Міні-спідниця: коротко та мило

Міні-спідниця Копирайт изображения Thinkstock

Цей мініатюрний предмет одягу з’явився у 1960-х як символ бунтівної молодіжної культури, але досі не втрачає популярності. Історію знакової модної речі досліджує оглядачка BBC Culture.

З-поміж багатьох революційних символів "бурхливих шістдесятих", від Beatles до перших людей на Місяці, міні-спідниця – одна з найдовговічніших.

Немає однозначної думки про те, хто вперше придумав вкоротити цю звичну одежину: це приписують Мері Квант, Андре Куррежу, Джону Бейтсу (під брендом "Жан Варон") та іншим.

Втім, саме Лондон став важливим трампліном моди на міні. А лондонським стилем 1960-х заправляла місцева дизайнерка Мері Квант. У 2009 р. британська королівська пошта навіть включила "банановий спліт" – придуману нею модель міні-сукні – до колекції марок "10 класичних творів дизайну", присвяченої найвизначнішим розробкам британського дизайну за останнє сторіччя.

Копирайт изображения Royal Mail
Image caption Марка з сукнею, розробленою Мері Квант

До колекції також увійшли винищувач часів Другої світової війни Spitfire, надзвуковий літак Concorde, червона телефонна будка і карта лондонського метро.

"Міні-спідниця виявилась такою неординарною і впливовою, оскільки була частиною нової молодіжної культури, точно відображала цю культуру, а також ознаменувала собою початок руху за сексуальну свободу, що став можливий завдяки появі протизаплідних таблеток. Отже, це був історичний момент", – каже Валері Стіл, директор і головний куратор музею Інституту моди та технологій (FIT).

"Дещо подібне – молодіжна субкультура, короткі спідниці – спостерігалось ще у 1920-ті роки. Та хоча молоді жінки 1920-х сягнули значної сексуальної свободи порівняно зі своїми старшими товаришками, це була свобода ходити на побачення без супроводу, самостійно обирати майбутніх чоловіків, цілуватися з хлопцями до шлюбу і, можливо, займатися петингом. Але їм все одно загрожувало те, що завжди обмежувало сексуальну свободу жінок, – небажана вагітність", – пояснює фахівець.

Пані Квант, власниця культової крамниці Bazaar на Кінгз-роуд (спільно зі своїм чоловіком Александром Планкетом Ґріном та Арчі Макнейром), почала продавати міні-спідниці – які до того вважалися прийнятними лише у спортивній формі – у 1966 р. Утім, вона експериментувала з цим стилем ще з часів своєї юності: підкочувала поділ своєї шкільної форми, "щоб було цікавіше".

Її музою стала невідома танцівниця чечітки, яку вона випадково побачила у танцювальній студії, де вчилась балету. "Одного разу я почула у сусідній кімнаті бадьору й веселу музику. Я зазирнула туди через скляні двері і побачила, що там було заняття з чечітки, а посередині кімнати танцювала дівчина, яка здалася мені втіленням усіх моїх прагнень", – розповіла пані Квант у журналі The Week.

Копирайт изображения SashaGetty Images
Image caption Міні 1920-х років

"На ній була коротенька спідниця-плісе, десь 25 сантиметрів завдовжки, обтислий чорний светр і чорні колготи. Волосся було підстрижене під каре. Але найголовніше, її костюм привертав увагу до того, що було в неї на ногах: білі панчохи до коліна і лаковані туфлі на застібці, такі як вдягають для чечітки. Відтоді мене переслідував цей прекрасний образ жіночих ніг".

Як відомо, пані Квант, яка нещодавно святкувала 80-річчя, назвала спідницю на честь улюбленого авто – "міні-купера".

"Мініатюрна машинка і міні-спідниця чудово пасували одне одному: дозволяли робити, що захочеш, були привабливі, уособлювали оптимізм, радість, молодість, флірт... Те, що треба!" – каже пані Квант у документальному фільмі "Мері Квант, міні-купер, міні-спідниця".

Нова мода

Кокетливі спідниці пані Квант виявились напрочуд багатозначними. При всій своїй дівочій невинності та грайливості вони наносили болючий удар повоєнному поколінню 1950-х, що звикло придушувати емоції і носити утилітарний одяг без "рюшиків". Своєю катастрофічно малою довжиною міні-спідниці – які тоді носили з щільними яскравими колготами і танцювальними черевичками або чоботами до колін – кидали виклик суспільству і підривали консервативні цінності.

"До нас у вікна стукали поважні бізнесмени і кричали: це вульгарно! Це огидно! Важко повірити, правда?" – дивувалась Мері Квант у інтерв’ю Александрі Шульман з британського видання Vogue. Серед критиків міні-спідниці була і Коко Шанель, яка назвала її "просто жахливою".

Копирайт изображения Hedenstrom Rex

"З 1930-х і майже до кінця 1950-х суспільство було вкрай консервативним, а молодіжна культура 1960-х різко порвала з усім цим... Хоча витоки були в 1950-х: тоді зародився рок-н-рол, з’явилися перші бунтівники, дівчата і хлопці стали разом учитися в коледжах. Але розквітло все у 1960-ті", – каже Валері Стіл.

Сама пані Квант вважала, що міні-спідницю винайшли звичайні дівчата на вулицях. Її клієнтки вимагали ще більшого вкорочення.

"Насправді, усе почалося в Челсі. Таким був дух того часу: правила існували, щоб їх порушувати", – розповідала дизайнерка у газеті Sunday Mirror. До 1960-х молоді дівчата мусили рівнятися у стилі на своїх матерів; нині ж вони захотіли вдягатися, як молоді дівчата.

Мода раптом стала грою, яскравою, як коробка кольорових олівців Crayola, замість тьмяно-жовтих і нудно-брунатних тонів післявоєнної Британії. Іконою стилю стала Твіґґі: з її андрогінною препубертатною зовнішністю, кістлявими колінками, зачіскою, як у Пітера Пена, і очима оленяти Бембі з густо нафарбованими віями, ця хлопчакувата британська модель була повною протилежністю елегантним аристократичним панночкам 1950-х.

Копирайт изображения Globe Photos Rex

І невипадково уважні спостерігачі встановили "індекс подолу спідниці" – пряму залежність висоти подолу від цін на акції. Міні-спідниця ідеально відповідала жвавій атмосфері Лондона 1960-х. По гарячих слідах глобальної манії на Beatles і Rolling Stones мода на короткі спідниці також прокотилася світом (остаточно закріплюючи цей тренд, Джекі Кеннеді обрала коротку сукню від "Валентино", коли у 1968 р. брала шлюб з Аристотелем Онассісом).

І хоча довжина "міні" скоро поступилася популярністю новому силуету в стилі хіпі – кльошу і довгим повітряним спідницям – вона не зникла з арени зовсім, а у 1980-х відродилась з новою силою (згадайте спіднички з кількох рядів рюшів чи короткі ділові костюми). І сьогодні міні знайдеться у багатьох гардеробах.

Обмеження за віком?

За роки свого існування міні-спідниця розвинулась: відмінності у довжині, матеріалі та фурнітурі надають їй різних особливостей. Утім – можливо, більш ніж будь-який інший одяг – вона лишається символом молодості. Жінки намагаються розтягнути соціальні норми щодо вікової припустимості міні – особливо сьогодні, коли всі тягнуться до стандартів краси, презентованих нам зірками.

Тема вікових обмежень для міні викликає бурхливі суперечки. За нещодавнім дослідженням, проведеним британським універмагом Debenhams, нинішні жінки готові носити міні до 40 років, тоді як дані за 1980 р. говорять, що тоді жінки купляли міні лише до 33 років. "Якщо тенденція триватиме, у наступні десять років жінки за 40 і навіть за 50, безсумнівно, вважатимуть міні правомірною частиною свого гардеробу", – сказано у звіті Debenhams.

Однак такий демократичний погляд може виявитись короткозорим. У деяких африканських країнах міні-спідницю заборонили, тоді як в інших ця тема навіть не розглядається. Зовсім нещодавно, у 2010 р., мер італійського курортного містечка Кастелламмаре-ді-Стабіа наказав поліції штрафувати тих, хто вдягнений у "дуже коротку" спідницю, повідомляє Guardian.

Копирайт изображения Stan MeagherExpress Getty Images
Image caption Твіґґі на Кінгз-роуд

У лютому 2014 р. близько 200 жінок вийшли на вулиці столиці Уганди на знак протесту проти нового антипорнографічного закону, який місцева преса охрестила "законом про міні-спідниці": він забороняє жінкам оголяти стегна, груди і сідниці та загалом вдягатися непристойно з метою сексуальної провокації.

Отже, через 50 років після появи міні-спідниці, перед цим предметом одягу лишається ще багато перешкод.

"Через поширення у світі різноманітного релігійного фундаменталізму, сьогодні ми бачимо багато нападок на жінку та на сексуальну свободу, особливо гомосексуальну... Так, на заході ми навчилися більше цінувати відмінності між людьми, але загалом багато де у світі є зворотна тенденція, і жінок карають, якщо вони не вдягаються вкрай консервативно і не ховають тіло якомога більше", – каже пані Стіл.

Хоча міні-спідниці вже нікого не шокують у більшості західних міст, а також у деяких східних, таких як Токіо чи Шанхай, "є ще багато місць, де я б побоялася вийти у міні, – додає вона. – Ми надіємось на набагато вільніше майбутнє, але й не забуваємо про набагато стриманіше минуле – а пов’язує їх міні-спідниця".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Новини на цю ж тему