Страх зникнення пеніса та інші незвичні психічні розлади

  • Зарія Горветт
  • BBC Future
Психічні розлади

Автор фото, Getty Images

Депресія та інші психічні розлади, поширені у західному світі, насправді не є універсальними, як вважали раніше. Душевні хвороби та їхні симптоми великою мірою залежать від часу і місця, в якому живе людина.

Наприкінці 1970-тих років Сінгапур охопив дивний феномен. Тисячі чоловіків раптом "відчули", що в них зменшується пеніс, у них почалася паніка, що внаслідок цього вони можуть померти.

Країну охопила масова істерія. Чоловіки відчайдушно намагалися утримати свої геніталії, використовуючи все, що було під рукою, від гумки для білизни і мотузки до прищіпок. А недобросовісні місцеві лікарі одразу почали пропонувати ін'єкції та засоби народної медицини.

Ходили чутки, що раптове в'янення пеніса спричинює їжа. Місцеві жителі підозрювали м'ясо свиней, яких нещодавно вакцинували на сінгапурських фермах за державною програмою. Продажі свинини різко впали.

Хоча департамент охорони здоров'я намагався зупинити паніку, пояснюючи, що все це лише "в голові", понад півтисячі чоловіків звернулися по допомогу до державних лікарень.

Утім, страх зникнення пеніса є більш поширеним, ніж ви можете собі уявити. Істерія з цього приводу час від часу виникає у деяких культурах у всьому світу.

У Південно-Східній Азії та Китаї її називають терміном "коро". Яванською це слово означає черепаху, що має, вочевидь, посилання на те, як виглядає черепаха, коли втягує голову у панцир.

Історія коро нараховує кілька тисячоліть, але останній спалах відбувся лише у 2015 році на сході Індії. Він вразив 57 людей, зокрема вісім жінок, яким здавалося, що їхні соски втягуються у тіло.

Коро - це культурно-специфічний синдром, тобто такий психічний розлад, який трапляється лише в певних суспільствах. Десятиліттями вчені вважали їх науковою загадкою, а може й вигадкою, поширеною у тих частинах світу, де люди, вочевидь, не знали нічого кращого.

На відміну від них психічні розлади західної цивілізації, закарбовані на сторінках психіатричної Біблії - Посібнику з діагностики та статистиці психічних розладів (DSM), є цілком реальними і абсолютно універсальними. Проте сьогодні вчені дедалі частіше усвідомлюють, що це не так.

Автор фото, Alamy

Підпис до фото,

В ісламському світі психічні розлади пояснюють впливом злих духів, "джинів"

Жителі центрального регіону Гаїті часто страждають на розлад, що має назву "reflechi twòp" або "надмірне міркування". Зацикленість на певних думках може бути такою сильною, що люди не можуть вийти з дому.

У Південній Кореї відоме захворювання "хва-бюн", яке приблизно перекладається як "вірус люті". Воно виникає, коли людина стримує почуття несправедливості, що згодом спричинює тривожні фізичні симптоми, як-от печіння у тілі.

Основним чинником ризику є спілкування з членами родини, яких ви просто не виносите, під час розлучення або інших конфліктів із родичами.

Хоча ці розлади здаються досить ексцентричними, а може, навіть і вигаданими, це насправді серйозні психічні захворювання, на які страждає чимало людей.

Наприклад, хва-бюнг щороку вражає близько 10 000 людей у Південній Кореї - переважно заміжніх жінок старшого віку. Як показали скани мозку, розлад є цілком реальним. У хворих помітна менша активність у ділянці мозку, що відповідає за контроль емоцій та імпульси. Це має сенс, оскільки хва-бюн - це нездатність стримувати гнів.

Наслідки культурно-специфічних психічних розладів можуть бути дуже серйозними. Синдром коро, приміром, здається таким переконливим, що чоловіки можуть завдати шкоди своїм геніталіям, намагаючись зупинити їхнє зникнення.

Цікаво, що деякі з таких хвороб останнім часом зникають, тоді як інші поширюються в різних частинах світу. Звідки беруться культурно-специфічні психічні розлади і чи впливає на їхні особливості місце, де вони виникли?

Експорт на Схід

Першість серед культурно-специфічних розладів, без сумніву, тримає неврастенія (також відома як "шенцзин шуайжо"). Хоча сьогодні розлад поширений переважно у Китаї та Південно-Східній Азії, це насправді колоніальна хвороба XIX століття.

Неврастенію популяризував американський невролог Джордж Міллер Бірд, який описав її як "виснаження нервової системи". На його думку, розлад, що супроводжувався головним болем, втомою і тривожністю, був результатом впливу Промислової революції на повсякденне життя людей.

Автор фото, Science Museum/ Wellcome Collection

Підпис до фото,

Деякі культурно-специфічні розлади притаманні лише певному соціальному класу або періоду часу

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

"Після того, як неврастенію діагностували у кількох відомих письменників, наприклад, Марселя Пруста, розлад став надзвичайно популярним", - каже Кевін Ейхо, філософ з Університету узбережжя штату Флорида, який вивчав історію хвороби.

"Страждати на неврастенію було майже модно, вона була ознакою чутливості, витонченості та творчого інтелекту".

Згодом неврастенія поширилася на європейські колонії усього світу, де її із захватом підхопили офіцери та їхні дружини. Неврастенія чудово поєдналася з їхнім загальним відчуттям ностальгії за домом.

За опитуванням, проведеним у 1913 році, неврастенія була найпоширенішим діагнозом серед білих колонізаторів Індії, Шрі-Ланки (тоді Цейлон), Китаю та Японії.

Але на Заході розлад поступово втратив свою популярність, оскільки його почали пов'язувати із серйознішими психіатричними проблемами. З американського посібника з діагностики та статистики психічних розладів (DSM) неврастенію видалили і загалом про неї забули.

Проте в інших частинах світу (зокрема, і на пострадянському просторі. - Ред.) відбулося все з точністю до навпаки. Неврастенію визнали діагнозом, який, не маючи стигми психічних захворювань, залишається досить поширеним дотепер.

У деяких регіонах Азії люди частіше визнають у себе неврастенію, ніж депресію.

Культурні норми

Але як пояснити той факт, що психічні хвороби можуть бути територіально і культурно обумовленими?

Річ у тім, що люди в усьому світі схильні до тих самих психічних розладів - всі ми відчуваємо себе тривожно або депресивно - але те, як ми говоримо про ці стани, дуже залежить від того, де і коли ми народилися.

Автор фото, Alamy

Підпис до фото,

У деяких культурах душевні страждання та переживання горя можуть проявлятися фізичними симптомами

У зв'язку з цим письменник та медичний історик Едвард Шортер припускає, що кожне суспільство може мати свій "репертуар симптомів", які ми несвідомо обираємо, коли відчуваємо душевні страждання.

Наприклад, жінка вікторіанської доби, яка переживає горе, може сказати, що вона непритомніє, тоді як сучасна британка пояснить, що відчуває тривогу чи депресію, а китаянка у схожому стані зазначить, що відчуває біль у животі.

Всі вони перебувають у схожому психічному стані і мають схожі фізичні симптоми, але приділяють більшу увагу тим, які вважаються в їхній культурі нормою.

Так дуже популярна колись "істерія", на яку страждали переважно жінки, зникла із суспільної свідомості на початку XX століття. Хоча симптоми, які її супроводжували, нервозність, емоційна нестабільність, слабкість, нікуди не зникли - тепер їх пов'язують з іншими діагнозами, як-от депресія.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Неврастенія - колоніальна хвороба XIX століття. На Заході такого діагнозу більше не існує, але в країнах Азії він залишається досить поширеним

Але чи справді культурна специфіка цих психічних розладів є лише результатом відмінностей у термінології? Можливо, не тільки.

Суспільство, в якому ми живемо, може також формувати те, як ми хворіємо.

Фізичний біль проти душевного

Дослідники виявили, що люди в різних частинах світу досить по-різному переживають душевний біль.

У США та Європі - принаймні у ХХІ столітті - він виявляється насамперед у ментальних симптомах, як-от сум, гнів чи тривога.

Але так далеко не всюди. У багатьох дуже різних частинах світу, як-от Китай, Ефіопія або Чилі, душевні страждання відчуваються фізично.

Наприклад, в останньому виданні DSM панічна атака описана як "різкий напад сильного страху чи дискомфорту". Однак у камбоджійських біженців симптоми, як правило, зосереджуються в ділянці шиї.

Ця різниця позначається навіть на тому, як представники різних культур реагують на фізичний біль. Де відчувати фізичний біль є більшою нормою, там він і відчувається сильніше.

Насправді давно відомо, що наші переконання мають сильний вплив на те, як ми почуваємось - навіть на рівні біології.

Одним із прикладів цього є "смерть від пристріту", реальною причиною якої може бути сильний напад страху.

В одному відомому випадку, задокументованому дослідником у Новій Зеландії, жінка маорі випадково з'їла фрукт у місці, яке вважалося табу. Після того, як плем'я оголосило, що дух вождя вб'є її за святотатство, бідолашна померла.

Автор фото, Science Photo Library

Підпис до фото,

Хоча ліки допомагають багатьом, для людей з певними культурними переконаннями ефективнішою може бути психотерапія

Чи можна померти від сильного страху, до кінця не ясно. Але є вагомі докази того, що наші думки та почуття можуть цілком реально впливати на наш фізичний стан. Наприклад, ефект ноцебо - коли пацієнт очікує, що ліки матимуть побічний ефект, і цей ефект дійсно трапляється.

Західні хвороби потребують перегляду

Тепер, коли ми більше знаємо про культурно-специфічні хвороби, деякі психологи почали сумніватися, а чи не можна віднести до цієї категорії й деякі західні психічні розлади.

Хоча певні захворювання є універсальними, як-от шизофренія, яка має відносну однакову статистику по всій планеті, такими є не всі психічні розлади.

Наприклад, булімія вдвічі частіше трапляється у західній культурі, а передменструальний синдром (ПМС) практично не існує в Китаї, Гонконзі та Індії.

Дехто навіть стверджує, що депресія - це винахід суто англомовного світу, який походить із хибного уявлення про те, що бути постійно щасливим є нормою.

Втім, було б наївно думати, що психічні захворювання, на які ми страждаємо, не залежать від нашого способу життя. "Це досить зарозуміло з нашого боку вважати психічні розлади універсальними, а не обумовленими соціальними та історичними чинниками", - зазначає Кевін Ейхо.

Дослідник вказує на те, що розлад дефіциту уваги додали до DSM лише у 1980 році.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Кхмерські біженці у США часто страждають від нападів непритомності "кіоль гоу", або "перевантаження вітром"

"Зрозуміло, що сучасним дітям набагато важче зосередитися, оскільки їх з усіх боків бомбардують сенсорні стимули", - пояснює філософ.

Багатьох фахівців турбує те, що у дедалі більш мобільному світі психологи можуть не визнавати розладів, притаманних іншим культурам. Коли мешканці Східної Азії переїжджають, приміром, до Північної Америки, лікарі можуть не розуміти, коли їм потрібна допомога.

"Наприклад, у багатьох західних країнах депресію та тривожний розлад вважають результатом хімічного дисбалансу в мозку. І тому ці розлади лікують медикаментами", - зазначає Сумін На, психолог з Університету Макгілла.

"Але в Східній Азії їх сприймають більше як проблему соціальну, духовну чи сімейну, і тому радше шукатимуть духовної допомоги або вирішення сімейного конфлікту".

Очікувати, що всім людям допоможуть однакові методи лікування, не надто розумно. Сумін На упевнена, що хоча ліки ефективні для багатьох людей, декому краще допомагає психотерапія.

Ми живемо у часи, коли різноманітність будь-якого виду, від мови до видів тварин, швидко зникає. Так само звужується і діапазон психічних захворювань людства.

Автор книги "Божевільні як ми" Ітан Воттерс пише про те, як за останні кілька десятиліть поступово відбувається американізація психічних хвороб, яка зводить весь барвистий спектр емоційних та психологічних переживань до кількох затверджених категорій тривоги і депресії.

За словами автора, "весь світ починає божеволіти однаково".

А це означає, що ми ризикуємо не лише ставити хибні діагнози та помилятися у методах терапії для них, але й втрачаємо можливість зрозуміти, як розвиваються психічні захворювання загалом.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--