Ваш чай, сер! або Британська корпоративна культура

Копирайт изображения Thinkstock

Дивні ритуали та особливості спілкування з колегами – іноземці, які працюють у Великій Британії, розповідають, що їх вразило і до чого було важко звикнути під час роботи в британському офісі.

Більше за все іноземців дивує в британському офісі ритуал чаювання з печивом.

Каміла Рок із Чілі працює в лондонський архітектурній фірмі. Щодня о 16:30 дзвінок сповіщає про перерву на чай. Усі кидають справи і збираються за чашкою чаю, який щотижня готує чергова команда.

"Мені від початку пояснили, що без молока чай не смакуватиме належним чином", – розповідає дівчина, якій подобається цей момент робочого дня, коли можна поспілкуватися з колегами в невимушеній атмосфері.

Це зовсім не жарт. Британці ставляться до своєї щоденної "чашки чаю" (cuppa) дуже серйозно. Чай п'ють усі, незалежно від віку, освіти та соціального статусу. Це старовинна традиція, та сьогодні вона популярна, як ніколи.

Історичні хроніки свідчать, що "п'ятигодинний" чай у Сполученому Королівстві запровадили примусово у 1851 році, коли уряд серйозно занепокоївся проблемою алкоголізму нації. За особливим законом п'ятнадцятихвилинну перерву на чай мали робити службовці, робітники, моряки. – Ред.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Чай п'ють усі, незалежно від віку, освіти та соціального статусу

"Ця традиція зміцнює дружбу, – говорить фешн-консультант із Франції Ірвін Велкман. Він переїхав до Лондона з Парижа в 2013 році. – Щоразу, коли хтось із моєї команди заварює собі чай, він або вона обов'язково пропонують зробити це і для інших. Таким чином, ми всі знаємо смаки один одного".

Пекар Томас Дж. Фаджес, який спеціалізується на виробництві печива, опитав 2 тисячі британських працівників. Дослідження з'ясувало, що кожен четвертий британець має кращі шанси укласти угоду, бо під час зустрічі на його столі стоїть печиво. Серед абсолютних фаворитів - пісочне, шоколадне та вівсяне.

Джеймс Філд, старший менеджер-консультант із Академії Дебретт, пояснює, чому британці вважають традицію чаювання на роботі такою важливою. "Коли гість приходить до вас в офіс, він може почуватися ніяково, навіть збентежено. Людина потрапляє на чужу територію – вона може нервувати. Запропонуйте клієнтам чай, і вам стане значно легше спілкуватися".

"Не моя чашка чаю"

Та є й інші традиції в британському офісі, звикнути до яких може бути складніше.

Вважається, що корпоративна культура має універсальну мову для всього світу. Втім, багато емігрантів скаржаться, що британці розмовляють власним її діалектом.

Світська бесіда перед початком зустрічі, незалежно від того, наскільки серйозним питанням ця зустріч присвячена, – така ж невід'ємна риса британської культури, як і чай із печивом. Джеймс Філд зазначає, що популярні теми для початку розмови – це погода, відвідувачі та обід, який ви щойно скуштували.

Тим не менш, деяким іноземним працівникам доволі важко звикнути до цих порожніх балачок, особливо американцям або представникам інших націй, де наполегливість і швидкий перехід до справи вважаються позитивними лідерськими рисами.

Світські бесіди також приховують підводне каміння. Адже розмовляти надто багато - також погано.

Коли Камілу Рок чотири роки тому перевели до лондонського філіалу компанії, вона була вражена тишею в офісі. Офіс був величезний, значно більший, ніж будь-який із відомих їй у Чилі, але в ньому не було чути ані звуку.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Світська бесіда (small talk) перед початком зустрічі – така ж невід'ємна риса британської культури, як і чай із печивом

А коли її колеги таки розтуляли рота, здавалося, що вони постійно за щось вибачаються – за те, що втрутилися в особистий простір у черзі або випередили питання.

"У Чилі завжди є люди, котрі постійно вештаються офісом, а у Великій Британії всі поводяться дуже тихо і неймовірно ввічливо", – каже 32-річна працівниця.

Що кажуть британці – що вони мають на увазі

  • За всієї поваги = Ви сильно помиляєтесь.
  • Непогано = Це досить добре.
  • Це досить добре = Це доволі погано.
  • Могло бути й гірше = Гірше не може бути.
  • Вибачте = Пробачте мені / Добрий день / Я спізнився / Ви сидите на моєму місці / Ви наступили мені на ногу.
  • Я впевнений, це моя провина = Це ваша провина.
  • Я не хотів би бути нечемним = Я зараз буду нечемним.
  • Коли у вас буде час = Зробить це негайно.
  • Можливо, я приєднаюсь до вас пізніше = Не чекайте на мене.

(Сімон Франц, редактор BBC Future)

Вавилонська проблема

Адвокат Шон Фітцджеральд, який переїхав до Лондона з Нью-Йорка в 2012 році, розповів про американку, яка навчала своїх колег, також імігрантів, тонкощів британського спілкування.

"Американці навіть надсилали їй листи для перевірки і вона завжди казала: "Ой, ні, ні, ні! Це надто прямолінійно або надто агресивно".

Коли на робочому місці виникає конфлікт, британці, за словами Шона Фітцджеральда, завичай більш пасивно-агресивні, ніж їхні американські колеги.

"Важливо дотримуватися формальностей, бути бездоганно ввічливим і шанобливим, – пояснює 31-річний американець. – Я пам'ятаю декілька телефонних суперечок між британцями. Мені було кумедно спостерігати, як вони обмінювалися шпильками і при цьому були взірцем ввічливості та доброзичливості".

Американка Емі Петерсон каже, що британці використовують "незліченні евфемізми та пасивні звороти, аби передати, що хтось їх дратує, але вони ніколи не скажуть прямо: "Ти мене дратуєш".

Якщо менеджер незадоволений проектом, пояснює Емі, він ніколи цього прямо не скаже. Замість цього ви можете почути: "Я бачу, що ви докладаєте зусиль, але давайте поговоримо про те, що ще можна було би зробити".

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Коли британці кажуть: "Це досить добре", це може означати: "Доволі погано"

Емі Петерсон, спеціаліст у галузі маркетингового аналізу, переїхала з Вашингтона до Лондона вісім років тому. Офіс, в якому вона опинилася, дуже відрізнявся від американського. Замість окремих боксів, він був організований як відкритий простір ("open space") і мав довгі спільні столи.

"Мені здавалося, що я постійно на видноті, що в мене не було ніякого особистого простору, – скаржиться 37-річна жінка. – Коли мені треба було зателефонувати, це був справжній жах, здавалося, всі слухають твої розмови".

Американка так пояснює культурний шок, який вона відчувала: "Багато дрібниць складалися у відчуття, що напозір однакові речі насправді дуже відрізняються".

Баланс особистого життя і роботи

Одна річ, з якою згодні більшість іноземців, - це те, що британці досконало опанували мистецтво поєднувати особисте життя і роботу.

Типовий робочий день Еркана Атая у рідній Туреччині міг тривати з дев'ятої ранку до дев'ятої ввечері. Він не мав більше роботи, ніж інші спеціалісти його рангу в світі, - це було радше соціальне питання. У Туреччині прийняті довгі обіди з колегами або тривалі перерви на каву, які порушують монотонність довгого робочого дня.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Британці досконало опанували мистецтво поєднання особистого життя і роботи

Коли Атай переїхав до Великої Британії три роки тому на посаду бізнес-партнера у фінансовій компанії, на нього чекав великий сюрприз.

Його колеги у лондонській телекомунікаційній компанії залишали офіс о 17:00. "Я думав, тут усі працюють, як машини, снідають і обідають перед моніторами комп'ютерів, спілкуються тільки на професійні теми і дуже швидко", – згадує 31-річний чоловік.

Якийсь час він адаптувався до нового стилю роботи, але зараз каже, що дуже цінує збалансоване життя в Англії. Йому подобається іти з офісу о п'ятій вечора, забути про електронну пошту на вихідних і не вести довгих і гарячих дебатів у "середземноморському стилі" в залі засідань.

Тим не менш, Атай сумує за дружньою атмосферою на роботі в Туреччині. У британському офісі доволі холодно і в прямому сенсі цього слова – він змушений весь рік носити піджак. Проте чоловік каже, що вже цілком призвичаївся до особливостей ділового спілкування британців.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Capital.

Новини на цю ж тему