Смугастий атрибут французького шику

Одрі Тату Копирайт изображения Warner Bros

Смугаста спідня сорочка, що є офіційним елементом уніформи французького воєнного флоту, витримала перевірку часом і стала невід'ємним атрибутом галльського стилю та символом курортного шику. Кореспондентка BBC Culture досліджує стильну історію тільника.

Якщо мова йде про предмети стильного гардеробу, важко не згадати одне з маленьких чудес моди – смугастий трикотажний джемпер або тільник.

Яскрава класика утилітарного стилю, яку французи називають tricot rayé (смугаста морська змія), була і є улюбленим одягом багатьох поколінь законодавців моди від Пабло Пікассо до Кейт Мосс.

Разом з беретом смугаста сорочка є безперечним символом французького курортного шику від Рив'єри до узбережжя Бретані.

Указом від березня 1858 року вовняна трикотажна спідня сорочка у біло-синю смужку стала обов'язковим елементом уніформи французького воєнно-морського флоту. Безшовний вузький джемпер з круглою горловиною довжиною до стегон мав офіційно узгоджену кількість смужок: 21 білу і 20 або 21 синю – спереду і на спинці та 15 білих і 14 або 15 синіх – на рукавах.

Копирайт изображения Getty
Image caption Указом від березня 1858 року вовняна трикотажна спідня сорочка у біло-синю смужку стала обов'язковим елементом уніформи французького воєнно-морського флоту

Французький виробник одягу в морському стилі Saint-James, який почав шити светри для рибалок і бретонські сорочки ще в середині XIX століття, розповідає про стару бретонську легенду, згідно з якою, 21 смужка відповідала кількості морських перемог Наполеона над британським флотом.

Утім, на думку інших, смужки були засобом безпеки: якщо людина впаде за борт, смугасту сорочку буде добре видно на тлі морських хвиль.

Експерти простежують походження "матроски" з кінця XVIII століття. Ранні версії смугастої сорочки з'являються на бретонських і нормандських гравюрах, що зображали рибалок. А перша письмова згадка про тільник зафіксована 1855 року в необхідному списку речей, які мають бути в мішку моряка.

"Точне походження смужок не відоме, ось чому існує стільки легенд навколо цього питання", – пояснює Дельфін Алланік-Коста, одна з кураторів виставки "Моряки створюють моду" (Les Marins font la mode), яка пройшла в Національному музею морського флоту в Парижі 2009 року. Експозиція виставки порівнювала офіційну уніформу морського флоту з творіннями модних дизайнерів, як-от Жан-Поля Готьє.

Копирайт изображения Rex Features
Image caption "Матроска" була улюбленим одягом Жан-Поля Готьє, який зробив її фірмовим знаком свого будинку моди, випустивши чоловічі парфуми у формі торса моряка

"Матроска" була улюбленим одягом і самого кутюр'є, який зробив її фірмовим знаком свого будинку моди. Культовий аромат для чоловіків Le Male, створений Готьє, продавався в пляшечках, що мали форму чоловічого торса, одягненого у знаковий предмет одягу.

Впродовж свого існування смугаста сорочка отримала багато неофіційних назв: тільник, тільняшка, матроска (в українській та російських мовах), а також "бретонська сорочка" у французькій мові. Остання назва, вочевидь, походить від торговців часником або "цибульних Джонні", які приїжджали з міста Роскофф в Бретані і носили смугастий моряцький светр і берет, що згодом перетворилось на класичний образ французького моряка.

"Морська хвороба"

Національна гордість вплинула на любов європейців, насамперед британців, до морського стилю в одязі і аксесуарах. Заможні вікторіанські родини почали одягати своїх дітей у матроські костюмчики, після того як 1846 року королева Вікторія замовила такий для свого чотирирічного сина, Альберта Едварда, для прогулянки на королівській яхті.

Копирайт изображения Getty
Image caption Королева Вікторія замовила матроський костюмчик для свого чотирирічного сина, Альберта Едварда, для прогулянки на яхті

Втім, популярність смугастої сорочки – це ще й перший приклад того, як елементи робочого одягу почали з'являтись у загальних модних тенденціях, перетворюючись, між іншим, і на символ емансипації жінок.

Серед перших шанувальників морського стилю була французька письменниця і відома бунтарка Колетт. Наприкінці XIX століття вона в тільнику і матроських костюмах з'являлась на балах-маскарадах, а згодом у кабаре в "сумнівних кварталах Парижу", як розповідає Дельфін Алланік-Коста.

Габріель Шанель, яка цінувала передусім комфорт і яка ввела предмети чоловічого гардеробу в жіночу моду, була також одним з перших пропагандистів "матроски". Її улюблений курортний вигляд складався зі смугастого джемпера, солом'яного капелюха і широких штанів.

Копирайт изображения Getty
Image caption Габріель Шанель, яка цінувала передусім комфорт, була також із пропагандистів "матроски"

Одним з її перших дизайнерських рішень, натхнених морською стилістикою, була блуза чоловічого крою з матроським відкладним коміром, пошита з трикотажу – матеріалу, який досі використовувався лише для чоловічої нижньої білизни і матроських сорочок. Цю модель дизайнерка вперше продемонструвала в своїй модній крамниці на престижному приморському курорті Довілі на початку 1900-х.

Тим не менш, британський історик моди і авторка дослідження "Морський шик" Амбер Бутчарт вважає першими законодавцями тренду родину багатих американських емігрантів Джеральда і Сару Мерфі. В їхньому маєтку на Рив'єрі, Віллі Америка, проходили найгучніші вечірки Епохи джазу. А саме "золоте" подружжя стало прототипом Діка і Ніколь Драйверів у романі Скотта Фіцджеральда "Ніч ніжна".

Копирайт изображения Rex Features
Image caption Французька письменниця і відома бунтарка Колетт з'являлась у тільнику на паризьких балах-маскарадах наприкінці XIX століття

"На Віллі Америка збиралась вся золота еліта Рив'єри, і є історія про те, як Джеральд Мерфі одного разу вирушив у Марсель за продуктами, але дорогою зазирнув у матроську крамницю, де придбав купу тільників. Повернувшись на Віллу, він запропонував усім гостям одягнути їх", – розповідає дослідниця.

"Є фотографії Скотта Фіцджеральда на пляжі в 1924 або 1925 році. На ньому смугастий джемпер і штани для гольфу, і він виглядає просто фантастично", – зазначає Амбер Бутчарт.

Цей невимушений шик у стилі набуває популярності в богемних колах. Він стає притаманним багатьом художникам, зокрема Джексону Поллоку, додає дослідниця.

Копирайт изображения Getty
Image caption Світська левиця Бріджит Бардо з'явилась у джемпері в червоно-білу смужку на Каннському кінофестивалі

"Впродовж всієї історії люди мистецтва зажди мали міцні зв'язки з рибалками. Художники часто переїжджали до рибальським міст, де створювали мистецькі громади".

Мода Рив'єри

Привернувши увагу модників у часи Прекрасної епохи, справжню популярність тільник завойовує наприкінці 1940-х, як зазначає Дельфін Алланік-Коста. Морська смужка з'являється водночас в двох різних місцях. У джазових клубах Сен-Жермен-де-Пре в Парижі – місці, де збирались художники, письменники та інтелектуали того часу. Смугастий трикотажний джемпер надягають Борис Віан, Леонард Фужита і Жак Превер.

Копирайт изображения Getty
Image caption Яскрава класика утилітарного стилю була і є улюбленим одягом багатьох поколінь законодавців моди від Пабло Пікассо до Кейт Мосс

А також на півдні Франції, де тільник одягають жінки, бо він стає невід’ємним атрибутом так званої "рив'єрської моди", особливо після того, як головна світська левиця того часу, Бріджит Бардо, з'являється в джемпері у червоно-білу смужку на Каннському кінофестивалі.

Зірки великого екрану також роблять внесок у популярність тільника, як-от Марлон Брандо в "Дикуні" (1953) або бешкетниця Джин Сиберг у фільмі Нової хвилі "На останньому подиху" (1960). А потім моду підхоплює покоління бітників 1960-тих.

Водночас "матроска" підкорює й головні подіуми модних столиць. Вона стає родзинкою першої колекції Іва Сен-Лорана весни-літа 1962 року. Тільник продовжує надихати й сучасних модельєрів: від Comme Des Garcons до Еді Слімана (креативного директора Yves Saint Laurent). Він отримує безліч нових інтерпретацій у кожного гіганта моди.

Копирайт изображения Getty
Image caption Морська смужка втілює бунтарський образ моряка, авантюриста і богемного художника, митця

Підсвідома асоціація з морськими подорожами, вплетена в саму тканину тільника, робить цей предмет одягу привабливим, незалежно від часу та моди, вважає куратор паризької виставки Дельфін Алланік-Коста. Вона згадує, як сильно її вразив автопортрет нью-йоркського фотографа Роберта Меплторпа в смугастому джемпері, представлений в експозиції виставки.

"Він виглядає дивовижно в ньому, поруч з Паті Сміт, втілюючи поетичний дух Нью-Йорку 1970-их, – розповідає пані Алланік-Коста. – Цей образ, в якому поєднується бунтарський, авантюрний дух моряка і богемного художника, митця, створює потужне враження".

"І навіть сьогодні, коли ви одягаєте смугастий тільник, він несе це енергійне повідомлення світу", – додає дослідниця.

Новини на цю ж тему