Чому один партнер на все життя – це не так природно?

Віслюки Копирайт изображения Klearchos KapoutsisCC by 2.0

Багато тварин викликають у нас захоплення тривалим партнерством, але при найближчому розгляді, виявляється, що зради, позашлюбне потомство і навіть дітовбивство цілком притаманні цим "романтичним" зв'язкам. Можливо, в стосунках людей є дещо схоже.

Шлюб грає особливу роль у суспільстві. Ідею тривалого – на все життя – зв'язку між двома людьми підтримує закон, релігія і культура в багатьох частинах світу. Отже, коли ми дізнаємось, що деякі тварини також створюють пари на все життя, ми розчулюємось.

Утім, незважаючи на сентиментальні поеми, пісні і романи про кохання, моногамія залишається радше ідеалом, ніж реальністю. Навіть у нашому офіційно моногамному суспільстві невірність – звичне явище. Як виявляється, тварини, які мають тривалі шлюби і разом виховують потомство, також рідко зберігають вірність. Причини цьому можуть бути зовсім не романтичні.

Розуміння моногамії та її порушень у тварин може багато чого відкрити про наші стосунки. Відкиньте романтичні казки і пориньте у світ хтивих хробаків, невірних співочих птахів і розпусних мавп.

Головне в природі – передати свої гени потомству, моногамія – це лише одна з багатьох стратегій безпечного розмноження. Між тим існують дві основні причини випадкових сексуальних зв'язків у тварин.

Копирайт изображения Miles BartonNaturepl.com

По-перше, це генетична різноманітність. Самки, які злучаються з кількома різними самцями, матимуть генетично більш різноманітне потомство, що підвищує його шанси на виживання. По-друге, як зазначає англійський генетик Ангус Джон Бейтман, існує фундаментальна різниця між тим, як утворюються статеві клітини в жіночому і чоловічому організмах. Інакше кажучи, сперма виробляється простіше, ніж яйцеклітини.

Це означає, що звичайний самець має досить сперми, щоби запліднити незліченну кількість самок, тоді як самки на певному етапі не матимуть більше потомства від спарювання з додатковими самцями.

Якщо поєднати ці два фактори, стає очевидним, що обидві статі мають усі аргументи заводити більше сексуальних партнерів. Отже, моногамія – є розумною стратегією лише за дуже особливих обставин, багато з яких виявляються до болі знайомими.

Копирайт изображения SEMSPL
Image caption Ці кишкові черв'яки проводять більшу частину свого дорослого життя в міцних обіймах одне одного

По-перше, це – звичайна близькість розташування.

Якщо члени одного виду мешкають на великій відстані одне від одного, вони будуть схильні "закохуватись" у першого ліпшого, який опинився поруч, і залишатись з ним разом надовго.

Прикладом таких стосунків є кишковий паразит Schistosoma mansoni.

І хоча у нас є привід ненавидіти цю тварину, бо вона викликає у людей захворювання шистосомоз, ці черв'яки живуть дуже інтимним життям: чоловіки і жінки проводять більшість свого дорослого життя в міцних обіймах одне одного. Травна система людини не найкраще місце для гарячих побачень, тож, коли одна особина зустрічає представника протилежної статі, вони з'єднуються священними узами шлюбу на все життя.

Інша причина – це відповідальне батьківство.

Якщо вид мешкає в небезпечному середовищі, в якому бракує ресурсів, його потомство має великий ризик померти молодим. В такому разі тактика "залишатись разом заради дітей" допомагає потомству вижити.

Вчені з Університету Східної Кароліни в Грінвіллі Кайл Саммерс і його колеги в 2010 році відкрили першу відому моногамну амфібію: отруйна жаба Ranitomeya imitator.

Команда дійшла однозначного висновку, що моногамна сексуальна стратегія цього виду пов'язана з тим, що ці жаби вирощують потомство в крихітних, бідних поживними речовинами калюжах. Через вороже середовище батьки лише вдвох можуть прогодувати своїх пуголовків, поки вони не досягнуть зрілого віку.

Копирайт изображения Michael D.Naturepl.com
Image caption Ranitomeya imitator – перший відомий вид моногамних амфібій

Втім, такі моногамні тварини є радше винятком. Більшість видів розмножуються, викинув у середовище кілька тисяч яєць або сперми і сподіваючись на краще. Отже, моногамними вони бути не можуть, навіть якби хотіли би.

Якщо ми дійсно хочемо повчитись чогось у тварин, давайте звернемося до зразкових сім'янинів – птахів.

За оцінками майже 90% видів птахів – моногамні. Принаймні офіційно. Бо любовне життя птахів містить більше драми, ніж справдешня мильна опера: ревниве подружжя, невірні партнери і позашлюбні діти.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption У пошуках позашлюбних стосунків?

Моногамія існує на двох рівнях. "Соціальна", коли самка та самець мешкають поруч, мають статеві контакти одне з одним і разом вирішують життєві завдання, зокрема виховання дітей. Але це не означає, що вони не мають інших сексуальних партнерів. Що називалось би "сексуальною моногамією", яка зустрічається в природі значно рідше.

Цинік сказав би, що більшість стосунків між чоловіком і жінкою є соціальною моногамією під виглядом сексуальної. І в цьому сенсі ми дуже схожі на птахів.

Довгий час вчені вважали, що міцний зв'язок пташиних пар у період спарювання означав також й сексуальну моногамію. Але такий погляд виявився наївним. Генетичні і поведінкові дослідження пролили світло на безкінечні пташині скандали за участю розпусних вівсянок і славок-рогоносців.

Таку поведінку вчені називають чудовим евфемізмом – "злягання поза союзом". А її результатом може бути до 75% "позашлюбного" потомства в популяції. Якщо відсоток невірності настільки високий, виникає питання, навіщо птахи взагалі утворюють пари.

Відповідь та ж сама, як і для отруйних жаб – батьківська відповідальність. Щоб виховати і прогодувати крихітних безпорадних пташенят, потрібні й батько і мати. Але в порівнянні з ссавцями - птахи просто зразкові сім'янини.

Причина цього лише почасти фізіологічна. Оскільки самки ссавців за визначенням беруть більшу участь у вихованні малят, адже вони годують їх молоком, розподіл батьківських обов'язків у цього класу тварин не може бути таким же як у птахів.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Більшість птахів утворюють зразкові сім'ї

Тим не менш, близько 3-5% видів ссавців практикують соціальну моногамію, зокрема кажани і вовки роблять це з багатьох різних причин.

Наприклад, бобрам доводиться водночас піклуватись й про будування гребель і про виховання потомства, і вдвох це, звичайно, робити легше. Проте, крихітні антилопи дік-дік не розподіляють батьківських обов'язків, але тим не менш зберігають надзвичайно вірні стосунки.

Втім, пояснення цих зворушливих стосунків більш прозаїчне.

В дослідженні, опублікованому 2013 року, науковці Кембріджського університету проаналізували понад 2 500 видів ссавців, щоби з'ясувати причини їхньої моногамності. Вчені дійшли висновку, що самці дотримуються моногамних статевих стосунків лише тоді, коли вони не можуть домінувати над самками свого виду.

Якщо представниці виду живуть на великій території, як це відбувається з антилопами дік-дік або кишковими черв'яками, тоді чоловічим представникам виду доводиться еволюціонувати від вільнодумних холостяків до сумлінних батьків родини.

Соціальна моногамія є особливо поширеною серед однієї групи ссавців. Її практикують близько 27% приматів. Щоб з'ясувати причину, команда вчених з Університетського коледжу Лондона дослідили різні види приматів – від карликових лемурів до шимпанзе.

Вони розмістили всі відомі риси шлюбної та іншої поведінки приматів на еволюційному дереві, що дозволило їм з'ясувати, коли і в якій послідовності вони виникли впродовж еволюції.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Якщо вибір самок обмежений, самці стають сумлінними батьками родини

І хоча піклування про потомство та територіальне розміщення інших представниць виду грають певну роль у розвитку партнерських стосунків, лише один фактор насправді передує еволюції моногамії. Це явище вбивства самцями потомства від інших батьків.

І хоча ця особливість світу тварин може дійсно шокувати, її метою є насправді знищити потомство конкуруючих самців і таким чином підготувати самок для чергового шлюбного періоду.

Самцю, чиє потомство ще не виросло, щоб зберегти свій рід, залишається одне – укласти міцні зв'язки з матір'ю його малюків. І отже, дітовбивство є головним стимулом розвитку моногамних стосунків у приматів.

Вчені також припускають, що ризик дітовбивства може бути й причиною розвитку партнерських стосунків у нашого виду. Можливо і так, але далеко не всі людські суспільства є строго моногамними. Не кажучи про окремих нерозбірливих представників нашого виду, існує безліч культур, у яких моногамія не є нормою. За деякими оцінками, вони налічують до 83%.

Копирайт изображения Anup ShahNaturepl.com
Image caption Самки і самці шимпанзе вступають у сексуальні стосунки одне з одним у межах групи

Це свідчить про те, що моногамія має для нас радше культурну значущість, ніж біологічну. "Природні" особливості людських романтичних стосунків можуть бути геть іншими. І шукати відповіді на це питання знову потрібно в наших найближчих еволюційних родичах.

Існує доволі обмежена кількість видів чоловікоподібних мавп, але всі вони демонструють значну розбіжність у шлюбних системах. Гібони – моногамні, шимпанзе живуть спільнотами, в яких самки і самці вступають у сексуальні стосунки одне з одним в межах групи. Горилам притаманна полігамність, при якій один самець домінує над кількома самками.

Цікаво, що різний тип сексуальних стосунків відображається й в зовнішніх відмінностях між самцями і самками – "статевому диморфізмі". Чим вони більше, тим менше ймовірність моногамності виду.

Коли чоловічим представникам виду необхідно конкурувати з іншими самцями за самок, це впливає на розвиток помітних відмінностей у будові тіла: вони можуть бути значно більшими за самок на зріст або мати надмірно великі тестікули. А коли самцю достатньо однієї самки, конкуренція менш інтенсивна і потреби в виразних маскулінних рисах немає.

Копирайт изображения Andrew WalmsleNaturepl.com
Image caption Гібони проводять усе життя з одним партнером, вони значно більш моногамні, ніж ми люди

Ці фактори спричинюють й відмінності в розмірі тестікул у різних видів. Коли самці часто спарюються з самками, які недавно мали сексуальні стосунки з іншими представниками виду, в них розвиваються великі яєчка. Це дозволяє їм виробляти багато еякуляту, щоб змити сперму інших самців.

Шимпанзе, як правило, не підтримують ексклюзивних шлюбних стосунків, тому природа щедро нагородила їх величезними ознаками чоловічої статі. Горили і гібони – на крайньому протилежному полюсі, а людський вид десь посередині.

В поєднанні з нашим статевим диморфізмом – різною будовою тіла чоловіків і жінок – цей факт змусив науковців припустити, що наша первісна шлюбна стратегія – радше проміскуїтет.

Звідки ж у такому разі походить прагнення людини до довічних романтичних стосунків?

У тваринному світі моногамія в сенсі повною сексуальної вірності переважно є міфом. А там, де вона має місце, її причини або холодно прагматичні або геть моторошні.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Генетичні дослідження показали, що європейські бобри зберігають вірність одне одному

Тим не менш, хоча еволюційні засади моногамії й можуть бути цілком прагматичними, ми не знаємо до кінця, що відчувають тварини, які створюють довготривалі шлюбні союзи. Але відомо, наприклад, що чим вище рівень інтелекту тварини, тим більше вона схильна відчувати емоції, схожі на любов.

Можливо, наш вид також не є моногамним від природи. Але якщо й є одна річ, яка робить нас людиною, це те, що ми намагаємося долати наші інстинкти, коли це здається доцільним.

Існує безліч чудових причин зберігати довготривалі стосунки. І навіть якщо кохання всього життя в кінцевому рахунку пояснюється бездушними еволюційними процесами, це не робить його менш реальним і привабливим.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Earth.

Новини на цю ж тему