Окремий сон і дитячий візок - дивні західні традиції догляду за малюками

  • Келлі Оукс
  • BBC Future
Немовля і ліжку

Автор фото, Helena Lopes

Спати в різних кімнатах з немовлям, привчати його не прокидатися вночі та перевозити його у візочку. Деякі традиції догляду за дітьми у західному суспільстві виникли нещодавно і суперечать тисячолітнім практикам.

"Вже спить окремо?" - таке питання часто чують молоді батьки, щойно туман перших місяців життя з новонародженим розвіюється.

Але спати окремо від немовляти - відносно нещодавня традиція, і вона притаманна далеко не всім народам. У багатьох культурах спільна кімната, а іноді - й ліжко з дитиною є нормою.

Втім, це не єдиний момент, який відрізняє батьківство у західній культурі від догляду за дитиною в решті країн світу.

Сон за розкладом, навчання сну без прокидання протягом ночі та навіть перевезення дітей у візках здається нам звичною практикою в догляді за малюками. Це, однак, не так.

Разом чи окремо

Спати в одній кімнаті з немовлям американським і британським батькам радять приблизно до шести місяців.

У більшості інших суспільств світу малюки залишаються з батьками набагато довше.

Як свідчить огляд 2016 року, практика спільного сну з дитиною в одній кімнаті і навіть ліжку поширена у багатьох країнах Азії. Її дотримуються понад 70% батьків у Індії та Індонезії й понад 80% у Шрі-Ланці та В'єтнамі.

Вона також популярна у багатьох африканських країнах.

Дебміта Дутта, лікарка та консультантка з питань батьківства з Бангалора в Індії, каже, що, попри вплив Заходу, спати разом з дітьми - міцна традиція навіть у тих родинах, де діти мають власні кімнати.

"Сім'я з чотирьох людей має три спальні, по одній для кожної дитини й батьків, але обох малюків часто можна знайти у батьківському ліжку", - каже вона.

Спільний сон допомагає зменшити тягар перших років батьківства, коли дитина часто прокидається вночі, зазначає Дутта.

Ліжко її доньки було присунутим до батьківського до семи років. "Навіть після того, як я припинила годувати її грудьми, вона все одно любила спати з нами в одній кімнаті", - додає жінка.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Ідея, що діти не повинні прокидатися вночі, є культурним міфом

Натомість на Заході поширеною є практика привчати дітей спати у своєму ліжку. Найбільш екстремальний варіант - залишати немовля в ліжку і не реагувати на плач. Таким чином, батьки зрештою отримають вкрай необхідний відпочинок.

В Австралії існують навіть школи сну, які допомагають батькам привчити малюків спати окремо і всю ніч. Їх фінансує держава.

Традиція окремого сну пов'язана з притаманним західній культурі індивідуалізмом. Тому багатьом батькам здається, що, дозволяючи дитині спати в батьківському ліжку, вони потурають її примхам та ризикують виховати несамостійну дитину.

Суспільства з більш колективістським мисленням, вважає Дутта, сприймають це інакше.

"Коли діти отримають впевненість у собі та деяку незалежність, вони й самі поступово відокремляться, - каже вона. - Назавжди вони з вами не лишаться".

Сон усю ніч

Культурні традиції впливають не лише на те, де діти сплять, але й на те, коли і скільки вони це роблять.

Дослідження Юня Кохями, генерального директора медичного центру Ураясу Ічікава в Токіо, та його колег, виявили, що тримісячні японські малюки сплять менше, ніж їхні азійські однолітки. Можливо, це тому, що "тривалий сон в Японії вважають проявом лінощів".

Кохяма також виявив, що дітей в азійських країнах вкладають спати загалом пізніше, ніж в Європі та Америці.

Частково це пояснюється тим, що батьки ввечері воліють провести більше часу зі своїми дітьми.

Спільний сон з батьками також є культурною нормою в Японії. "Батьки наче відчувають, що дитина є частиною їхнього власного тіла", - каже дослідник.

Щоби зменшити ризик синдрому раптової дитячої смерті (СРДС), Американська академія педіатрії радить батькам спати в одній кімнаті з дитиною. А от сон в спільному ліжку - навпаки не радять, адже він підвищує ризик СРДС.

На думку інших фахівців, якісних досліджень на цю тему бракує. А тому стверджувати, що спільний сон підвищує ризик СРДС за відсутності інших чинників, як-от куріння та алкоголізм, неможливо.

Країни з низьким доходом, в яких спільний сон з дитиною є традиційним, також мають найнижчий показник СРДС.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Носіння на собі дозволяє батькам тримати дітей поруч протягом усього дня

І це не лише питання географії. Наприклад, у сім'ях пакистанського походження, які мешкають у Великій Британії, ризик СРДС нижчий, ніж у білих британських родин, попри те, що пакистанські мами сплять разом з немовлятами.

Професор педіатрії із Загальноіндійського інституту медичних наук Рашмі Дас, однак, попереджає, що спільний сон з дитиною є небезпечним, якщо батьки курять, вживають алкоголь або мають надмірну вагу.

На собі чи у візку

Так само як і спільний сон носіння дитини на собі дозволяє тримати її поруч вдень, поки батьки роблять свої справи. Носити дітей у слінгу - це не нова мода, жінки робили так стільки, скільки існує людство.

Дитячі візки стали популярними у вікторіанську добу і поступово замінили інші способи транспортування дітей.

Однак в інших суспільствах існує велике розмаїття способів носіння дітей.

Навіть батьки, які не користуються слінгом, помічають миттєвий заспокійливий ефект, коли беруть дитину на руки і рухаються разом із нею.

Дослідниця Кумі Курода з японського інституту досліджень мозку RIKEN вивчає фізіологічні наслідки носіння немовлят на собі.

Вона помітила, що носіння дітей зменшує їхній пульс і частоту плачу.

Вона зазначає, що транспортування дитини у візку чи в автокріслі, а також тримання на руках, стоячи на місці, також згодом заспокоює дитину, але носіння під час ходьби діє швидше.

Тісний контакт немовляти з батьками вночі і вдень є біологічно обґрунтованим.

У перші місяці малюка потрібно годувати майже цілодобово. Але навіть коли в дитини встановлюються добові ритми, протягом усього першого року життя вона все ще може доволі часто прокидатися вночі.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

У західній культурі існує побоювання, що дозволяючи дітям спати разом із собою, батьки можуть виростити їх несамостійними

"Фізіологія немовлят не змінилася за останні сотні або тисячі років", - каже Гелен Болл, професорка антропології з Даремського університету і керівниця Лабораторії сну батьків і малюків.

"Але наша культура змінилася кардинально протягом кількох десятиліть, змінилися наші очікування щодо поведінки немовлят і батьківства".

Сьогоднішні батьки чують звідусюди, від родини, друзів та загалом культури, що прокидатися вночі не є нормальним для малюка. "Ми самі створили цей культурний міф", - додає Болл.

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

І він має наслідки. Порушення сну у молодих мам пов'язують з післяпологовою депресією.

Як зазначає Болл, спроба "виправити" сон дитини не вирішує проблеми. Допомога і підтримка потрібні самим батькам, це покращить їхнє психічне здоров'я.

"Батьки, які потерпають від депресії, гірше переживають порушення сну у своєї дитини", - каже дослідниця. Вона зібрала для батьків наукову інформацію про сон немовлят.

Ідея про те, що немовлята у віці кількох місяців "повинні" спати всю ніч, походить із досліджень 1950-х років. Тоді зі 160 немовлят, народжених у Лондоні, 70% почали "спати протягом всієї ночі" до тримісячного віку.

Однак під висловом "спати протягом всієї ночі" дослідники мали на увазі: не будити батьків плачем або рухами з опівночі та 5 ранку. Це далеко від восьмигодинного відрізка, якого прагнуть сучасні батьки. До того ж діти могли і не спати безперервно протягом усього цього часу.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Носіння немовлят на собі знижує їхній пульс і заспокоює

У будь-якому випадку 30% немовлят не спали довше до трьох місяців, а половина немовлят, які спочатку "спали протягом всієї ночі", пізніше починали прокидатися частіше.

Більшість сучасних досліджень дитячого сну й досі зосереджені переважно на західних країнах.

Попри культурні традиції у догляді за малюками, окремі родини в будь-якому суспільстві можуть мати власні погляди на це питання. Наприклад, не всі на Заході вважають окремий сон дитини правильним.

Так, в одному дослідженні італійські батьки назвали цю практику "поганою".

Особисті обставини відіграють важливу роль у тому, як люди піклуються про своїх дітей, і кожна мати та батько знаходять свій власний спосіб. "Усі сім'ї різні, тому велика різноманітність у підходах - це нормально", - каже японська дослідниця Кумі Курода.

Сама вона спала разом із кожним зі своїх чотирьох дітей, щоби компенсувати свою відсутність вдень.

"Я працюю повний робочий день, і якби я ще й вночі відокремлювалася від них, час з дитиною був би мінімальним. Ми активно спілкуємось і протягом ночі, це - справжнє спілкування".

Але вона наголошує, що в усіх питаннях батьківства треба обирати те, що підходить саме вам і вашій дитині, і не думати про те, що хтось робить інакше.

"Я впевнена, що батьки та немовля можуть адаптуватися одне до одного, - каже дослідниця. - Це як танго".

Батькам також варто пам'ятати, що малюки не прагнуть маніпулювати нами, хоч як би правдоподібно це не лунало о третій ночі.

"Ми маємо припинити сприймати своїх дітей як вередливих босів", - вважає Дебміта Дутта.

"Вони - безпорадні маленькі істоти, які прийшли у цей світ, і ми повинні дивитися на них зі співчуттям і добротою".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--