Загублена історія походження франкмасонів

Шестикутна масонська зірка Копирайт изображения Amanda Ruggeri
Image caption Шестикутна масонська зірка на стіні будинку номер 19 на вулиці Гілл-стріт в Единбурзі

Славетний орден "вільних каменярів" оповитий багатьма легендами та фігурує ледь не у кожній другій теорії змови. Кореспондентка BBC Travel з'ясувала, що справжні витоки таємничої організації заховані у всіх на виду, в Шотландії.

Вуличка Гілл-стріт, вимощена бруківкою і прикрашена типовими фасадами XVIII століття, є тихою оазою посеред галасливого Нового міста, одного з центральних районів Единбурга.

На тлі видатного единбурзького замку і моторошних середньовічних вуличок шотландської столиці вона здається зовсім звичайною - ну які секрети може приховувати така вулиця?

Але якщо іти нею не поспішаючи, можна помітити дещо незвичайне.

Над дверима, облямованими двома ніжно-блакитними колонами, красується позолочений напис "Единбурзька ложа №1 (Каплиця святої Марії)".

Трохи вище в кам'яній стіні висічена шестикутна зірка, поцяткована незрозумілими - принаймні для непосвячених - символами та цифрами.

У каплиці святої Марії, що за адресою Гілл-стріт 19, не проходять богослужіння. Там розташована чинна масонська ложа. З огляду на те, що перші згадки про неї датуються 1599 роком, вона - найстаріша в світі.

Тих, хто цікавиться сучасною історією "вільних каменярів", це може здивувати. Більшість назве набагато пізнішу дату - 1717 рік, коли було засновано майбутню Велику ложу Англії.

Однак багато в чому масонство - це таке саме типове шотландське явище, як волинка або картатий кілт.

Единбург Копирайт изображения Amanda Ruggeri
Image caption На тихій вулиці Гілл-стріт в центрі Единбурга не побачиш натовпи туристів

Об'єднання каменярів існували й в Англії, і в Шотландії ще з середніх віків. Однак перші свідоцтва про регулярну роботу таких спілок, або лож, з'явилися саме в Шотландії.

До кінця XVI століття на всій території країни - від Единбурга до Перта - налічувалося щонайменше 13 чинних лож.

Однак чітку інституційну структуру ці середньовічні гільдії отримали лише безпосередньо на межі XVI-XVII століть. Саме цей момент багато хто й вважає датою народження сучасного масонства.

У якості прикладу можна взяти старовинні протоколи зборів, які зазвичай вважають головною ознакою чинної організації.

Найперший такий документ, датований січнем 1599 року, склали масони ложі "Аітчісон-Гевен" у шотландській області Іст-Лотіан - в 1852 році ця ложа закрилася.

Лише за півроку в Единбурзької ложі "Каплиця святої Марії" теж стали вести протоколи. Наскільки відомо, в Англії немає жодних подібних адміністративних записів того часу.

Велика ложа Шотландії Копирайт изображения Amanda Ruggeri
Image caption Велика ложа Шотландії, також відома як Зала франкмасонів, розташована в самому серці Нового міста в Единбурзі

"Ось тоді все і почалося", - розповідає Роберт Купер, куратор Великої ложі Шотландії і автор книжки "Злам масонського коду" (Cracking the Freemason's Code).

"Ложі стали в країні постійним явищем. І, як нам відомо тепер, навіть утворювали єдину національну мережу. Можна сказати, що все почалося саме в Единбурзі".

Я зустрілася з Купером в його кабінеті - обшитій деревом і до стелі забитій книжками кімнаті - у Великій ложі Шотландії за адресою Джордж-стріт 96, поруч із Каплицею святої Марії.

Всюди стояли картонні коробки на кшталт тих, що використовують для переїзду, вщерть наповнені запиленими книжками та паперами.

З дня заснування цієї ложі 1736 року сюди надходили реєстри та протоколи зборів всіх інших офіційно зареєстрованих масонських лож Шотландії.

Це означає, що тут є дані про всіх їхніх членів, загальне число яких оцінюють у понад чотири мільйони людей.

Вже сама кількість документів, які доводиться переглядати масонам Великої ложі, жахає.

Підпис знаменитого шотландського поета Роберта Бернса Копирайт изображения Amanda Ruggeri
Image caption Один з експонатів музею Великої ложі Шотландії - реєстр її членів з підписом знаменитого шотландського поета Роберта Бернса, який теж був масоном

Але це заняття приносить і свої плоди, як було наприкінці 1970-х років, коли члени Ложі дізналися, що в Лондоні виставлено на аукціон протоколи зборів ложі "Аітчісонс-Гевен".

А нещодавно Купер виявив 115-річний реєстр членів Шотландської масонської ложі в японському місті Нагасакі.

"Є старе прислів'я: де б не опинилися шотландці, вони спочатку будують "кірк" (церкву), потім банк, а потім паб. Четвертою в цьому списку завжди була масонська ложа", - розповів мені Купер, посміхаючись.

Свідоцтво світового масштабу діяльності Великої ложі Шотландії - її власний музей, відкритий для відвідувань.

Експозиція музею містить безліч різноманітних предметів з усього світу, як-от зелений прапор із вишитими на ньому словами "Окружна Велика ложа шотландських масонів у Північному Китаї" і близько тридцяти масонських "коштовностей" (або, для непосвячених, просто медальйонів) з однієї лише Чехословаччини, яка вже припинила інування.

Звичайно, прихильники теорії змови вважають такий масштаб діяльності масонів поганим знаком.

Дехто вважає масонство культом, що підтримує зв'язки з ілюмінатами. Інші переконані, що ця всесвітня мережа доклала руку до всього на світі - від оформлення доларової купюри до Французької революції.

Куратор Великої ложі Шотландії Копирайт изображения Amanda Ruggeri
Image caption Куратор Великої ложі Шотландії Роберт Купер оглядає її музей

Як і більшість істориків, у відповідь на ці припущення Купер лише хитає головою.

"Якби ми були таємним товариством, як би ви про нас дізналися? - запитує він. - Це громадська будівля, у нас є сайт в інтернеті, сторінка у Facebook і Twitter. Ми навіть розміщуємо оголошення в пресі".

"І при цьому нас вважають таємним товариством, яке править світом! Справжні таємні товариства - це мафія, китайські тріади. Ось це я розумію - таємні товариства. У них немає громадських бібліотек і музеїв, куди може зайти будь-яка людина".

Деякі з міфів про масонів походять, мабуть, є наслідком таємниці, пов'язаної з походженням руху.

Одна з теорій свідчить, що після того, як французький король Філіп IV у 1307 році знищив орден тамплієрів, деякі з лицарів втекли на захід Шотландії, в область Аргайл, і створили нову організацію - об'єднання "вільних каменярів".

Інші, зокрема самі масони, вважають, що засновником масонства був не хто інший, як цар Соломон.

Масонські символи на одному з багатьох історичних документів Копирайт изображения Amanda Ruggeri
Image caption Купер вказує на масонські символи на одному з багатьох історичних документів, що зберігаються в музеї

За легендою, його храм було побудовано за допомогою таємних знань, що передавалися мулярами з покоління у покоління.

Більш правдоподібна версія полягає в тому, що масонство бере свій початок у середньовічних об'єднаннях майстрів, схожих на гільдії.

"Всі ці організації створювалися за професійною ознакою, - розповідає Купер. - Були часи, коли люди говорили: "А, так ти вільний каменяр? А я вільний садівник, а це ось вільний тесля і вільний гончар".

Такі об'єднання дозволяли ремісникам передавати секрети своєї майстерності, не допускаючи до фаху сторонніх.

Однак між представниками різних професій були суттєві відмінності. Наприклад, ті, хто рибалив або займався сільським господарством, зазвичай вели осілий спосіб життя і день у день працювали в тій самій громаді.

Але у мулярів було дещо інакше. В середні віки по всій Британії почалося активне будівництво дедалі більших і складніших за архітектурою храмів.

Каменярів наймали на конкретні - часто дуже масштабні - будівництва, далеко від дому на кілька місяців або навіть років.

Единбурзька ложа найманих мулярів №8 Копирайт изображения Amanda Ruggeri
Image caption Единбурзьку ложу найманих мулярів №8 засновано 1578 року, а цю будівлю ложі побудовано на вулиці Блекфрайрс-стріт у 1870 році

У такій ситуації доводилося покладатися на незнайомих людей у тому, що вони мають такі самі навички і впораються з роботою. Необхідно було якось переконатися в тому, що всі знають свою справу і заслуговують довіри.

Як цього домогтися? Шляхом утворення організації. А як довести свою приналежність до цієї організації при зустрічі з новою людиною?

Вигадавши код, який знатимуть тільки посвячені, - наприклад, особливу форму рукостискання.

Навіть якщо ложі й існували раніше, спроби зробити масонський рух більш організованим почалися десь наприкінці XVI століття.

Тоді при дворі короля Якова VI Шотландського (який пізніше став королем Яковом I Англійським) головним виконробом був такий собі Вільям Шоу.

Він стежив за будівництвом і ремонтом монарших замків, палаців і інших споруд - іншими словами, наглядав за британськими мулярами.

І хоча в них уже існували свої традиції, Шоу вирішив, що їм потрібна більш формалізована структура.

У Великій ложі Шотландії Копирайт изображения Amanda Ruggeri
Image caption На цій картині, яка зберігається у Великій ложі Шотландії, зображена церемонія посвяти Роберта Бернса в ложу №2 "Кенонгейт Кілвіннінг", засновану 1677 року

У них також має бути статут, який регулює всі аспекти діяльності: від роботи підмайстрів до обіцянки "жити в злагоді, як і личить членам скріпленого клятвою братства".

У 1598 році він направив цей статут до всіх чинних на той момент шотландських лож.

Один з його приписів полягав у тому, щоби кожна ложа найняла нотаріуса виконувати обов'язки секретаря. Незабаром після цього ложі стали вести протоколи зборів.

"Завдяки впливу Вільяма Шоу ці правила поширилися всією Шотландією. Ми бачимо, що ложі в різних частинах країни підтримували зв'язок з іншими - спілкувалися, обмінювалися інформацією, посилали один до одного своїх представників", - пояснює Купер.

Незабаром вплив Шотландії почав слабшати. Зі створенням Великої ложі Англії на перший план вийшли англійці, і за минулі століття про шотландські корені масонства забули.

"Англійці почали стверджувати, що саме вони зробили перший крок до загальнонаціональної організації через створення великих лож, і що згодом цю ідею підхопили ірландці (приблизно в 1725 році) і шотландці (в 1736 році)", - пише шотландський історик Девід Стівенсон у своїй книжці "Походження масонства" (The Origins of Freemasonry).

"Це й підштовхнуло багатьох англійських істориків, які вивчають масонський рух, до висновку, що масонство зародилося в Англії й звідти поширилося всім світом", - додає він.

Кельтська ложа Единбурга і Літа №291 Копирайт изображения Amanda Ruggeri
Image caption У глухому куті Бродіс-Клоуз у так званій Единбурзькій королівській милі (центральній частині шотландської столиці) причаївся вхід до приміщення Кельтської ложі Единбурга і Літа №291, заснованих 1821 року

Купер з ним погоджується. "Якось дивно виходить: адже у нас є письмові джерела, а значить, і свідоцтва про членів лож і безліч різноманітної інформації, яка збиралася протягом майже 420 років шотландської історії", - каже він.

"Не використовувати все це для історичних досліджень - якось дивно", - додає він.

Утім, у більшості людей шотландське масонство асоціюється насамперед із Рослінською каплицею.

Цей середньовічний храм відомий чудовою різьбою по каменю і скульптурами, які після виходу "Кода да Вінчі" Дена Брауна в багатьох путівниках охрестили масонським.

Однак ця будівля не має до масонів жодного стосунку. Навіть у храмовій книзі, опублікованій 1774 року, відсутні згадки про зв'язки з масонами.

Виявляється, справжня історія шотландського масонства приховує у собі набагато більше таємниць, ніж храм, прославлений Деном Брауном.

Та й зберігається вона у всіх на виду: у Великій ложі та музеї, відкритому для відвідувачів, в розповідях архіваріуса, який мріє донести до людей історичні відомості про свою організацію, і в самих ложах, що причаїлися в провулках по всьому Единбургу та інших містах Шотландії.

І навіть якщо їхні двері зачинені для непосвячених, їхні адреси та факт існування не назвеш секретними.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Новини на цю ж тему