Чи існує ваш точний двійник?

Проект Франсуа Брюнеля Копирайт изображения Francois Brunelle

Які шанси знайти людину з такою ж зовнішністю як у вас, намагалась дізнатись оглядачка BBC Future.

Воно у вашому паспорті. За допомогою нього відбувається впізнання злочинців. Завдяки ньому старі друзі впізнають вас на вулиці, навіть через роки після вашої останньої зустрічі.

Це – невід'ємна частина вашої особистості – ваше обличчя. Незабаром лише за допомогою нього ми зможемо розблокувати смартфон, потрапити в офіс або купити будинок.

Все це можливо завдяки тому, що наше обличчя є унікальним і неповторним. Аж раптом, одного чудового дня, відкривається дещо несподіване.

"Я піднявся на борт літака останнім і побачив, що на моєму місці вже хтось сидів. Я попросив хлопця посунутись. Він обернувся і в нього було моє обличчя", – розповідає Ніл Дуглас, який летів на весілля в Ірландію, коли сталась ця історія.

"Весь літак дивився на нас і сміявся. А мені нічого не залишалось, як зробити селфі". Тим не менш, дивні збіги продовжувались. Коли Нік Дуглас прибув у готель, він побачив свого двійника біля стійки реєстрації.

Пізніше їхні шляхи знову перетнулися в барі, тоді чоловіки визнали, що всесвіт безперечно бажає, щоб вони разом випили. Коли Дуглас з похміллям прокинувся наступного ранку, у його смартфоні відбувалося справжнє шоу: селфі з літака за лічені години набрало рекордну кількість "лайків".

Копирайт изображения Francois Brunelle
Image caption Франсуа Брюнель сфотографував понад 200 пар двійників для свого проекту "Я не двійник"

Кажуть, що в кожного з нас є двійник. Десь там у світі бродить ваша ідеальна копія з очима вашої матері, носом батька і тією обридлою родимкою, яку ви давно мрієте видалити. Ідея про таємного двійника (допельгангера) захоплювала уяву людей з давніх-давен: вона надихала поетів і письменників та до смерті лякала королівських осіб.

Але чи існують вони насправді? На нашій планеті мешкає понад сім мільярдів людей, і отже немає нічого дивного в тому, що хтось з них матиме таке саме обличчя як у вас? Дурне питання, але його наслідки цілком серйозні, а відповідь – набагато складніша, ніж можна собі уявити.

Насправді, до недавнього часу з'ясувати це питання ніхто не намагався. Аж доки минулого року дослідниця Теган Лукас із Університету Аделаїди в Австралії не вирішила дізнатись, наскільки великим є ризик помилково покарати невинного двійника замість справжнього вбивці.

Разом зі своїми університетськими колегами пані Лукас ретельно проаналізувала понад чотири тисячі фотографій американських військовослужбовців, які вона знайшла у відкритому доступі. Дослідниця скрупульозно розглядала риси обличчя, вимірюючи відстань між очима та вухами. А потім спробувала обчислити імовірність того, що обличчя двох людей співпадатимуть.

Те, що виявила вчена, стало доброю новиною для правосуддя, але безперечно розчарувало всіх, хто мріяв відшукати свою подобу. Шанси мати вісім однакових параметрів обличчя з іншою людиною виявилися менше одного на трильйон.

Копирайт изображения Francois Brunelle
Image caption Хоча окремі риси обличчя можуть відрізнятись, їхнє загальне розташування відносно одне одного створює дивне відчуття подоби

"Якщо раніше в суді могли виникнути сумніви, а раптом засудили не справжнього злочинця, а його двійника, тепер ми знаємо напевно, що це вкрай малоймовірно", – каже Теган Лукас.

Отримані результати можна пояснити за допомогою відомої "теореми про нескінченну мавпу". Якщо мавпа сидітиме перед друкарською машинкою досить довго, врешті-решт, випадково натискаючи на клавіші або стрибаючи на них, вона обов'язково надрукує повне зібрання творів Вільяма Шекспіра (або будь-який інший текст).

З точки зору математики, це факт, але на практиці мавпі доведеться маятись нескінчену кількість часу. Якщо не брати до уваги граматику, шанс, що мавпа випадково натисне на клавіатурі першу літеру "Макбета", дорівнює одному з 26 (якщо набиратиме текст латиницею. – Ред.).

Але вже для другої літери цей шанс зменшується до одного з 676 (26 х 26), а до кінця четвертого рядка (22 літери), він дорівнюватиме 1 з 13 квінтильйонів.

Крім того, все розмаїття людської зовнішності, безсумнівно, не зводиться до восьми рис. На думку Теган, точного двійника немає не тільки в кожної людини, але, можливо, й взагалі ні у кого.

Але це не кінець історії. Дослідження спиралося на точні вимірювання: якщо вуха вашого "допельгангера" мають довжину 59 мм, а ваші – 60, подібність не рахується. Але згадайте, коли обличчя двох людей здавались вам схожими лише на основі розміру їхніх вух.

Копирайт изображения Francois Brunelle
Image caption Ми сприймаємо радше загальні контури обличчя, ніж його окремі риси, і тому зазвичай помічаємо такі зміни, як нову зачіску

Можливо, двійника треба шукати іншим шляхом. І тоді все залежить від того, як розуміти "подібність". "Чи маємо ми на увазі двійника з точки зору людини або з точки зору комп'ютерної програми?" – пояснює Девід Олдос, фахівець зі статистики з Університету Каліфорнії в Берклі.

Фотограф Франсуа Брюнель, який сфотографував понад 200 пар схожих людей для свого проекту "Я не двійник", погоджується з цим.

"Для мене двійник – це коли ви можете сплутати двох людей, оскільки вони дуже схожі. Це загальне враження, сума частин усіх деталей. Коли бачиш людей окремо, вони здаються клонами одне одного, але якщо поставити їх поруч, вони вже й не виглядають настільки схожими".

Якщо дрібні деталі не важливі, можливість відшукати двійника стає значно реальнішою. Але щоб з'ясувати, чи це дійсно так, треба спочатку зрозуміти, як саме ви впізнаємо знайомі обличчя.

Під час президентських виборів 1997 року в інтернеті набула популярності " Ілюзія Білла Клінтона і Альберта Гора". Знімок, на якому обидва політика стоять пліч-о-пліч, на перший погляд, здається нічим не примітним.

Але при найближчому розгляді видно, що середину обличчя Гора – його очі, ніс і рот – замінили на риси Клінтона. Тим не менш, глядачі вважають, що на світлині зображено Гора, оскільки очікують його там побачити і спочатку сприймають загальний обрис обличчя – волосся, форму, шкіру.

Копирайт изображения Francois Brunelle
Image caption На обличчі ми спочатку впізнаємо очі, потім рот і ніс

Цей оптичний ефект дивним чином демонструє, як ми запам'ятовуємо обличчя. Коли ви зустрічаєте на вулиці знайомого, мозок миттєво запускає механізм впізнання обличчя, який нагадує те, як ми визначаємо країну на мапі.

Ми сприймаємо загальні риси, такі як лінія росту волосся та форма обличчя так само, як згадуємо форму Італії та контури країн, з якими вона межує. Цілісне сприйняття виявляється набагато ефективнішим, ніж окремий аналіз кожної риси.

Інші дослідження показали, що ми, як правило, спочатку дивимось на очі, а потім впізнаємо рот і ніс.

"Кількість генів, які визначають форму обличчя, обмежена, а відтак з-поміж мільйонів людей вони неминуче повторюватимуться", – зазначає вчений Вінріх Фрайвальд з Університету Рокфеллера, який досліджує сприйняття обличчя.

"Власникам "середньостатистичного" обличчя знайти людину зі схожою зовнішністю порівняно легко", – додає інший дослідник Нік Фіеллер, який працює над проектом комп'ютерного впізнання облич. Якщо риси вашого обличчя особливо не вирізняються, ви можете мати тисячі двійників.

Припустимо, що певний чоловік має коротке світле волосся, карі очі, м'ясистий ніс (як у Принца Філіпа або Герцога Единбурзького), кругле обличчя і широку бороду. Дослідження поширеності таких рис навряд чи існує, але принаймні нам відомо, що 55% населення земної кулі має карі очі.

У той же час, згідно з дослідженням, проведеним одним виробником косметики, більше одного з десяти людей мають круглі обличчя. А як щодо носу? Аналіз фотографій європейців і ізраїльтян визначив, що "м'ясистий" тип носа є найбільш поширеним (24,2%). На думку автора, ці риси є також найменш привабливими.

Натуральні блондини, звичайно, зустрічаються доволі рідко, але світле волосся – дуже поширене. А у "країні борід" Великій Британії більшість чоловіків мають деяку форму рослинності на обличчі, і майже кожен шостий носить бороду.

Отже, підрахуємо: чоловіча стать + карі очі + світле волосся + кругле обличчя + м'ясистий ніс + коротке волосся + борода. Імовірність існування чоловіка, який має всі ці риси становить трохи більше одного на 100 тисяч (0,00001020%).

Таким чином, у нашого хлопця може бути не менше 74 тисяч потенційних двійників у світі. Звичайно, риси в нашому прикладі розповсюджені не у всьому світу, а відтак наші розрахунки неточні. Але з огляду на кількість двійників знаменитостей, ми не помиляємось надто сильно.

Копирайт изображения Francois Brunelle
Image caption Люди різної статі можуть мати схожий тип обличчя

"Після того, як моє селфі облетіло світ, мені почало здаватись, що схожих на мене чоловіків – невеличка армія", – жартує Дуглас.

А як обчислити імовірність того, що в кожної людини є свій двійник? Найпростішим способом здається визначити число можливих типів обличчя і порівняти його з кількістю людей, що мешкають на земній кулі сьогодні.

Можна припустити, що з-поміж 7,4 мільярда різних облич можна знайти принаймні два дуже схожих. Але це пастка. Щоб це стало можливим з точки зору статистки, необхідно насправді близько 150 мільярдів людей.

Проблема ще й у тому, що сприйняття облич є дуже суб'єктивним. Дехто навіть себе може не впізнати на фотографії, тоді як інші, побачивши обличчя раз, вже ніколи його не забувають. Сприйняття подібності також значною мірою залежить самого знайомства.

"Коли деякі двійники зустрічаються, вони не вірять, що схожі, хоча для всіх інших це так очевидно", – каже Франсуа Брюнель.

"Шанс знайти свого двійника підвищується й завдяки цифровим технологіям, оскільки незабаром в інтернеті можна буде знайти фотографію майже кожного", – додає Вінріх Фрайвальд.

Інше питання – чому можливість зустрічі з власним двійником так нас бентежить? "Коли зустрічаєш людину, схожу на себе, відчуваєш миттєвий зв'язок з нею, адже ви маєте дещо спільне", – зазначає Франсуа Брюнель.

Тисячі людей написали фотографу з проханням відшукати їхніх двійників. Особливо багато запитів він отримав з Китаю, що, на думку Брюнеля, пояснюється політикою однієї дитини в цій країні.

Дослідження свідчать, що ми схильні вважати людей, схожих на нас зовнішньо, надійнішими і привабливішими. Цей фактор, до речі, впливає й на наш вибір під час голосування.

Можливо, це відголосок еволюційного минулому, коли схожість обличчя свідчила про кровну спорідненість. У сучасному глобалізованому світі це вже не так. "Двоє людей із дуже подібними рисами обличчя можуть мати ДНК, які схожі не більше, ніж у двох випадкових людей", – пояснює Лавінія Патерностер, генетик з Бристольського університету.

Фантазувати про тимчасовий обмін життям із вашим потенційним "близнюком" не варто й ще з однієї причини – навіть при дуже схожих обличчях ваші тіла можуть помітно відрізнятись.

"Мій зріст – 173 см, тоді як у нього – всі 190, отже, схожі ми лише обличчями", – додає Нік Дуглас.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Новини на цю ж тему