Перший знімок: як звичайна фотографія може змінити життя

Індійська жінка з дочкою Копирайт изображения Bipasha shom
Image caption Мати бачить фотографію своєї дочки вперше

Голлівудcька режисерка фотографує бідних індусів, у яких ніколи не було фотокамери, і закарбовує момент, коли вони вперше бачать себе на знімку.

Сивочолий жебрак сидить біля входу в Храм cонця в Конарку, споруди XIII століття в індійському штаті Орісса. На його обличчі – широка посмішка. Скривленими від прокази пальцями він обережно тримає свій перший фотопортрет.

Молода жінка з Калькутти на ім'я Свапна мешкає в солом'яній хатині без електрики і проточної води. Свапна не фотографувалась на своєму весіллі, але завдяки голлівудській режисерці монтажу Біпаші Шом тепер в неї є її портрет з п'ятимісячним сином Ніладрі.

Копирайт изображения Bipasha Shom
Image caption Голлівудcька режисерка закарбовує момент, коли люди вперше бачать себе на знімку

Це лише двоє із сотень індусів з найбідніших верств населення, яким Біпаші Шом подарувала їхнє перше фото.

"Багато з цих людей виживають на один долар у день або менше, і фотографії для них – предмет розкоші, – розповідає фотограф. – У них немає грошей, щоб купити фотокамеру, не кажучи вже, щоб роздрукувати знімки".

У декого з них є стільникові телефони, але це зазвичай дуже старі моделі без фотокамери або з дуже низькою якістю зображення.

Сама Шом, якій зараз 47 років, народилась у Калькутті, але виросла в Нью-Джерсі. Дарувати фотографії вона почала ще підлітком, коли приїжджала в гості до своїх родичів в Індії.

Копирайт изображения Bipasha shom
Image caption Це перша фотографія, на якій три сестри побачили себе

"Я навчилась непогано фотографувати і тому пропонувала людям їхні фото, – каже жінка. – Звичайно, фотографії не є предметом першої необхідності, але я розуміла, що людям важливо мати згадку про своє життя. Уявіть, якби у вас не було жодної фотографій з вашого весілля, ваших дітей чи батьків".

Минулого грудня Біпаші знову повернулася до Калькутти, цього разу зі своїм чоловіком Крісом Менлі, кінооператором серіалу "Божевільні" (Mad Men), їхніми двома дітьми і подругою фотографом Джулі Блек Ніколз.

Чотири тижні вони фотографували перехожих у Калькутті і прибережному місті Пурі й дарували їм їхні знімки. Шом фотографувала людей різного віку, а Менлі і Ніколз закарбовували їхній вираз обличчя, коли вони вперше бачили себе на фото.

Копирайт изображения Bipasha Shom
Image caption Зачаровані появою зображення на плівці

На думку Шом, особливої чарівності цій подорожі надала зйомка "Полароїдом".

"Раніше я використовувала дзеркальну камеру, потім роздруковувала знімки і приносила їх людям, – розповідає жінка. – Цього разу все було набагато простіше. Звісно, ми могли би взяти з собою бездротовий принтер, але мені подобається елемент дива, який має моментальна фотографія. Мить, коли люди бачать, як їхнє зображення поступово проступає на плівці, безцінний".

Копирайт изображения Bipasha Shom
Image caption Діти позують для знімка

"Реакція людей – просто неймовірна, – згадує Біпаша Шом. – Коли ми підходимо до них, вони лякаються, ніяковіють, але після того, як зображення поступово проявляється, їхні обличчя розпливаються в посмішці. Мами просили, щоб ми сфотографували їх разом з дітьми. Хтось біг до свого будинку і приводив літніх бабусь і дідусів, щоб закарбувати їхні портрети".

Шом особливо подобалось, коли її дочка Прія і син Деван допомагали їй фотографувати дітей. "Для них це дуже важливий досвід, – пояснює вона. – Ми в Америці багато чого вважаємо само собою зрозумілим. Ми не усвідомлюємо, скільки всього маємо, яким розкішним є насправді наше життя".

Копирайт изображения bipasha shom
Image caption Диво фототехніки

Для поширення проекту Шом заснувала некомерційну фундацію GivePhotos, за допомогою якої вона збирає гроші на фотокамери і плівку, а потім відсилає їх фотографам в Індію та інші країни.

Хоча робота над проектом приносить пані Шом велике задоволення, вона іноді питає себе, чи потрібні фотографії людям, які живуть у такій бідності. Але ж зрештою, коли люди втікають від пожежі, часто перше, що вони хапають у палаючому будинку, – це сімейні фотоальбоми.

Копирайт изображения bipasha shom
Image caption Три школярки позують для моментального фото

"Ми чудово розуміємо, що подарувати фотографії – це не те саме, що побудувати школу чи лікарню, чи нагодувати голодних, але я думаю, що фотографія – це дещо, що живить душу, – каже жінка. – Ми навряд чи дізнаємось, як ці світлини вплинуть на життя людей, але я впевнена, що ми зробили їх трохи щасливішими".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.

Новини на цю ж тему