Чи потрібен секс для продовження роду?

Вагітна жінка Копирайт изображения Getty

Непорочне зачаття трапляється в природі частіше, ніж можна собі уявити. Так чому ми, люди, не користуємось цією можливістю, запитує оглядач BBC Future?

"Іноді так важко бути жінкою", – співала Теммі Вайнетт. Начебто процес народження дитини сам по собі не був достатньо важким, природа зіграла з нами ще один жарт – вона жорстко обмежила репродуктивний вік жінки, а також унеможливила появу потомства без участі чоловіка.

Можливо, життя було б простіше, якби жінки могли справлятися й поодинці. Зрештою, далеко не всі тварини потребують сексуальних стосунків для продовження роду. Як повідомляє науковий журнал New Scientist, непорочне зачаття є дуже поширеним у природі.

Самки деяких великих тварин зі складною будовою, приміром, ящіри або акули, можуть розмножуватися без участі самців, тобто шляхом партеногенезу. Як з'ясувалось останнім часом, такий спосіб розмноження в дикій природі зустрічається набагато частіше, ніж ми собі уявляли.

А чи могли би жінки опанувати цей біологічний прийом і заводити дітей, коли їм заманеться, не покладаючись на чоловіків і не потребуючи їхньої участі?

Звичайно, щоб завагітніти, жінці потрібна сперма. Але її джерелом зовсім не обов'язково має бути чоловік. Десять років тому японські дослідники представили світу мишу, яка мала двох матерів і жодного батька. Тварину назвали на честь японської казкової принцеси Кагуї, яка народилась у стеблі бамбука. Ідея імені виникла не випадково – мишу створили в лабораторії шляхом об'єднання генетичного матеріалу від двох самок.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Деякі самки акул, ізольовані від самців, можуть завагітніти

Вчені виявили, що за певних умов зі стовбурових клітин, отриманих від жіночого донора, можна виростити чоловічі статеві клітини – процес, який доволі важко уявити в живій природі. Таким чином, стає можливим народження дитини від двох матерів, від кожної з яких вона отримує по половині генетичного матеріалу.

Звичайно, все не так просто, вважає доктор Аллан Пейсі, репродуктивний біолог з Університету Шеффілда.

"Ми можемо створити клітину, яка під мікроскопом виглядає як клітина сперми, але чи запрограмована вона так само генетично, встановити поки що важко. Я не думаю, що це можна перевірити іншим способом, окрім того, щоб виростити з цієї клітини ембріон і подивитись, чи розвиватиметься він нормально. Це можна випробувати на щурах та мишах, але подібні експерименти з людиною – це дуже складний крок".

Сувора необхідність

Утім, навіть якщо науковцям вдасться його зробити, для репродуктивного процесу все одно буде потрібен партнер чи партнерка. Але уявіть собі, що жінки взагалі б не потребували нікого?

У дикій природі більшість самок, які вдаються до партеногенезу, зазвичай роблять це лише в крайньому випадку, коли опиняються в ізоляції від самців. Якщо кілька жіночих особин комодського варана випадково потрапляють на острів, де немає інших представників їхнього виду, вони здатні народити самців, щоб розпочати нову колонію.

Схожим чином виявилася здатність до партеногенезу й в акул, коли самотні самки, які мешкали в акваріумі, несподівано завагітніли. Але трапляється це лише в надзвичайних умовах.

"Більшість великих тварин не розмножуються безстатевим шляхом, тому що з точки зору еволюції це не в їхніх інтересах", – пояснює Аллан Пейсі. Вони втрачають генетичну різноманітність, що забезпечує здоров'я популяції.

Отже, створити дитину в лабораторії з генетичного матеріалу однієї жінки теоретично можливо. Але заплатити за це доведеться доволі високу ціну. Коли різноманітність генів настільки низька, ризик вроджених дефектів і інших захворювань миттєво зростає.

Копирайт изображения SPL
Image caption Для відтворення потомства зазвичай необхідні чоловічі статеві клітини, але їхнім джерелом не обов'язково мають бути чоловіки

Згадаймо європейські королівські династії, майже всі члени яких перебували в родинних зв'язках один з одним. Прогнатизм – вроджена вада, при якій нижня щелепа надмірно випинається – був настільки поширеним у європейських монархів, що навіть отримав назву "губа Габсбургів".

Бідолашний іспанський король Карл II Зачарований настільки сильно страждав від цього дефекту, що навіть не міг нормально їсти. У звичайній популяції цей генетичний синдром завдяки впливу інших здорових генів поступово зник би, але в королівських родинах він повторювався знову і знову.

Генетична бомба уповільненої дії

Подібно до того, як кровозмішення зменшує генетичну різноманітність популяції, самозапліднення може знизити генетичну різноманітність потомства.

Якщо в дитини буде лише один з батьків, вона матиме тільки половину генетичного різноманіття.

Кожне наступне покоління, яке народжуватиметься тільки від матері, продовжуватиме цю тенденцію, а отже, ризик, що зазвичай приховані вади, почнуть виявлятися, постійно зростатиме.

Таким чином, ваше потомство страждатиме від браку генетичної різноманітності набагато гірше, ніж будь-яка королівська династія.

"Це поганий шлях, – відзначає Аллан Пейсі. – Зробити таке можна лише в одному-двох поколіннях".

Так, якщо жінка серйозно вирішить відмовитись від статевого розмноження, їй варто було б зберегти частину свого генетичного матеріалу для нащадків, які за допомогою цієї майстер-копії змогли би компенсувати генетичну різноманітність, втрачену впродовж поколінь.

На жаль, ці хитрощі лише підтвердять неминуче. Одностатеве розмноження призведе до потомства, яке стане блідою копією своєї матері і вироджуватиметься дедалі швидше.

"Stand by your man" (тримайся за свого чоловіка), - співала далі Теммі Вайнетт, і хоча сьогодні ця ідея звучить доволі старомодно, з точки зору репродуктивної системи вона актуальна, як ніколи.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Новини на цю ж тему