Чому не можна пити віскі з льодом?

Винокурня Копирайт изображения Jeff J Mitchell Getty

Спраглий мандрівник вирушає на шотландський острів Айла, де він дізнається про важливу різницю між солодовим та змішаним віскі, а також вчиться, як їх правильно замовляти в барі.

Коли я вперше спробував шотландський віскі, я був бідним студентом. Я пив його прямо з пляшки вартістю в 3 фунти, розкинувшись поруч з наметом біля підніжжя гори Бен-Невіс – найвищої точки Британських островів.

Віскі я запивав трапезу з консервованих макаронів і сиру – навряд чи достатньо вишукану страву для напою, який вважається найблагороднішим у світі. Тоді я пообіцяв собі, що коли наступного разу повернуся до Шотландії, спробую найкращий віскі, який тільки може запропонувати ця країна, прямо з джерела, чого би це мені не коштувало.

Виявилось, що для цього потрібна була лише посмішка і піднятий догори великий палець правої руки.

Копирайт изображения Simon Butterworth Getty Images
Image caption Вхід до Каледонського каналу поруч з горою Бен-Невіс

Той перший шотландський віскі, який я спробував, був змішаним. Звичайно, я не розумів різниці між односолодовим і змішаним віскі, доки я не повернувся до Шотландії вісім років потому. Втім, цього не знає більшість людей.

Змішаний (або купажований) сорт віскі, який складає 80% ринку (такі відомі марки, як Johnnie Walker та Dewars, також належать до цього виду), є сумішшю солодових і зернових віскі, вироблених на різних винокурнях. Односолодовий віскі, який шотландці часто називають просто "солод" (malt), а не віскі – і вони ніколи не скажуть "скотч", хоча саме під такою назвою напій відомий у всьому світі, – виготовляється з солодового ячменю на одній винокурні.

Односолодові сорти не обов'язково кращі, ніж купажовані, але найбільш вишукані і найдорожчі марки віскі в Шотландії завжди належать саме до першої категорії. Змішані віскі, в яких домінує аромат солоду, – м'якіші на смак, і їх легше пити.

Переважна більшість солодового віскі виробляється в трьох основних регіонах: Гайлендс (гориста північна частина Шотландії) і Спейсайд (долина річки Спей на північному сході країни). Дістатися цих місць можна з усіх з великих міст країни, а сорти віскі, які тут виробляють, є відносно доступними для новачків і характеризуються делікатними квітковими ароматами.

Копирайт изображения Jeff J MitchellGetty Images
Image caption Дегустація віскі з діжки у винокурні Bruichladdich

І, нарешті, Айла – острів, розташований на самому півдні Внутрішніх Гебридів за 32 км від узбережжя Північної Ірландії. Пряма відстань від Глазго до Айли складає 113 кілометрів. Але, якщо ви не плануєте летіти у крихітний аеропорт острова, приготуйтесь витратити близько двох з половиною годин на поїздку автомобілем від Глазго до селища Кеннакрейг і майже три години – на пором до Айли, це лише в тому випадку, що ви все добре спланували.

Чимало людей вважають, що віскі з острова Айла так само важко сприймати на смак, як і дістатися самого острова.

Якщо ви шанувальник солодового віскі зі стажем – у вашому барі неодмінно знайдеться пляшка з Айли. З іншого боку, якщо ви вперше спробували шотландський віскі, і він вам здався гидким: з присмаком диму, як ліки або попільничка, можете бути впевненими, він – з Айли.

Сорти віскі, які виробляють на острові, здобувають свій фірмовий аромат від диму торфу – тієї самої речовини, якою шотландці впродовж століть опалювали свої будинки. Торф використовують для сушки пророщеного ячменю, з якого виробляють віскі.

Копирайт изображения Andy Stothert Getty Images
Image caption Суворе узбережжя Айли

Враження споживачів – різко протилежні. Дехто вважає, що торф перебиває справжній смак віскі, тоді як інші обожнюють цей присмак і шукають сорти віскі з більш вираженим ароматом торфу.

Кількість торфу, яку використовують при виробництві різних сортів, може значно варіюватися. Так, винокурня Bruichladdich (Брукладі), приміром, є єдиною на острові, яка виробляє віскі без присмаку диму. У той час, як віскі Laphroaig (Лафройг) перебуває на протилежному боці смакової палітри. Ковток цього сорту безцеремонно обволікає рот густим ароматом торфу.

Винокурня Laphroaig нещодавно спитала своїх клієнтів, що їм нагадує смак її продукції і отримала коментарі від "це як жувати шматок добре просмоленого рибальського човна" до "як аромат всередині антикварної крамниці".

Порівняння, яке найближче відображає мої відчуття, було таким: "Це ніби ви б'єтеся з монстром торфовища, але раптом зупиняєтесь, дивитись один одному в очі і цілуєтесь".

Шанувальники вина люблять розмірковувати про теруар – сукупність факторів навколишнього середовища, геології та географії, які надають вину (тобто винограду, з якого його виробляють) його унікальний аромат.

Копирайт изображения Emma Jane Hogbin Westby FlickrCC by 2.0
Image caption Винокурня Laphroaig, чий віскі має неповторний міцний присмак диму

Тим не менш, щоби безпомилково впізнати походження вина лише за одним його ароматом, треба бути справжнім знавцем-снобом. Але з віскі все значно простіше: навіть новачок з перших ковтків може впізнати віскі, вироблений на Айлі.

Я не пам'ятаю жодного іншого напою, який настільки вдало відбивав би смак місця свого походження. Віскі має аромат Айли. Це квінтесенція запаху торф'яних боліт, які вкривають острів, диму від вогню, яким зігріваються під час нескінченної зими, та солоного присмаку моря.

Айла – суворий острів. Пориви льодяного вітру з моря безжалісно і потужно овіюють його. Маленькі будиночки з вибіленими стінами гуртуються в два основних селища острову: Бовмор і Порт-Еллен. А іншу частину острову, переважно вкриту торфом, населяють вівці та птахи. Торфовища, які формуються впродовж тисячоліть лише за особливих кліматичних умов, простягаються по всьому острову на багато миль.

Громадський транспорт на острові довжиною 25 кілометрів – це справжній жах, а поєднувати керування автомобілем з дегустацією віскі – навряд чи найкраща ідея. Тому впродовж трьох днів на Айлі, я піднімав догори великий палець руки, і мене підвозили добрі місцеві жителі. Так я подорожував від узбережжя, яке обдувають студені вітри, до теплих і гостинних притулків восьми винокурень острову, куштуючи десятки сортів віскі і вбираючи в себе славетний димний аромат.

Копирайт изображения Jeff J Mitchell Getty Images
Image caption На винокурні Bruichladdich

Винокурні для мене – це чарівні місця, де зустрічаються наука і алхімія, щоби створити дещо значно більше, ніж сума первісних інгредієнтів. Вони також є музеями ароматів, де кожна кімната має свій власний неповторний запах.

Візит у шотландські винокурні – ще й неймовірно вигідна справа. За 5-7 фунтів вам покажуть все місце і пригостять келихом-двома міцного діжкового віскі (до того, як в нього додають воду).

Деякі винокурні пропонують і більш вартісні дегустації (від 25 фунтів), на яких можна скуштувати рідкісні сорти віскі прямо з діжки, зокрема такі, які ви не знайдете в жодному іншому місці, а також такі, які вам, можливо, доведеться спробувати лише раз в житті.

Дегустація, яка мені сподобалась найбільше, відбулась на винокурні Лагавулін. Тут за 12 фунтів (у поєднанні з безкоштовним входом для власників карти "Друзі класичних солодів") я скуштував віскі восьмирічної витримки, який ще надто молодий для розливання по пляшках. Його неприємний присмак нагадав, наскільки важливими є роки, які напій проводить в діжці.

Я також спробував віскі подвійної витримки, який провів 16 років в діжці з-під бурбону і кілька місяців – в діжці від хересу. Я пив 30-річний солодовий віскі, який в барах коштує більше 50 фунтів за маленький келих, якщо ви звісно зможете його знайти. Більшість односолодових сортів мають витримку не менше 10 років і, як правило, дорожчають з віком.

Коли вже я згадав про бари, варто зазначати, що існує певна процедура замовлення солодового віскі в Шотландії. По-перше, будь ласка, не називайте його "скотч". Це віскі або солод (malt).

Копирайт изображения Jeff J Mitchell Getty Images
Image caption Співробітник винокурні Bruichladdich демонструє новий сорт односолодового віскі

По-друге, якщо ви дійсно не хочете виглядати посміховиськом, ніколи не замовляйте солодовий віскі з льодом. Лід надто швидко тане, і від нього терпне язик. Пийте віскі або в чистому вигляді або з краплею води, яка допоможе відкрити його аромат.

З льодом можна пити змішані сорти віскі, а також якщо на вулиці – справжнє пекло. Але шансів, що ви застанете таку погоду в Шотландії, не багато. Літо тут – другий найвідоміший міф після лохнеського чудовиська.

Після поїздки на Айлу, навіть у спекотний літній день в Брукліні я ніколи не п’ю солодовий віскі з льодом. Я уважно роздивляюсь меню бару. Я вже встиг забути про віскі більше, ніж інші люди коли-небудь знали. І навіть якщо і опинюсь в Шотландії через вісім місяців (або більше), я знаю, що один ковток того 16-річного Лагавуліну миттєво перенесе мене на вкриті торфовищами та овіяні вітрами береги Айли.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.

Новини на цю ж тему