Чому канадці такі люб'язні?

Квебек Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Квебек

Життя – нелегка справа: в ньому багато гірких розчарувань та болісних падінь. Чому би не згладити його гострі кути доброзичливістю та скромністю, як це роблять канадці?

Кожного серпня, як і більшість інших американських родин, ми вирушаємо у подорож. І наш шлях завжди лежить на північ. Можливо, Канада і не є найбільш екзотичним туристичним напрямком, але екзотичність часто переоцінюють. Канада приваблює нас своєю домашньою атмосферою, казковою зимовою погодою і, насамперед, неймовірною доброзичливістю своїх мешканців.

Ця риса стає помітною вже на кордоні. Якщо американські прикордонники зазвичай непривітні і зосереджені на своїй справі, канадці, навпаки, незмінно ввічливі, навіть коли вони наполегливо допитуються про кількість пляшок вина, які ми веземо з собою.

Одного разу ми не помітили, що термін дії паспорту нашої 9-річної дочки закінчився. Але прикордонники були настільки люб'язні, що дозволили нам в'їхати в країну, незважаючи на це. Привітність супроводжує вас впродовж всієї подорожі: привітні офіціанти, люб'язний персонал у готелі, приємні незнайомці.

Канадська привітність – абсолютно щира, вона не має пасивно-агресивного тону, притаманного удаваній люб'язності американців ("Гарного вам дня, а може й ні!). Канадської люб'язності вистачить на всіх. Її тут так багато, як нафти в Саудівській Аравії.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Канадська доброзичливість – заразна

І мені, здається, решті світу вже давно пора повчитися в канадців цієї риси. Франція, Росія і Велика Британія нещодавно очолили список найбільш непривітних країн світу для туристів.

Вчені ще мають ретельно проаналізувати походження канадської люб'язності, але дослідження мовлення канадців показують, що вони, намагаючись не образити співрозмовника, надто часто використовують пом'якшувальні слова, такі як "можливо" або "непогано".

Одним з найпоширеніших слів, яке використовують канадці, є "вибачте". Мешканці цієї країни вибачаються за будь-що і перед будь-ким або будь-чим. "Одного разу я вибачився перед деревом, яке я випадково зачепив", – зізнався журналіст і письменник Майкл Волпі, і додав, що більшість його співвітчизників поступають так само.

На вулицях Торонто і Монреаля зазвичай жахливі пробки, але "ви майже ніколи не почуєте гудків автомобілів", відзначає Джеффрі Дворкін, професор журналістики в Університеті Торонто. Сигналити на вулицях вважається надто агресивним. Число вбивств в Канаді також значно нижче, ніж в інших країнах, просто тому, що "вбити когось – це доволі грубо".

Канадські ЗМІ без упину розповідають про приклади доброзичливості. Один з найбільших новинних ресурсів Канади, National Post, приміром, повідомляє, як студент юридичного факультету з Едмонтона Дерек Мюррей залишив фари на своєму автомобілі увімкненими на весь день. Коли він повернувся, він виявив, що акумулятор в його авто розрядився, а на лобовому склі була записка.

Копирайт изображения Thinkstock
Image caption Канадці - маленька нація, розкидана по другій за величиною у світі території. На фото - Ванкувер

"Я помітив, що ви забули вимкнути фари. Батарея, скоріше за все, розрядиться і ви не зможете завестись. Тому я залишив для вас синій подовжувач на паркані і ... зарядний пристрій поруч з огорожею у картонній коробці". Далі у записці докладно пояснювалось, як завести автомобіль з поштовху, а завершувалась інструкція щирим побажанням успіху.

В Онтаріо крадій повернув товар і прикріпив 50 доларів до листа з вибаченнями. "Я не можу висловити, як мені шкода, – писав злочинець, який розкаявся. – Будь ласка, спробуйте знайти в вашому серці милосердя і вибачити незнайомця, який заподіяв вам шкоду".

Канадці не тільки ввічливі, вони ще й неймовірно скромні і ніколи не визнають своєї заслуги навіть за відверто героїчні вчинки. Коли в жовтні 2014 року озброєний терорист напав на будівлю канадського парламенту, церемоніймейстер (Службовець у канадському парламенті, який відповідає за безпеку, а також виконує церемоніальні функції. – Ред.) Кевін Вікерс відреагував холоднокровно і блискавично: він схопив пістолет, який зберігався в його кабінеті, і застрелив нападника.

Але, коли вчинок пана Вікерса вихваляли в ЗМІ, найбільше захоплення викликали зовсім не його сміливість або влучність, а скромність. Канадці пишаються своєю скромністю, і це оксюморон, який нікого не дивує.

Чим можна пояснити цю безмежну ввічливість і смиренність? Письменник з Монреалю Тарас Греское вважає, що канадська люб'язність народжується з необхідності.

Копирайт изображения Jason RansomPMOGetty
Image caption Канадський парламент вшановує церемоніймейстера Кевіна Вікерса

"Ми маленька нація, розкидана по другій за величиною у світі території, – каже він. – Ми завжди усвідомлювали, що для того, щоби вижити – або принаймні залишитися в здоровому глузді – ми маємо берегти одне до одного. Бабусю, яку переходить вулицю, або дитину на зупинці, яка забула одягнути шарф у мороз. Звідси наше природне бажання допомагати, а не поводитися агресивно".

Інше пояснення канадської доброти походить з "теорії фрагментарності". Ця теорія, вперше висунута американським науковцем Луї Гарцем, стверджує, що колоніальні суспільства, такі як Сполучені Штати або Канада, зароджувались як "фрагменти" європейських націй, від яких вони втекли на інший континент.

Ці нові нації залишились, по суті, замороженими в часі. Таким чином, Канада зберегла консервативні риси англійських Торі і засвоїла більш шанобливий та привітний характер, ніж той, який був притаманний сварливим батькам-засновникам Сполучених Штатів.

Утім, далеко не всі вважають канадську люб'язність гарною рисою. Майкл Волпі, приміром, бачить у ній захисний механізм, спричинений "комплексами неповноцінності і ніяковістю від усвідомлення того, що ми не одягаємось елегантно, маємо погані зачіски і насправді не зробили нічого видатного".

Крім того, в цій країні доброзичливості проблеми часто накопичуються, тому що всі надто ввічливі, щоби висловити своє невдоволення.

Копирайт изображения Jonathan NackstrandAFPGetty
Image caption Олімпійська збірна Канади під час Зимової Олімпіади 2014 року

Письменниця Манджушрі Тапа, яка недавно переїхала до Канади з Непалу, згадує, як одного разу в кінотеатрі почав темнішати екран, тому що лампочка в проекторі повільно згасала. Екран став майже чорним, але ніхто не вимов ані слова.

Роздратована тим, що відбувалось, вона нарешті попросила свого канадського друга повідомити співробітників, і він зробив це дуже неохоче. "Ввічливість змушує людей тут мовчати", – каже вона.

Але згодом і пані Тапа теж стане надзвичайно люб'язною. Як і я. Життя – нелегка справа: в ньому багато гірких розчарувань та болісних падінь. Чому би не прикрасити його глазуррю доброзичливості та скромності?

Ввічливість, у своєму кращому розумінні, це спосіб вшанувати інших, особливо незнайомців. Ввічливість допомагає соціальній взаємодії, вона згладжує гострі кути і запобігає вибуху негативних емоцій. Я думаю, світ був би кращим, якби ми всі стали трохи схожими на канадців.

На щастя, канадська люб'язність – заразна. Під час моєї щорічної міграції на північ, я виявляю, що стаю більш врівноваженим, що кажу "дякую" і "будь ласка" частіше, ніж зазвичай. Можливо, я іноді трохи переступаю межу між ввічливістю і єлейністю. Якщо це і справді так, можу відповісти у щиро канадському стилі – вибачте мені, будь ласка.

Ерік Вайнер – мандрівник, який, подорожуючи, філософствує та звільняється від суму. Він є автором багатьох книжок, зокрема, "Географії блаженства" і майбутньої "Географії духу".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.

Новини на цю ж тему