Чому страх перед "хімією" заважає бачити справжню небезпеку?

Страх Копирайт изображения Thinkstock

Багато людей відчувають безпідставний страх перед будь-якими "хімічними" речовинами. Такий стан називається хемофобією, і він може серйозно зашкодити вашому здоров'ю.

Якби ви були схильні до параної, ви могли би повірити, що якісь шкідливі речовини у воді згубно впливають на здатність мислити тверезо.

Починаючи приблизно з 1960-х років розвинений світ захлеснула хвиля дивного всепоглинаючого страху: багатьом стало здаватися, що їх огортають отруйні міазми, готові проникнути в організм. Ця отрута змінила їжу, яку ми їмо, повітря, яким ми дихаємо, та іграшки, якими грають наші діти.

Це наш постійний кошмар – "хімія". Або, якщо точніше, штучні, виготовлені людиною, хімікати.

Навіть в тих випадках, коли незаперечні докази свідчать, що синтетична речовина цілком безпечна, більшість людей все одно надає перевагу натуральній альтернативі, чомусь вважаючи, що рослинний екстракт менш шкідливий, ніж фабричний продукт.

Вчені назвали цю фобію – "хемофобія". "Це ірраціональний страх перед хімікатами, який базується радше на емоціях, ніж інформації", – зазначає Девід Ропейк, який недавно опублікував статтю на цю тему в професійному науковому журналі з токсикології.

Ропейк читав лекції з питань ризиків у навколишньому середовищі в різних навчальних закладах, зокрема Гарвардському університеті, Массачусетському технологічний інститут та Бостонському університеті. Він також консультує різних корпоративних клієнтів. Хоча існує вислів, що "краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати", деякі експерти говорять, що страх перед хімікатами може мати небезпечні для здоров'я наслідки.

Копирайт изображения Getty
Image caption Наша хемофобія походить від давнього (і зрозумілого) страху перед пестицидами, якими обробляли деякі посіви

Хемофобія виникла, вочевидь, у 1960-і роки, коли в суспільстві почала зростати занепокоєність масовим застосуванням в сільському господарстві пестицидів і інсектицидів, таких як ДДТ. Очолила цей рух дослідниця Рейчел Карсон, яка склала докладне досьє про небажанні наслідки застосування цих речовин.

"Хімікати – це зловісні і маловідомі супутники радіації, які проникають в живі організми, – писала вона в своїй епохальної книзі "Безмовна весна". – Вони передаються від одного організму іншому, створюючи ланцюг отруєнь і смерті".

Багато виробників промислових хімічних речовин, так само як і тютюнова індустрія до них, завзято спростовували твердження про небезпеку їхньої продукції, часто поширюючи дезінформацію про наслідки її застосування. Однак незабаром стало ясно, що ці побоювання мають вагомі підстави.

Експерти, такі як Ропейк, звичайно, не спростовують необхідність обережно ставитись до того, що ми їмо і вдихаємо. Вони також наводять переконливі аргументи за скорочення до мінімуму використання пестицидів.

Завдяки зусиллям таких людей, як Карсон, багато регіонів світу ввели значно суворіші закони, які обмежують використання небезпечних хімічних сполук, а також застосовують вдосконалені методи виявлення шкідливих речовин.

Будь-який новий продукт, який отримав схвалення Управлінням з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США, пройшов ретельне тестування, яке підтвердило, що він не становить загрози при правильному дозування.

Копирайт изображения Getty
Image caption Джим Керрі і його колишня супутниця життя Дженні Маккарті агітували проти "токсичних" вакцин, попри масу доказів їхньої безпеки

Іншими словами, у багатьох країнах загроза хімікатів ніколи ще не була такою малою, як зараз. Тим не менш, багато хто й досі відчуває ірраціональний страх перед усім, що виробляється штучним шляхом. Кілька психологічних причин можуть пролити світло на питання, чому хемофобія продовжує процвітати, каже Девід Ропейк.

Він наводить дані про те, що ми схильні боятися всього штучного і надавати перевагу натуральному. І це пояснює, чому ми можемо стерегтися сигналів WiFi, але безтурботно валятися на пляжі, не захищаючись від сонця. І це попри попередження, що ультрафіолетове випромінювання – одна з головних причин раку шкіри, тоді як безкінечна низка експериментів так і не змогла довести, що бездротове з'єднання з інтернетом негативно впливає на організм.

Ми також схильні боятися загроз, які ми не можемо визначити за допомогою своїх органів чуття, оскільки невизначеність змушує гостріше сприймати невидиму (можливо, неіснуючу) небезпеку.

Ми також боїмося тих речей і явищ, які ми не можемо контролювати, як і довгих, виснажливих хвороб у порівнянні з відносно швидкою смертю. Можливо, саме тому ми безтурботно сідаємо за кермо автомобіля, але наполегливо намагаємось не їсти овочі, вирощені на пестицидах. Попри той факт, що ймовірність загинути за кермом куди вище, ніж шанси померти від раку, викликаного ДДТ.

Окрім того, Девід Ропейк вважає, що всім нам бракує достовірної інформації.

Недобросовісні статті в ЗМІ, які не дають повного уявлення про ризики, вириваючи дані з контексту, тільки зміцнюють наші підозри, після чого ми навряд чи станемо перевіряти факти.

Навіть якщо нам пізніше зустрічається інформація, яка спростовує попередні побоювання, наш мозок її не запам'ятовує.

"Наш мозок доволі ледачий, – вважає дослідник. – Ми не намагаємось аналізувати. Ми просто вихоплює фрагменти інформації з джерел, яким довіряємо, і робимо поспішні висновки".

Важливо і те, що ця тенденція не відповідає рівню інтелекту. Насправді, розумні люди особливо схильні до такого роду упередженості в твердженнях. "Що розумнішими ми стаємо (якщо вимірювати інтелект вмінням розв'язувати головоломки та здатністю до арифметики), то ефективніше маніпулюємо фактами, щоб відчувати себе так, як нам хотілося би", – відзначає Ропейк.

Копирайт изображения Getty
Image caption Завдяки ретельному регулюванню малі дози пестицидів в овочах і фруктах не становлять небезпеки для людей

Така необ'єктивна оцінка ризиків насправді завдає більше шкоди, ніж користі. Наприклад, деяких людей більше турбують добавки в їжу, ніж калорії, які вони поглинають, або відсутність фізичного навантаження. Хоча існує чимала кількість даних про те, що зниження ваги і підтримання себе в хорошій фізичній формі є значно надійнішим способом зменшити ризик раку, ніж уникання харчових барвників і консервантів.

Це все одно що панікувати, побачивши павука в той час, коли в кутку кімнати сховався тигр.

У гіршому випадку хемофобія змушує нас відмовлятись від здорових звичок, які могли би зберегти нам життя. Візьміть, наприклад, страх отруїтись ртуттю з морепродуктів. При великій концентрації ртуть є небезпечним нейротоксином, що руйнує нейрони головного мозку, втім незначна кількість речовини, яка міститься в більшості видів риби, недостатня для будь-яких побоювань.

"Однак через надмірний страх чимало людей повністю відмовилися від морепродуктів", – розповідає Ропейк. В результаті вони не отримують багато важливих поживних речовин, необхідних для росту і відновлення мозку, а також для серцевої діяльності. Вони заподіюють собі більше шкоди, ніж якби з'їли блюдо з лососем.

Ще більше занепокоєння викликає той факт, що деякі батьки, налякані малими дозами ртуті та інших металів у звичайних вакцинах, не дозволяють прищеплювати своїх дітей, наражаючи їх на небезпеку заразитися такими хворобами, як, наприклад, кір.

Хоча ці страхи продовжують сіяти відомі особистості на кшталт Дональда Трампа і Джима Керрі, немає ніяких даних про те, що ртуть або інші метали, що містяться у вакцинах, можуть спричинити, наприклад, аутизм. Тоді як існує безліч свідчень про те, що імунізація рятує життя.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Боязнь "хімії" мало чим відрізняється від дитячого страху перед чудовиськами

Отже, як змінити таку ситуацію? Токсикологи повинні виносити результати своїх досліджень на відкрите обговорення, враховуючи цілком природні побоювання, які можуть відчувати деякі люди. А журналісти мають докладати більше зусиль, щоб неупереджено надавати інформацію на цю тему, додає Ропейк.

Втім, розсіювати омани треба також з обережністю. "Якщо людям прямо казати, що їхні страхи є ірраціональними, це лише змусить їх зайняти оборонну позицію, і будь-які аргументи стануть даремними, – вважає фахівець. – Ми маємо усвідомлювати особливості нашого світосприйняття, тільки в такому разі ми зможемо поступово і ефективно змінювати ситуацію".

Певною мірою хемофобія нагадує наші дитячі страхи перед чудовиськами, що вторгались у наші спальні. Подорослішав, ми стали мудрішими, але нас все так же лякають невідомі, невидимі і неконтрольовані небезпеки.

Справитися з такими страхами допоможуть лише знання, здоровий глузд і співпереживання.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Новини на цю ж тему