Найкрасивіші басейни світу

Центр водних видів спорту Копирайт изображения Getty
Image caption Центр водних видів спорту, який проектувала Заха Хадід для Лондонської Олімпіади 2012 року

Історія громадських закладів для купання з давніх часів до сучасності – в огляді мистецтвознавця та архітектурного критика BBC Culture.

Де з'явився найперший в світі публічний басейн? Наскільки нам відомо сьогодні, це – місто Мохенджо-Даро, побудоване стародавньою цивілізацією долини Інда приблизно в 2600 році до н.е.

Мохенджо-Даро проіснувало 700 років, після чого мешканці залишили його, а про саме місто нічого не було відомо аж до 1922 року. Звичайно, за цих часів це був не басейн у нашому сучасному розумінні, а громадські купальні. За іронією долі, басейн і місто, розташовані на території сучасного Пакистану, зникли через потужну повінь.

Копирайт изображения Nadeem Khawar
Image caption Перший в історії громадський басейн у місті Мохенджо-Даро, 2600 років до н.е

Найбільш приголомшливий сучасний публічний басейн – це, безумовно, Центр водних видів спорту. Його спроектувала Заха Хадід для Лондонської Олімпіади 2012 року. Витончена, хвилеподібна споруда з бетону, скла і дерева відкрилася для широкої публіки два роки тому, чому невимовно зраділи тисячі школярів у східній частині Лондона, де до цього часу майже не було спортивних басейнів.

Страх перед водою, а також побоювання з приводу особистої гігієни до недавнього часу стримували розвиток громадських лазень і басейнів у багатьох країнах. Насправді, сучасне захоплення плавальними басейнами почалося лише після відродження Олімпійських ігор в Афінах у 1896 році.

З того часу міста в багатьох розвинених країнах почали змагатися одне з одним за спорудження найсучасніших і найрозкішніших басейнів.

Хліба і видовищ

За ідеями і натхненням архітектори звернулися до будівничих традицій Стародавнього Риму. Адже саме там за наказом розбещених розкішшю римських імператорів зводились величні купальні комплекси, які використовувались не лише для миття, але й спілкування та соціалізації.

Терми Каракалли, побудовані в III столітті, і Діоклетіана в IV-му справляють приголомшливе враження навіть сьогодні. Ці грандіозні будівлі в оточенні пишних садів вміщали басейни з гарячою і холодною водою, спа, тренажерні зали, ресторани, бібліотеки.

Копирайт изображения SchtzeRodemann Sigrid Arcaid Corbis
Image caption Терми Каракалли були величезним комплексом розваг із басейнами, спа, тренажерними залами, ресторанами, бібліотеками

Терми були відкриті для всіх, у тому числі й для бідняків. Вони чудово втілювали ідею імперської римської політики "хліба і видовищ" – тримати народ слухняним за рахунок безкоштовної їжі та популярних розваг.

Притаманну римлянам любов до розкоші і гедонізму успадковує басейн приватного лондонського Королівського автомобільного клубу (RAC), розташованого в елітному кварталі Пелл-Мелл. Підземний басейн, вишукано оздоблений, побудували згодом після Першої світової війни.

Клуб і басейн спроектувала найкраща архітектурна компанія Англії едвардіанської доби Mewes and Davies. Серед найбільш відомих проектів компанії – лондонський готель Ritz. Пізніше Mewes and Davies спроектували ще низку басейнів у класичному стилі для океанських лайнерів у добу розквіту цих помпезних водних палаців.

Копирайт изображения Royal Automobile Club
Image caption Басейн у лондонському клубі для джентельменів RAC

Практично водночас з клубом RAC влада багатьох британських міст інвестує в амбіційні проекти громадських купалень та басейнів.

Згодом громадські басейни з'являються по всьому світу. Багато з них спроектовано з великим розмахом – від суворо-класичного стилю до естетизму доби декадансу та відвертого кітчу.

Однією з найбільш грандіозних таких споруд є басейн готелю Gellert у Будапешті, зведеного в стилі модерн на місці стародавнього термального джерела.

Побудований в 1918 році, басейн залишався відкритим для відвідувачів й протягом Другої світової війни. І хоча за часів Холодної війни сам готель помітно занепав, його купальні не втратили колишньої розкоші.

Копирайт изображения Adam Woolfitt Robert Harding Rex
Image caption Купальні в стилі ар-нуво в готелі Gellert у Будапешті

У цьому королівстві води і пари відвідувачі басейну могли на кілька годин забути про сувору реальність життя за радянського режиму.

Басейн замість храму

Утім, один із найцікавіших громадських басейнів – і також найбільший у світі – побудували саме в Радянському Союзі. Величезний відкритий басейн "Москва" незвичної круглої конструкції спорудили в центрі столиці поруч із колишнім фундаментом Храму Христа Спасителя.

У грудні 1931 року православний храм XIX століття підірвали за наказом Сталіна, оскільки на його місці планували втілити надзвичайно амбіційний проект – Палац Рад.

Копирайт изображения Bundegaard Arkitekter
Image caption Стриманий сучасний дизайн басейну Kildeskovshallen в Данії. Будівля номінувалася на престижну архітектурну премію

Монументальна конгрес-зала мала перевищити Емпайр-Стейт-Білдінг у Нью-Йорку і завершуватися 100-метровою статуєю Леніну. Автором нереалізованого проекту був улюблений сталінський архітектор Борис Іофан.

Басейн "Москва" працював до 1995 року, коли почалася відбудова Храму. Деякі москвичі й досі згадують цей дивовижний басейн, де взимку, занурившись у теплу воду, можна було роздивлятися силует вечірнього міста та уявляти поруч із собою дві архітектурні примари – храм або величезний палац.

Мене абсолютно зачарувала стримана краса і вишуканість готельного спа-комплексу у Вальсі в Швейцарії, побудованого на термальних джерелах. Зведена за проектом архітектора Петера Цумтора і відкрита в 1996 році, будівля басейну гармонійно вписується в ландшафт навколо готелю і нагадує якесь дивне геологічне явище.

Копирайт изображения Corbis
Image caption У 1930-і у Великій Британії побудували 160 відкритих публічних купалень, у тому числі басейн Tinside в Плімуті (на фото)

Темні кам'яні стіни споруди, викладені з місцевого каменю і м'яко освітлені з-під землі, виблискують кварцом. Усередині ви потрапляєте до відкритого басейну з приголомшливим видом на засніжені швейцарські Альпи.

Не менш дивовижний краєвид відкривається з басейну, розташованого на даху Термального спа-центру в британському місті Бат, який відкрився в 2006 році. Ультрасучасний дизайн центру New Royal Bath, розроблений архітектором Ніколасом Ґрімшоу, гармонійно вписується в старовинні будівлі водолікарень XVIII століття.

Найстаріший фінський публічний басейн Yrjönkatu в Гельсінкі ззовні можна не помітити. Він причаївся в тіні розкішного готелю Torni, де за часів Холодної війни шпигуни нібито обмінювалися державними таємницями.

Басейн, відкритий 1928 року, спроектував фінський архітектор Вайно Вахакалліо. Будівля в неокласичному стилі є повною протилежністю розкішно прикрашеним купальням у готелі Gellert.

Копирайт изображения Thermae Bath Spa
Image caption Відкритий басейн у Баті

Вахакалліо був також автором проекту дивовижної будівлі лікеро-горілчаного заводу і пивоварні на набережній Гельсінкі. Схожа на електростанцію, вона була найбільшою спорудою у Фінляндії тих часів і справжнім місцем розради для мешканців країни, яка потерпала від грубого тиску сусіднього Радянського Союзу в 1920 році.

А в наступне десятиріччя, коли чинності набув "сухий" закон, популярним місцем розваг стали купальні Yrjönkatu.

Історія громадських басейнів – римських термів, лазень, англійських купалень, спа-центрів та олімпійських спортивних комплексів, розкішно оздоблених і класично строгих, старовинних і ультрасучасних – налічує вже понад 5 тисяч років і починає свій відлік від стародавнього міста Мохенджо-Даро, де відкрився перший публічний заклад для купання.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Новини на цю ж тему