Якщо колега вкрав вашу геніальну ідею

Крадіжка Копирайт изображения iStock

Ніщо так не дратує, як почути свою ідею, яку ви нещодавно висловили, з вуст іншого колеги. Ніби він дійшов цього сам. Утім, часто плагіат трапляється ненавмисно.

Ви сидите на зустрічі зі своїми колегами і вже певний час шукаєте рішення проблеми. Ідей багато, але жодна з них не здається влучною.

Раптом вам на думку спадає блискуче рішення. На хвилину всі замовкають, але потім хаос повертається.

І от через тиждень ваш бос раптом висуває ту ж саму ідею. Коли всі починають вихваляти його геніальність, він виглядає по-справжньому вдоволеним собою. А ви проводите решту наради, вигадуючи 50 різних способів викрити шахрайство.

Для багатьох ця ситуація знайома. В опитуванні 1000 співробітників, проведеному в 2015 році, один з п'яти босів зізнався, що видає ідеї своїх підлеглих за власні. Ситуація навіть ще гірша, оскільки кожен з них робив це не раз. В цілому, майже половина працівників вважає, що колеги крадуть їхні вдалі ідеї, щоби видати їх за свої.

Втім, дослідження свідчать, що в більшості випадків це робиться ненавмисно.

Чи чули ви щось про кріптомнезію – малодосліджену особливість пам'яті, при якій людина плутає спогади з оригінальною думкою? Буквально цей термін означає "приховані спогади".

Копирайт изображения Getty
Image caption Чи може судова справа про плагіат Led Zeppelin бути наслідком кріптомнезії?

Від легендарного рок-хіта, в якому раптом упізнаються знайомі акорди старої пісні, до новаторської техніки відомого хірурга, про яку насправді вже давно розповідають студентам. Історії відомо чимало гучних випадків плагіату.

Тим, хто прямо зараз переживає крадіжку своєї ідеї, це може здатись надто великодушним поясненням. Але подумайте: чи зможете ви пригадати, де ви вперше прочитали про смерть Девіда Боуї? Або коли ви дізналися про смайлик?

Глюк пам'яті

Насправді згадати джерело того, про що ви чудово знаєте, буває на подив складно. Це тому, що існує два види довготривалих спогадів, які можна свідомо згадати.

Скажімо, ви берете участь у нараді. Ваш мозок постійно оновлює автобіографічний звіт про те, що відбувається у вашому житті: де ви перебуваєте і що ви тут робите, хто і що говорить, чи дощить за вікном. Така собі покрокова хронологія особистого досвіду. Це ваша епізодична пам'ять.

Копирайт изображения iStock
Image caption Кріптомнезію спричинює малодосліджена особливість пам'яті

Окрім цього існує реальний зміст перемовин. Хоча спочатку він зберігається в тому ж місці, що й епізодичні спогади, зрештою загальні знання – факти, поняття та ідеї – зв'яжуться з аналогічними знаннями у вашій семантичній пам'яті і перемістяться до довгострокових спогадів. Вони включають в себе такі речі, як назви столиць світу або математичні формули.

Завдяки цій подвійній системі процес згадування стає значно ефективнішим (приміром, щоразу коли ви згадуєте про Париж, вам не потрібно пам'ятати, який вчитель і коли розповів вам, що Париж є столицею Франції). Але без первісного контексту, ідеї в нашій пам'яті можуть отримати помилкове відчуття новизни. І навіть якщо ви й усвідомлюєте, що певна пропозиція пролунала на останній нараді, навряд чи ви згадаєте, хто її висунув.

Щойно ви почнете звертати на це увагу, ви помітите, що ці невинні похибки пам'яті трапляються доволі часто.

Раптом ви помітите, що переказуєте жарт людині, яка вам його й розповіла, або красномовний аргумент, який ви так влучно докинули в розмову, насправді слово в слово походить зі статті, яку ви читали вранці.

Це явище доволі поширене. "Значну частину часу наші справжні спогади перемежовуються з вигаданими, ми навіть не завжди усвідомлюємо це", – каже психолог з Університету штату Вашингтон Елізабет Лофтус.

Копирайт изображения Getty
Image caption Один з п'яти керівників зізнається, що постійно видає ідеї своїх підлеглих за свої власні

Але повернемося в офіс. Зрозуміло, ідеї не завжди крадуть несвідомо. Як же зрозуміти, коли це відбувається навмисно?

В одному старому експерименті учасників попросили по черзі називати слова однієї категорії, приміром, види чотириногих тварин. Пізніше кожного випробуваного спитали, яких саме тварин він назвав і попросили згадати ще кілька. Учасники несвідомо привласнювали приклади інших людей у 9,8% випадків.

Точно невідомо, але здається, існують ситуації, в яких кріптомнезія трапляється частіше. Звичайно, гарні ідеї частіше видають за свої, ніж погані. Дослідження також показали, що важливою є не лише якість ідеї, але й авторитет того, хто її запропонував.

Існують й інші сприятливі фактори. Колега, який вкрав вашу вдалу ідею, радітиме успіху більше, якщо він однієї з вами статті. Або ідеї часто привласнюють у хаотичному середовищі, де важче стежити за тим, хто що сказав.

Зазвичай спрацьовує й ефект наступного оратора. Людина, яка виступатиме після вас, з більшою ймовірністю може видати ваші ідеї за свої, оскільки вона напружено чекає своєї черги. Навіть співпраця є небезпечною. Коли ми розвиваємо чиїсь ідею або спостерігаємо за її народженням, у нас може з'явитись помилкове враження, що вона від початку належала нам.

Творча взаємодія

У рекламній індустрії, де вплив зовнішнього натхнення є частиною роботи, співробітники частісінько потерпають від наслідків кріптомнезії.

Карен Корріган, засновниця рекламного агентства Happiness Brussels, знає це не з чуток.

"Це трапляється, і доволі часто, – відзначає вона. – Креативники, які досліджують старі слогани, несвідомо запам'ятовують їх, пізніше їм на думку приходять схожі ідеї".

Справжньою оцінкою працівника є той факт, як він реагує на привласнення ідеї. Вважається, що творчі люди пишаються оригінальністю своїх ідей. В більшості випадків – це помилка. "Це добре, коли люди кажуть: "Таке вже було!" і бажають використовувати свої ідеї".

Копирайт изображения iStock
Image caption Гарні ідеї крадуть частіше

Але насправді все це не так й погано. Помилкове привласнення ідей може бути ціною, яку ми платимо за творчість. Зрештою, всім відомий вислів, що все хтось колись вже робив.

В одному жартівливому експерименті дослідники показали людям фотографії уявних космічних істот, а потім попросили їх намалювати своїх власних прибульців. Хоча малюнки учасників експерименту відрізнялись від тих, що їм показали спочатку, в них можна було впізнати багато деталей. Що в одному випадку виглядає як кріптомнезія, в іншій ситуації – може свідчити про процес навчання.

Оскільки зазвичай важко визначити, наскільки несвідомою була крадіжка, Лофтус радить запобігати цьому заздалегідь. Під час наради треба уникати хаотичних виступів учасників, записувати або звертати увагу на те, хто і що казав. У таких умовах люди стають схильними до кріптомнезії.

З іншого боку Пабло Пікассо, Стів Джобс, Томас Едісон, Генрі Форд та безліч інших піонерів своєї галузі безсоромно копіювали ідеї конкурентів. Можливо, головне – не звідки виникла ідея, а як змогли її реалізувати. Але якщо щось піде не так, у вас завжди є чудове виправдання.

Що робити, якщо вашу ідею привласнили

Якщо колега постійно краде ваші ідеї, прочитайте кілька порад від Емі Галло, авторки книжки "Як справлятися з конфліктами на роботі" із серії швидких гідів для менеджерів видавництва Harvard Business Review.

Варто:

  • Зберігати спокій і дати людині можливість самому зрозуміти ситуацію
  • Запитати себе, наскільки важливим є визнання, що ідея належить вам, особливо, коли йдеться про вашого керівника
  • Обережно спитати: "Я помітив, ви не згадали, що ця ідея належала мені. Ви ж це звичайно ненавмисно?"
  • Звернути увагу на те, яким тоном ви це кажете
  • Апелювати до найкращих якостей людини. Сказати, наприклад,: "Впевнена, що ми обидва хочемо справедливості".

Не варто:

  • Одразу вказувати пальцями
  • Реагувати надто емоційно

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Capital.

Новини на цю ж тему