Як продюсер Бітлз назавжди змінив світ музики

Джордж Мартін Копирайт изображения Rex Features

Джордж Мартін, звичайно, не був першим музичним продюсером у світі. Але він окреслив можливості і завдання цієї професії й сприяв її сучасному розумінню.

Після смерті Джорджа Мартіна артисти і продюсери кількох поколінь – Брайан Вілсон, Рік Рубін, Марк Ронсон, Найджел Годріч – вшановували його пам'ять так, як зазвичай відзначають заслуги легендарних музикантів, таких як Девід Боуї або Джеймс Браун.

Його роботу з "Бітлз" в 1960-і вивчають та боготворять.

Настільною біблією бітломанів усього світу є докладний опис співпраці Джорджа Мартіна з легендарною четвіркою, написаний Марком Льюїсоном – The Complete Beatles Recording Sessions: The Official Story of the Abbey Road Years 1962-1970 ("Повний каталог студійних записів "Бітлз": Офіційна історія студії "Еббі-роуд" у 1962-1970 роки").

До появи Джорджа Мартіна основним завданням продюсера був запис у реальному часі. Музична студія сприймалась як територія, лише трохи більш контрольована, ніж живий концерт.

Копирайт изображения Getty
Image caption Співпрацю Джорджа Мартіна з "Бітлз" в 1960-і вивчають і боготворять

Якщо музикант брав не той акорд або співак фальшивив, продюсер просто вимагав перезапис, доки все не звучало як треба.

Продюсери також відбирали пісні, керували аранжуванням, наймали бек-вокалістів та інших музикантів і стежили за роботою звукоінженерів.

На початку 1960-х Філ Спектор (один з найвпливовіших продюсерів в історії поп-музики. – Ред.) вивів це завдання на абсолютно новий рівень. Він майстерно створював складні оркестровки, експериментував з музикантами та вокальними групами і сам відбирав найкращі пісні, які постійно поставляла нью-йоркська фабрика популярної музики Brill Building (будівля, в якій знаходились офіси і студії музичних лейблів, які записали найпопулярніші хіти американської поп-музики. – Ред.).

Техніка звукозапису та аранжування, яку розробив Філ Спектор, "стіна звуку" стала його фірмовим стилем, а його слава була не меншою, а іноді й більшою, ніж в артистів, яких він записував.

Студійний майстер

Джордж Мартін заробив собі репутацію, працюючи продюсером комедійних шоу у 1950-і.

Він мав класичну музичну освіту. Йому було за 30 років, коли рок-н-рол почав набирати обертів у Великій Британії у 60-і. А коли він зрозумів, що його лейбл Parlophone помітно відстає від смаків нового покоління слухачів, Мартін почав шукати гурт, який би він міг продюсувати та просувати. Саме в той час він й підписав контракт з "Бітлз", яким відмовили майже всі відомі британські лейбли.

Копирайт изображения ITVRexShutterstock
Image caption Він вигнав Піта Беста (першого барабанщика "Бітлз") і взяв на його місце Рінго Старра

Спочатку Джордж Мартін поводився як звичайний продюсер того часу. Виконуючи роль "дорослого" у гурті, він вдосконалював звучання і тексти пісень. Він вигнав Піта Беста (першого барабанщика "Бітлз") і взяв на його місце Рінго Старра. Але на ранніх синглах "Бітлз" все одно замінював його сесійним ударником, бо вважав так за краще.

Він переконав Пола Маккартні використати в запису Yesterday струнний квартет, а в пісні In my life Леннона - додати соло на клавесині, яке під час завершальної сесії довелось прискорити вдвічі.

Тим не менш, маріонетками бітли бути не могли, незабаром у студійних сесіях вони почали співпрацювати з Мартіном на рівних. Його роль змінилась від авторитарного боса до студійного майстра, який міг втілити будь-яку найсміливішу ідею музикантів і вдосконалити звучання пісні так, що вона перетворювалася на незабутній хіт.

Вам потрібне звучання, схоже на спів тибетських ченців на гірській вершині? Крещендо, яке нагадує кінець світу? Божевільний ярмарковий орган із вуличного цирку? Що відповідав на це Джордж Мартін, можна почути на безсмертних піснях Tomorrow Never Knows, A Day in the Life та Being for the Benefit of Mr Kite!

Він використовував багатодоріжковий запис і маніпулював звуком так, що вся студія ставала в його руках музичним інструментом. Він зробив із "Бітлз" перший справжній студійний гурт. На альбомі Revolver і пізніше за допомогою Джорджа Мартіна "Бітлз" створювали звуки, які не міг би відтворити жоден музичний інструмент на сцені. Так навіщо й намагатись?

Копирайт изображения Getty
Image caption Він міг втілити будь-яку найсміливішу ідею ліверпульської четвірки

Від харизматичного сценічного бенду, який давав багатотисячні концерти, "Бітлз" перетворились на найбільш інноваційний в історії рок-музики студійний гурт. І це відбулось у першу чергу завдяки творчому дару Джорджа Мартіна, його розумінню класичної музики, відчуттю авангарду і вмінню співпереживати.

Це була людина, яка захоплювалась Бахом і водночас могла підкинути шматки магнітної стрічки в повітря, а потім скласти їх у примхливий звуковий колаж.

Лабораторія звуку

Головною спадщиною Джорджа Мартіна є те, як він змінив роль музичного продюсера від професіонала, який просто стежив за виконанням, до творчого співавтора пісень, здатного створювати нові звукові світи між двома навушниками.

Він надихнув ціле покоління: Брайана Вілсона, продюсера Beach Boys і Найджела Годріча з Radiohead, Брайана Ено і Деніела Лануа, інді-рок колектив Elephant 6, до якого входили гурти Neutral Milk Hotel і Олівія Tremor Control. Утім, в останні десятиліття на перший план вийшли музичні жанри – хіп-хоп, R&B та низка жанрів сучасної міської музики – в яких продюсер вже не відіграє настільки значущої ролі, як у рок-музиці.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Кожен, хто колись опинявся за м'якими стінами музичної студії, має бути вдячним Джорджу Мартіну

Те, що роблять студійні гуру сучасності, такі як репери Timbaland і RZA, хіп-хоп продюсери El-P і No ID, продюсерський колектив The Bomb Squad, а також J Dilla, DJ Premier і Dr Dre, має мало спільного з тим, що робив британський аристократ з чотирма рок-музикантам на "Еббі-роуд" в 1960-і. І тим не менше, саме він стоїть за всіма продюсерами сучасності.

І хоча їхні культурні, соціальні та музичні витоки докорінно різняться, вони мають одну спільну рису. Це уява про студію звукозапису як місце, де народжується звук, де фантазія і технології створюють всесвіт нескінченних можливостей. І за це кожен, хто колись опинявся за м'якими стінами музичної студії, має бути вдячним Джорджу Мартіну.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Новини на цю ж тему