Славетна історія лондонських туалетів

Всесвітній день туалету Копирайт изображения Miles WillisGetty

Завдяки будівельному буму в Лондоні в останні роки кожен дюйм британської столиці вважається нерухомістю преміум-класу. Навіть, як виявляється, громадські вбиральні. Втім, любов лондонців до туалетів – це стара історія.

У лютому 2013 року в лондонському районі Фіцровія на місці старого громадського туалету вікторіанської доби відкрилася кав'ярня The Attendant. Ремонт (і очищення!) будівлі зайняли майже два роки. Бізнес-партнери Піт Томлінсон і Бен Рассел вирішили зберегти оригінальне внутрішнє оздоблення публічних туалетів на Фолі-Стріт, які побудували в 1880-і роки для торговців колишнього ринку на сусідній Тітчфілд-Стріт.

Дизайнери обнесли шість пісуарів, розташованих поруч, дерев'яною стільницею, зробивши столики для відвідувачів, а також зберегли плитку, латунні труби і навіть сушарки для рук. І знаєте у чому іронія? Перебудована колишня вбиральня зараз надто мала, щоби мати свій власний туалет.

Копирайт изображения The Attendant
Image caption Кафе The Attendant перебудували зі старого громадського туалету вікторіанської доби

Кілька років тому в Кеннінгтоні на півдні Лондона також на місці громадського підземного туалету часів Королеви Вікторії відкрилась художня галерея Artslav. Засновники арт-проекту – місцеві жителі, які проводять у галереї концерти, поетичні читання та мистецькі інсталяції. Театральні постановки та кінопокази – також у програмі закладу.

"Ми зберегли старовинні мармурові пісуари, які справді дуже красиві, – гордо розповідає один із засновників, Джон Дейвіс. – У нас тут багато історії". Одним із "завсідників" закладу, за словами Джона Дейвіса, був Джо Ортон. Відомий лондонський драматург та інтелектуал 1960-х, Ортон писав про "коттеджінг", або використання громадських туалетів геями, бо це було одне з небагатьох місць, де вони могли зустрічатись або домовлятись про побачення.

Копирайт изображения Attendant
Image caption "Ми зберегли старовинні мармурові пісуари, які справді дуже красиві", – каже співвласник "The Attendant "

Інший громадський туалет, розташований біля Кришталевого палацу, також пережив друге народження і перетворився на помешкання. Коли архітектор Лора Кларк вирішила перебудувати колишній громадський туалет на затишну однокімнатну квартиру, навіть їй самій здавалось, що вона трохи несповна розуму. Ретельна реставрація і переробка, які завершились влітку 2012 року, коштували в цілому 65 000 фунтів, включно з орендою.

Один з перебудованих громадських туалетів XIX століття на Вестборн Грув у Ноттінг Гіллі так подобається місцевим жителям, що вони навіть дали йому прізвисько. Будівля, яка розташована в центрі кільцевої дороги, побудованої навколо туалету пізніше, перетворилась 1993 року в невеличкий торговельний комплекс. Колір стін колишнього туалету надихнув на романтичну назву – "Лазурний острів".

Туалетні тури

Якщо "екстремальні туалетні перебудови" стали вже трендом сучасного Лондона, то шанувальниця туалетів Рейчел Еріксон іде в ногу з часом. Рейчел приїхала до Лондона з Каліфорнії в 2011 році вивчати театральне мистецтво, але почала підробляти гідом. Однією з родзинок її тематичних екскурсій є Туалетний тур, який, як зазначає дівчина, не має аналогів у світі.

"Подорожуючи Лондоном, як турист з обмеженим бюджетом, я по-справжньому захопилась безкоштовними громадськими вбиральнями, – розповідає дівчина. – Спочатку я збиралась зробити тур по шекспірівських місцях, але потім виявила, що в лондонських туалетах ховається безліч цікавих речей".

Копирайт изображения Becky Lucas
Image caption Дивні лондонські туалети

Два рази на тиждень Рейчел Еріксон збирає групи з 24 туристів і вирушає на півторагодинний тур вбиральнями Лондона. Дівчина тримає в руці туалетний вантус (який, на щастя, не був у використанні), розмахуючи ним наче царською булавою.

"Найцікавіше те, що майже кожний має свою туалетну історію", – каже Еріксон. Одна з учасниць її екскурсій розповіла, як одного разу на неї впав дах туалету, майже не вбивши її, і це викликало довічний інтерес жінки до цього винаходу цивілізації. Я раптом подумала, що й у мене також є своя "туалетна" історія, бо одна з моїх перших опублікованих статей була присвячена громадському туалеті в Нью-Йорку, який автоматично очищав сидіння після відвідувача.

Туалетний тур Еріксон охоплює незвичайні вбиральні Лондона: як старовинні, так і ті, що й досі використовуються. Наш Ватерло-тур (англійською мовою назву славетної битви можна також прочитати як "ватерклозет" або WC. – Ред.) почався у Вест-Енді біля громадського туалету Jubiloo, побудованого на честь ювілею королеви в 2012 році. Кольори британського прапору прикрашають сидіння унітазів і сушарки для рук.

Копирайт изображения Becky Lucas
Image caption Поверніть ключ, і пісуар буквально повстане з землі

Потім Рейчел Еріксон стає в середину сталевого кола на землі біля станції метро Embankment. "Поверніть ключ, і пісуар буквально повстане з землі", – відкриває секрети міста наш гід. Так звані "телескопічні пісуари" ввечері виростають з-під землі біля пабів, де нетверезі чоловіки можуть піддатися спокусі звільнитись від щойно спожитих літрів пива. Спроектовані голландцями пристрої працюють з 7 вечора до 6 ранку і щороку виводять з вулиць міста понад 40 000 літрів сечі.

Наша наступна зупинка – біля коктейль-бару Cellar Door на вулиці Олдвіч, також переробленого з вікторіанського туалету. Бар, який за чутками відвідував сам Оскар Уайльд з метою "коттеджінгу", нагадує своїм дизайном похмурі мангеттенські підвали, в яких демонстрували чорно-білі фільми, а на високих табуретках лежали подушки ву формі червоних губ.

Бар обладнаний дивними туалетами, стіни яких змінюють свою прозорість в залежності від того, чи зачинені двері кабінки.

Окрім надзвичайно цікавої історії Лондонських туалетів, Рейчел Еріксон надає купу корисної інформації: де знайти безкоштовні громадські туалети (в концертному залі Royal Festival Hall, приміром, варто скористатись убиральнею на цокольному поверсі, бо на всіх інших – величезні черги), як влаштована індустрія громадських туалетів (дівчина є членом Британської асоціації туалетів), і у якій з вишуканих убиралень Лондона вона хоче влаштувати весілля (в туалеті бару Knight’s Templar Pub на Ченсері Лейн, в якому навіть є прохід між рядами, як у церкві).

Копирайт изображения Doingsomething.co.uk
Image caption Американка Рейчел Еріксон – велика шанувальниця історії і сучасності лондонських громадських убиралень

Під час туалетного туру наш гід ще й цитує поезію. Це рядки з вікторіанського сонету, написаного на честь першого громадського туалету в Кришталевому палаці, користування яким коштувало один пенс. До речі, англійський вислів "витрати пенні" (скористатись туалетом) походить саме звідти.

"Всього один пенс відкриває ворота райського милосердя… клозет забирає всі людські турботи".

І хоча перебудовані і відремонтовані вбиральні можливо й стали останнім писком моди, любов лондонців до туалетів – це стара історія.

Новини на цю ж тему