогестероном. Коли пізніше впродовж двох періодів Кредок не отримував прогестерона або отримувала меншу дозу гормона, її поведінка знову ставала агресивною.

Одного разу вона кинула цеглину у вікно. Вдруге зробила спробу самогубства та принесла ніж у відділок поліції. Їй знову дали умовний вирок.

Звичайно, у таких випадках важко сказати, чи було зниження рівня прогестерона безпосередньою причиною інцидентів або, можливо, в жінки загалом був важкий період.

Є й багато інших випадків. 2018 року Вищий суд штату Раджастхан в Індії виправдав жінку за звинуваченням у вбивстві дитини, після того як вона штовхнула трьох своїх дітей до криниці, в результаті чого одна з них загинула.

Медики, до яких звернувся суд, засвідчили, що підсудна страждала на сильний ПМС, який спричинював агресію.

Наразі важко сказати, як часто ПМДР враховують у судових справах. Професорка юридичного факультету Університету Фордхема в Нью-Йорку Дебора Денно каже, що в США "немає спеціального реєстру таких справ і що багато з них вирішуються як угода про визнання вини".

Жінка Копирайт изображения Getty Images/Javier Hirschfeld
Image caption Існують побоювання, що діагнозами ПМДР та ПМС почнуть зловживати заради прибутку фармацевтичних компаній

Щоби діагностувати передменструальний дисфоричний розлад лікар має вподовж двох місяців щодня записувати симптоми жінки, пояснює Ейзенлор-Моул.

Для підтвердження діагнозу вони мають бути періодичними і починатися за один-два тижні до місячних.

У багатьох випадках, однак, встановлення правильного діагнозу не залежить від юристів або гінекологів. Самі жінки часто не розуміють, чи є певні симптоми ознакою ПМДР.

Хибнопозитивні результати, дійсно, трапляються надто часто, каже Ейзенлор-Моул, оскільки будь-які незрозумілі симптоми часто відносять на рахунок ПМС/ПМДР.

Частково це відбиває загальну тенденцію знецінювати медичні скарги жінок.

На думку Ейзенлор-Моул, важливо, по-перше, визнати важкість і рідкість цього розладу, а по-друге, припинити сексистські жарти та непорозуміння щодо ПМС.

"Досить вже жартувати про ПМС в ситкомах та вважати, що всі жінки страждають на цей розлад", - наголошує дослідниця.

Натомість ми повинні краще зрозуміти, як менструальний цикл впливає на різні органи жінки і зокрема мозок.

Вона також працює над розробкою додатку, який допомагає відстежувати та діагностувати симптоми ПМДР. Міжнародна асоціація передменструальних розладів та інші подібні організації намагаються підвищити рівень обізнаності про цей стан у суспільстві.

А це означає, що всі більше жінок, які страждають від цього розладу, зможуть отримати необхідну допомогу.

Через кілька місяців після операції симптоми Хенаган зникли. "Я знову стала тією Каролайн, якою була до появи ПМДР", - радісно каже вона.

Вона щойно захистила докторську дисертацію у Манчестерському університеті, що було б неможливо, якби вона все ще страждала на жахливі симптоми, зазначає жінка.

Хенаган сподівається, що зрештою все більше терапевтів, ендокринологів та гінекологів матимуть достатньо інформації про ПМДР і що жінкам не доведеться так довго чекати на правильний діагноз, як це було з нею.

Їх не вважатимуть істеричками та не відмахуватимуться від них листівками про ПМС.

"Пояснити ПМДР важко, - додає Хенаган. - Навіть коли ти сама страждаєш від цього розладу, ти не завжди можеш визначити, що відбувається. Це дуже дивна ситуація".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--

Новини на цю ж тему