Індійські храми кохання і сексу

Індійський храм у Кхаджурахо Копирайт изображения Charukesi Ramadurai

Деякі фотографії інтер'єру храмів в цьому матеріалі можуть здатися занадто відвертими.

Індія сьогодні – надзвичайно консервативна країна, але колись вона була батьківщиною першого в світі трактату про секс, а стіни деяких релігійних храмів прикрашали відверті еротичні сцени, які сьогодні шокують більше, ніж за часів їхнього створення.

У грудні 2013 року ЛГБТ-спільнота Індії отримала серйозний удар: Верховний суд країни визнав гомосексуалізм кримінальним злочином. Зовсім недавно, в серпні цього року в рамках боротьби з дитячою порнографією та сексуальним насильством індійський уряд заборонив доступ до більш ніж 800 веб-сайтів, контент яких вважався порнографічним. Щоправда, через кілька днів доступ до більшості сайтів за деякими умовами відновили.

Впродовж останніх кількох сотень років Індія є дуже консервативною країною. На це вплинули пуританські погляди деяких правлячих груп і прошарків суспільства, зокрема, ісламських династій, британських колонізаторів і власної касти жерців-брамінів.

Утім, Індія не завжди була такою. До XIII століття погляди на секс в індійському суспільстві були значно ліберальнішими. Світське життя мало не менше значення, ніж духовне. Сексуальним стосункам навчали в загальноосвітніх школах, а перший у світі трактат про секс – "Камасутра" – написали в стародавній Індії між IV століттям до н.е. і II століттям н.е.

Копирайт изображения Charukesi Ramadurai
Image caption Сцени фривольного характеру

І дійсно, якщо уважно придивитись, пам'ятки про ці ліберальні часи можна знайти сьогодні по всій країні – вони буквально висічені в камені. Еротичні сцени прикрашають нижній ярус стін у Храмі Сонця тринадцятого століття в місті Конарак у східному індійському штаті Орісса.

Оголені тіла райських дів з'являються на картинах і скульптурах в буддійських скельних монастирях у штаті Махараштра: Аджанті (II століття до н.е.) і Еллорі (V-X століття н.е.).

Найкращий взірець

Але найбільш виразний взірець індійського еротичного храмового мистецтва, який чудово зберігся до сьогодні, можна знайти в невеликому містечку Кхаджурахо в центральному індійському штаті Мадхья-Прадеш.

В 1986 році індуїстські храми з витонченою різьбою у Кхаджурахо визнали об'єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З 85 оригінальних храмів, побудованих династією Чандела між 950 і 1050 роками, збереглися лише 22.

Коли одного зимового дня я увійшла на територію храмового комплексу площею шість квадратних кілометрів, піщаник блищав полірованим золотом. Місцеві жінки несли свіжі квіти і ароматичні палички для молебню, а туристи гуляли вздовж зовнішніх коридорів храму, роздивляючись заплутані скульптурні композиції, якими ряснів кожен дюйм стін.

Копирайт изображения Charukesi Ramadurai
Image caption Лише 22 з 85 храмів збереглися до сьогодні

Там були зображення богів і богинь, воїнів і музикантів, тварин і птахів. І на перший погляд вони нічим не відрізнялись від фігур на стінах у будь-яких інших індійських храмах.

Але при найближчому розгляді з'ясувалось, що більшість з цих вирізаних на камені композицій містили відверті еротичні сцени за участю чоловіків, жінок та тварин. Кохання втрьох, оргії та злягання з тваринами.

І хоча я знала, чого очікувати, мене приголомшили зображення жінок з пишними формами та мужніх чоловіків, тіла яких звивались у неможливих сексуальних позах, а поруч з ними фігури божеств спостерігали за дійством з блаженною посмішкою.

Копирайт изображения Charukesi Ramadurai
Image caption Жінки приходять у храм молитися з квітами та ароматичними паличками

Незважаючи на незначні пошкодження кінцівок у кількох фігур, скульптури мали на диво первозданний вигляд, особливо, якщо врахувати, що цим храмам вже більше тисячі років.

Існує декілька теорій походження відвертих еротичних композицій. Одне з найбільш незвичайних пояснень свідчить, що представники царської династії Чандела були прихильниками тантричних практик, які базуються на гармонії чоловічої і жіночої сили, і побудували ці храми для відправлення свого культу.

Інші теорії пов'язані з роллю самих храмів за тих часів: вони були місцем як навчання, так і поклоніння – особливо витонченим мистецтвам, зокрема мистецтву кохання. Існує й така думка, що зображення сексуальних сцен в храмах вважалися добрим знаком, бо вони символізують початок нового життя.

Копирайт изображения Charukesi Ramadurai
Image caption Кожний дюйм стіни храму рясніє заплутаними композиціями

Крім того, індуїзм традиційно вважає секс невід'ємною частиною життя, що пояснює, чому еротичні композиції чергуються зі сценами молитов або війни. Той факт, що їх виставили на загальний огляд, а не приховали в темному кутку, припускає, що їхні творці хотіли, щоби їх всі бачили.

Як їм вдалося зберегтися

Невідомо, чому ці витончено декоровані храми побудували саме в Кхаджурахо. Писемних свідчень того, що в цих місцях мешкали королівські династії, немає.

Копирайт изображения Charukesi Ramadurai
Image caption Відвідувач насолоджується різьбою храму

А зберегтися відвертим зображенням вдалося лише завдяки тому, що впродовж століть вони знаходились у віддаленому регіоні, надійно приховані в густих джунглях. Храми знайшов капітан англійської армії Т.С. Берт лише в 1838 році. Насправді, капітан Берт і сам не вірив, що в цих покинутих місцях може бути щось цікаве, а вирушити у подорож його умовили його індійські піддані.

Цим містичним храмам також вдалося уникнути й гніву індійської поліції моралі, яка в останні роки заборонила і зруйнувала низку об'єктів культури – від книг Салмана Рушді до картин Макбула Фіда Хусейна.

Копирайт изображения Indian PhotographyGetty
Image caption Детальне дослідження стін храму
Копирайт изображения Charukesi Ramadurai
Image caption Храм з витонченою різьбою визнали об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО
Копирайт изображения John McCabeGetty
Image caption Деякі сцени можуть шокувати
Копирайт изображения Print CollectorGetty
Image caption Інтимний погляд
Копирайт изображения India PhotographyGetty
Image caption До 1838 року про храми нічого не було відомо

Але, що здивувало мене більше, ніж відверті скульптури та їхня історія, це те, як цілі родини індусів уважно і спокійно слухали розповідь екскурсовода, який заглибився в аналіз особливо пікантних сцен, висічених нагорі величного храму Кандарья-Махадева. Дорослі не здіймали брови, не обмінювалися сором'язливими поглядами, а діти не хихотіли.

Можливо, мистецтво не здається образливим, коли йдеться про релігійний контекст. Але я пішла з храму й з іншою думкою. Я впевнена, що стіни Кхаджурахо несуть у собі важливий урок толерантності для сучасної Індії.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.