Узбецький метрополітен: підземний світ радянської розкоші

Метро в столиці Узбекистану Ташкенті вважають одним з найкрасивіших у світі. Нещодавномісцевий метрополітен вперше в історії дозволив фотографувати свої станції.

Дивовижна розкіш

Метро Копирайт изображения Taylor Weidman

За радянських часів, якщо населення міста перевищувало мільйон, місто здобувало право на будівництво метро. Станції підземки, де щодня проходять десятки тисяч пасажирів, здавалися міським архітекторам тим місцем, яке може прикрасити похмурі будні радянських людей.

1977 року столиця Узбекистану Ташкент стала сьомим радянським містом, де побудували метро.

Для декорування стін підземки запросили художників і дизайнерів, які мали зобразити на них величні сцени з історії Узбекистану та Радянського Союзу.

Деякі станції прикрасили куполоподібними стелями та плиткою з орнаментом, що нагадує узбецькі мечеті доби Шовкового шляху. Інші оздоблені помпезними люстрами та мармуром як зали палаців європейських монархів.

Видавництво путівників Lonely Planet назвало ташкентське метро одним з найгарніших у світі.

Історія Шовкового шляху

Метро Копирайт изображения Taylor Weidman

Станція "Алішера Навої", названа на честь відомого узбецького письменника та художника, є однією з найвідоміших в ташкентському метро. Арочні куполи та блакитна плитка нагадують про історію Узбекистану часів Шовкового шляху з його старовинними мечетями та медресе.

Це - одна з центральних станцій, де щодня проходять тисячі мешканців і гостей столиці. Багато хто фотографує багатий декор приміщення. До недавнього часу це було заборонено в узбецькому метро.

Від стороннього погляду

Метро Копирайт изображения Taylor Weidman

Коли будували ташкентський метрополітен, його також планували використовувати як бомбосховище на випадок ядерної війни. Через побоювання шпигунства та витоку важливої військової інформації й була заборонена фотографія.

Однак і після падіння СРСР, коли до влади прийшов колишній радянський партійний лідер Іслам Карімов, заборону не скасували. Наступник Карімова Шавкат Мірзійоєв почав проводити реформи, прагнучи залучити в країну інвесторів та туристів.

Усвідомивши, що метро може бути чудовою туристичною пам'яткою, у 2018 році уряд зняв з нього статус військового об'єкту і скасував 41-річну заборону на фотографію.

На різні теми

Метро Копирайт изображения Taylor Weidman

Кожна станція ташкентського метро має унікальне оздоблення з мармуру, граніту, скла, кераміки та алебастру.

Багато станцій декоровані на певну тематику, що відбивається також і в їхній назві.

Наприклад, станція "Космонавтлар" (на фото) на Узбекистанській лінії, яка присвячена радянським завойовникам космосу, або станція "Пушкіна" за кілька зупинок від неї на Чилонзорьскій лінії.

Космічні перегони

Метро Копирайт изображения Taylor Weidman

На стіні станції "Космонавтлар" - портрет Юрія Гагаріна, першої людини в космосі. Гагарін та інші перші космонавти були одними з найважливіших героїв СРСР. Їх образ широко використовувала російська пропаганда як символ величі радянської влади і її лідерства в космічних перегонах.

Поруч із портретом Гагаріна - сюрреалістичні зображення інших відомих космонавтів на тлі футуристичного дизайну в блакитних і темних тонах. Такі кольори бачать астронавти, покидаючи атмосферу Землі.

Дух пролетаріату

Метро Копирайт изображения Taylor Weidman

Цілком в дусі радянської епохи чимало станцій прославляють працю пролетаріату. Станція "Пахтакор" ("Збирач бавовни") прикрашена величезними мозаїками із зображенням бавовника.

Радянський уряд бачив Узбекистан нацією з виробництва бавовни. Після перебудови економіки республіки та відводу річок Узбекистан давав понад 70% бавовни в СРСР.

Результатом цього стала екологічна катастрофа. Аральське море - колись четверте за величиною прісноводне озеро світу - почало пересихати. У пустелях, що утворилися на його місці, залишилися іржавіти риболовецькі флоти та портові міста.

Радянські потяги

Метро Копирайт изображения Taylor Weidman

Однак під зовнішнім шиком залишається стара радянська інфраструктура. Більшість поїздів мають вагони класу 81-717 / 714, спроектовані в середині 1970-х і поширені в пострадянських метро інших міст.

Потяг має чотири вагони, які обслуговують платформи довжиною 100 м завдовжки.

Станом на 2013 рік в узбекистанському метро їздять 168 таких впізнаваних синіх радянських поїздів. Але поволі їх вже замінюють новими моделями.

Дешево і популярно

Метро Копирайт изображения Taylor Weidman

Поїздка на метро коштує 1400 узбецьких сумів (близько 3,6 грн). З огляду на те, що мінімальна заробітна плата в Узбекистані становить 527 тис. сумів на місяць (1384 грн), підземний транспорт доступний багатьом мешканцям міста.

Ташкентське метро поступово розширюється: в 1984 році відкрили другу лінію, а в 2001-му - третю. Третю лінію продовжують будувати, плануючи врешті-решт з'єднати північні райони з аеропортом на півдні.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

--

Новини на цю ж тему