Коли Євробачення стає питанням життя і смерті

Мухамед Фазлагич Копирайт изображения Muhamed Fazlagic
Image caption Учасники від Боснії і Герцеговини на Євробаченні 1993 року

Щорічний пісенний конкурс, свято популярної музики та ультрасучасне шоу, яке більшість глядачів зазвичай не сприймає серйозно, іноді стає вирішальною подією в житті країни. Як це стало для боснійських музикантів у 1993 році.

Коли Мухамед Фазлагич починає розповідати, як він потрапив на Євробачення 1993 року в Ірландії, його не зупинити.

Більшості людей важко пригадати деталі подорожі, яка відбулась 20 років тому. Але боснійський співак Мухамед Фазлагич пам'ятає кожну хвилину. Можливо тому, що в 1993 році він жив у Сараєво. Це був розпал боснійської війни, і місто, оточено сербськими військами, безперервно бомбили і обстрілювали впродовж 300 днів.

"Військовий розвідник відправив мене разом із гітаристом та двома нашими бек-вокалістками гірською стежкою, – розповідає він телефоном з Луїсвілля в штаті Кентуккі, де він зараз живе і керує футбольним клубом. – Він сказав нам: "Біжить швидше і дивіться не потрапте під кулі".

"Сьогодні це смішно згадувати, – додає він дещо несподівано. – Була глуха ніч, бруд по коліна, бо падав сніг. Я спробував бігти, але черевики застрягали". Він сміється: "Я не міг зупинитися, в нас стріляли, і отже я біг і біг, без взуття, п'ять або шість годин. Я взув черевики, які мені хтось дав, лише на вершині Ігман – гори, біля підніжжя якої лежить Сараєво, і яка була єдиним шляхом з облоги".

Євробачення неодноразово використовували для політичних заяв, попри постійні спроби організаторів вивести конкурс за межі політики. У 1960-ті, приміром, у піснях конкурсантів з Іспанії часто звучала прихована критика на адресу диктатора Франка, а тексти нерідко мали рядки на кшталт "нарешті прийде новий світ". В останні роки глядачі часто непривітно зустрічають російських співаків через порушення прав сексуальних меншин у країні.

Копирайт изображения Getty
Image caption Боснія і Герцеговина в напівфіналі конкурсу цього року

Але історія Мухамеда більше, ніж будь-яка інша, свідчить, що Євробачення – це не лише свято найкращої танцювальної музики та чуттєвих балад про кохання. Іноді воно може стати питанням життя і смерті.

Відволіктися від війни

Коли почалася боснійська війна, Мухамеду було 24 роки. Співак, який тільки починав свою кар'єру, мешкав у Грбавіце – районі Сараєво, де розташований один із футбольних стадіонів міста. Всього через кілька днів після початку конфлікту він був змушений покинути своє помешкання, оскільки серби захопили цей район міста.

Він спав на підлозі у будинках своїх друзів і вступив до переважно мусульманської боснійської армії, намагаючись захистити решту міста. "Я вступив до загонів, які охороняли місто, – пояснює він, – і які не мали жодного відношення до спецпідрозділів типу "Дельти" (американський таємний антитерористичний підрозділ. – Ред.)".

Через пару місяців служби, коли армія створила музичний загін, Мухамеду раптом відкрилось його справжнє покликання. Вони запросили кожного, хто вмів співати або грати на музичному інструменті, щоб влаштовувати концерти, які могли відволікати людей від війни.

"Ви питаєте, яким було життя в облозі? – каже він. – Сказати, що це було справжнє пекло – не сказати нічого. Не було ані електрики, ані їжі. Люди вмирали просто на вулицях. Де би ми не знаходились, ми постійно були живою мішенню. Ми просто намагалися вижити".

Одна з подій, якою жило місто того року, було Євробачення. В лютому 1993 року на боснійському телебаченні вперше в історії пройшов відбір на конкурс. За поїздку на Євробачення 1993 року мали змагатись 11 артистів, хоча виступити змогли 10. Одна команда так і не дісталася студії через активні бойові дії. Вони прислали відеозапис виступу.

Мухамед і його гурт Fazla, що виконували пісню "Весь біль світу", не сподівались перемогти. "Ми були наймолодшими учасниками!" каже музикант, але, зізнається він, ми добре усвідомлювали, в чому була наша сила. Це текст, який "написав відомий боснійський автор пісень Фахрудін Пецікоза, якого нам дивом вдалось переконати взяти участь у конкурсі.

Мухамед уже не пам'ятає всього тексту, але передає головний його зміст: "Я не можу дістати з неба зірки. Я не можу знайти вихід звідси, але я можу послати тобі цю пісню, щоб ти знала, що я живий".

Копирайт изображения Getty
Image caption Ведучі радіотранслцяції з Євробачення в Ірландії 1993 року. Більшість людей не сприймає конкурс серйозно

"Цією піснею я розповідав про своє кохання до жінки – біженки, яка була змушена залишити рідний дім і втекти в іншу країну. Я казав їй, що ми не здамося", – пояснює Мухамед. Його дівчина (а зараз дружина) тоді жила за межами блокади.

"Чи не була ця пісня трохи похмурою для Євробачення?" – запитую я. "Ми були в блокаді 300 днів, – каже співак. – "Про що ще ми могли би співати?"

Після несподіваної перемоги Мухамед і його гурт вирушили на конкурс. Вони вибирались із Сараєва вночі полями, де по ним стріляли сербські снайпери. "Вогонь не припинявся всю ніч, але насправді так було і вдень теж. У місті ми теж постійно були під обстрілами!"

Тим не менш, не всі змогли дістатися до конкурсу. Диригент гурту, який мав приїхати за кілька тижнів, не зміг виїхати з Боснії через інтенсивні бої. На його місце ми взяли ірландця.

Я питаю Мухамеда, що він пам'ятає про конкурс, але на диво, він нічого не розповідає про хвилюючі миті виступу. Він не каже про костюми, в яких вони виступали, хоча їх визнали "найкраще одягнутими виконавцями". Він не згадує шквал овацій і навіть те, що вони посіли 16 місце. Він говорить лише про те, наскільки важливим для нього була участь у конкурсі.

"Це була дуже серйозна подія для нас. Це не було розвагою. Ми приїхали показати усім, що стали незалежною країною. Ми були першими, хто представляв Боснію на міжнародному рівні. Ми ніби розповідали всьому світу про існування нашої країни".

І ніби для того, щоб дійсно довести це, майже всі учасники гурту після виступу повернулись у блокадне Сараєво.

Неймовірно чути таке про Євробачення – конкурс, який зазвичай дивляться за келихом вина, жартуючи над кожним виступом. Чи зможе пісенний конкурс колись знову мати таке значення для країни? Мухамед впевнений, що так. Навіть для Боснії, яку й досі шматує тривалий етнічний конфлікт.

"Звичайно, якби Боснія перемогла, це мало би велику силу для об'єднання країни, – каже Мухамед Фазлагич. – Євробачення має такий потенціал для кожної країни".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Новини на цю ж тему