Сім років на колесах

Подорож родини Беллів Копирайт изображения Shira Levine

Як одна безстрашна родина з двома дітьми відмовилась від нормального життя і вирушила в автомобільну подорож, яка триває вже сім років.

Одна справа розпатякувати про те, як було би класно кинути все і вирушити подорожувати. Інша – насправді зробити це і почати долати континент за континентом. І зовсім інша – завантажити дружину і двох дітей віком 9 і 4 роки в Land Rover Defender 130 2003 року, перероблений своїми руками, і їхати, куди очі дивляться, доки не скінчаться гроші.

Саме це і зробили Грем Белл та його дружина Луїза разом з дітьми Кіланом і Джессікою в 2009 році, незабаром після того, як любитель пригод батько Луїзи несподівано помер. Гостро відчувши мінливість всього в житті, подружжя вирішило: або зараз або ніколи. За сім років, які пройшли з того часу, вони здолали понад 160 000 кілометрів, проїхали більше 30 країн, і навчились жити на 40 фунтів у день.

Копирайт изображения Shira Levine
Image caption Кемпінг у Замбії, 2010

"Найкраще, що ми вміємо робити, це подорожувати", – розповідає Грем. Він називає свою родину "кочівники зі стажем", яким значно більше подобається подорожувати, ніж прибувати не місце подорожі.

Родина Беллів родом з Кейптауна в Південній Африці. Вперше життя кочівників вони випробували в своєму улюбленому Land Rover Defender, який вони ласкаво кличуть "Ленді". Автомобільні подорожі на великі відстані, або "життя на колесах" (англійською їх називають overlanding) потребують вибагливого підходу до вибору транспортного засобу.

Серед варіантів, які розглядали Белли, були позашляховики Toyota Land Cruisers, Nissan Patrols і навіть повнопривідна вантажівка Unimog виробництва Mercedes-Benz, але врешті решт вони зупинились на моделі Defender 130 Double Cab Pickup компанії Land Rover.

Копирайт изображения Shira Levine
Image caption Зустріч з масаями в Кенії, 2010

Перед своєю першою великою автоподорожжю – до гори Кіліманджаро в Танзанії і назад, яка складала близько 12 000 кілометрів, – Грем встановив міцний алюмінієвий навіс на задньому дворику свого будинку. Зараз вони вже досвідченні автомандрівники. Вони переправляли "Ленді" через Атлантичний океан, щоби проїхати всю Південну, Центральну і Північну Америку від краю до краю. Нещодавно вони здійснили подорож із Аргентини на Аляску.

Коли кореспонденти BBC Autos зв'язалися з Гремом і Луїзою по скайпу, вони зробили невелику зупинку в Лос-Кабос на півострові Каліфорнія в Мексиці. Звідси вони планували поїхати на північ у Флагстафф в Арізоні, де щороку проходить фестиваль Overland Expo, відомий всім автолюбителям світу.

Там вони зустрінуться зі своїми однодумцями і обговорять всі тонкощі життя на колесах. На виставці вони також збираються представити першу книжку Грема "Ми будемо вільними" (We Will Be Free) і за допомогою краудфандингової платформи Kickstarter зібрати кошти для другої.

Копирайт изображения Shira Levine
Image caption У бразильскому національноиму парку Ленсойс-Мараньєнсіс, 2014

У своїй книзі Грем докладно описує типи автомандрівників і надає поради всім, хто бажає спробувати життя на колесах. Люди з різних причин сідають за кермо жилого автофургона, але всіх їх об’єднує одна спільна риса: вони кидають свої кар'єри в самому розквіті і, як герої відомого фільму "Їсти, молитися, кохати", вирушають колесити світом, з невеликими зупинками в ресторанах. Та, час від часу, сідаючи в літак - щоби відвідати родичів на іншій півкулі.

"Таких родин, як ми, чимало і стає дедалі більше, – відзначає Луїза. – Французи, приміром, подорожують так під час річної творчої відпустки. Головна проблема – це домашнє навчання дітей, яке в багатьох країнах вважається незаконним".

Утім, життя в "Ленді" – це безперервна пригода, навчальна цінність якої безперечна. Діти знайомляться з культурою різних народів, отримують безцінний досвід життя в різних кліматичних умовах, адаптуються до різкої зміни навколишнього середовища. Життя кардинально змінилось для всіх членів родини Белл.

Копирайт изображения Shira Levine
Image caption Кілан читає нову книжку батька We Will Be Free

Вони й досі залишаються чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братом і сестрою, але водночас, вони стали письменниками, фотографами, кухарями, механіками і старанними робітниками по дому. Звичайно, сім років на колесах можуть суттєво вдарити по гаманцю. І хоча родина відкладала кошти на подорож, через економічну кризу в Південній Африці і сім років у дорозі, фінансове питання залишається досить складним.

"Ми любимо виходити із зони комфорту, ми ніколи не знаємо, що чекає на нас попереду, - тільки те, що було в минулому", – каже Грем. Далеко не останнє місце при такому способі життя посідають навички автомеханіка, які в досконалості опанувала вся родина Беллів.

Вони самостійно полагодили підшипник колеса вночі десь у Бразилії, відремонтували двигун на узбіччі дороги у Гвіані, і здобули перемогу над несправним паливним насосом, коли застрягли на автотрасі в Аргентині. Хоча й поруч із кемпінгом, де був басейн та знаменитий м'ясний ресторан. У пустелі Атакама в Чилі у них розірвався охолоджувач масла, а в горах Перу – поламалась кришка водяного резервуара.

Копирайт изображения Shira Levine
Image caption Ремонт підшипнику десь вночі у Бразилії

У далекому минулому залишилася офісна робота Грема і Луїзи, кар'єри маркетологів, традиційна шкільна освіта дітей. Знущання однокласників і комплекси, які неминуче супроводжують шкільні роки, не загрожують Кілану і Джессіці. Батьки змогли нещодавно переконатись у цьому, коли родина на два місяці зупинилась на фермі в Бразилії і діти відвідували сільську школу.

"Раніше вони були дуже сором'язливими дітьми. Кілан у школі дражнили і він був дуже невпевненим у собі, – пояснює Грем. – Коли вони пішли в школу в Бразилії, обидва ішли в свої класи із високо піднятою головою. Вони більше не потребували допомоги. Ми жили в маленькому селі, де ніхто не говорив англійською, але вже за кілька тижнів вони почали спокійно спілкуватись. На сторінці Кілана у Facebook, який вони тут називають "Фейсібук", з'явилося багато повідомлень від дівчат".

Кілану незабаром виповниться 17, він почне зустрічатися з дівчатами, і це безперечно вплине на їхню подорож.

Копирайт изображения Shira Levine
Image caption Грем з дітьми Кіланом і Джессікою

"Близько року тому ми зупинилися в Сальті в Аргентині – нам треба було полагодити насос, і Кілан познайомився з дівчиною в кемпінгу, – розповідає Луїза. – Десь за три години, як ми поїхали далі, він вигукнув: Залиште мені мій велосипед і паспорт! Я повертаюся у кемпінг, буду там працювати".

Це важкі моменти. "Оскільки ми не залишаємося довго в будь-якому місці, йому важко починати стосунки. Із Джесікою, якій зараз 11, простіше. Грем жартує, що 20 років – ніяких побачень", – додає Луїза.

"Я хочу, щоби вони залишалися з нами стільки, скільки вони захочуть, – ділиться своїми думками Грем, – але я також поки що не планую завершувати подорож. Наш великий план – об'їхати всю земну кулю, а потім зробити це знову в зворотному напрямку".

Копирайт изображения Shira Levine
Image caption Луїза за кермом

Як родина подорожує країнами з непростою політичною ситуацією?

"У нас великий досвід спілкування з бюрократами, – сміється Грем. – Головне – зберігати спокій, співпрацювати і не загострювати стосунки. Коли хочеться когось вбити, просто усміхайся йому і співчувай".

Цей принцип спрацював, коли Белли подорожували нетуристичними районами Французької Гвіани, а також у південній Колумбії , де по узбіччях дороги стояли барикади з мішками з піском і солдати з автоматами. На північно-східному кордоні Колумбії з Венесуелою, поліцейські проводили родину до безпечнішого місця кемпінгу. Хоча зазвичай вони зупинялись біля поліцейських постів, цього разу це не вдалось зробити через повідомлення про можливий напад на поліцейську ділянку.

Копирайт изображения Shira Levine
Image caption Озеро Малаві в східній Африці

"У Венесуелі, приміром, ми заздалегідь програвали можливий сценарій того, що робити, якщо на нас наведуть кулемети", – розповідає Грем і додає, що вони їхали тим самим шляхом, на якому кілька тижнів тому вбили родину. І тим не менш, найбільше чоловіка налякав кемпінг в США.

"Ми розбили намети на північно-західному узбережжі Тихого океану. Мені ніколи ще не було так моторошно, як там, бо цей краєвид нагадував мені фільми жахів, які я дивився в дитинстві, коли у Південній Африці відразу після апартеїду по телебаченню не показували нічого іншого окрім американських фільмів", – розповідає чоловік.

Одного разу в Національному парку Скелястих гір у Колорадо вони побачили божевільного техасця, який вештався всю ніч із сокирою і постійно співав одну і ту ж пісню про кохання. Іншим разом, зустріли чоловіка, який розповів, що у його сина посттравматичний стресовий розлад і що він зник у лісі з самурайським мечем кілька тижнів тому. "У мене була справжня параноя", – зізнається батько родини.

Хоча, це насправді радше виняток, і довготривалі автомобільні подорожі зазвичай мають мало спільного з пригодами Індіани Джонса.

Копирайт изображения Shira Levine
Image caption На чілійському узбережжі, 2013

Серед інших труднощів – проблема індивідуального простору. "Нам важко усамітнитись, – скаржиться Грем. – Ми живемо в одному наметі, а мій син вже 1,85 м на зріст".

Всі мріють про диван та новий матрац. "Від сидіння на кемпінговому стільці впродовж чотирьох років починає боліти зад", – жартує Грем.

А от за чим вони абсолютно не сумують, це домашня рутина - особливо телебачення. Хоча, під час довгих переїздів через нескінченні джунглі або пустелі - діти переглядають епізоди своїх улюблених серіалів "Бувайте здорові" (Cheers) або "Сайнфелд" (американські сіткоми 1990-их). І вони також безперечно сумують за своїми рідними. Хоча Беллів і досі смішить, коли хтось вважає їхній спосіб життя однією довгою відпусткою.

Копирайт изображения Shira Levine

"Моя мама дуже пишається нами, але щоразу, коли ми спілкуємось, вона вигукує: Ну годі вже! Коли ви, чорт забирай, повернетесь додому? – каже Луїза. – Тому я намагаюся приїжджати додому кожні два роки хоча б на місяць. Так, здається, всім легше".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Autos.

Новини на цю ж тему