Найсмачніший сніданок у світі

Англійський сніданок Копирайт изображения David Farley

Калорії і холестерин в англійському сніданку просто зашкалюють, зате після нього ви не зголоднієте до самого обіду, до того ж це чудовий засіб від похмілля.

Британський драматург Сомерсет Моем одного разу заявив: "Якщо ви хочете добре харчуватися в Англії, їжте сніданок тричі на день".

Чи хотів він пожартувати про те, що англійська їжа, за винятком сніданку, просто жахлива? Або ж сказати, що англійський сніданок настільки смачний, що його хочеться смакувати цілий день?

Англійський сніданок – це потужна бомба з калорій і холестерину. Він, як правило, складається з двох яєць, смаженої ковбаски, бекону, квасолі в томатному соусі, смаженого помідора і тостів.

Це справжня симфонія смаку. Від нього миттєво відступає похмілля, і він вгамовує голод до самого обіду. Якщо ви почнете вживати його так часто, як радив Моем, ваше життя може помітно вкоротитись. Але шанувальники цієї страви щиро впевнені, що кращого сніданку за англійський не існує в цілому світі.

Під час нещодавньої подорожі до Лондона я вирішив з'їсти кілька таких "піджарок" (fry ups, як кажуть англійці), щоби з'ясувати для себе, чи дійсно це – найкращий сніданок, а заразом і зрозуміти, чи варто сприймати гастрономічну пораду Моема всерйоз.

У кафе Regency в лондонському районі Пімліко англійський сніданок подають з 1946 року. Я звернувся до місцевого кулінарного критика Ліззі Меббот із проханням виступити в ролі мого гіда і консультанта.

Копирайт изображения David Farley
Image caption Меню сніданку в кафе Regency

На вході в кафе ми зіткнулися з незвичайним клієнтом – хлопець із газетою під пахвою і синцем під оком. Я замислився, невже мені теж доведеться вистояти нерівний бій із величезною стравою?

Меббот і я встали в чергу і почали вивчати написане крейдою на дошці меню. Стандартний сніданок містив яйце, бекон, ковбаски, квасолю в томатному соусі або помідори, хліб або тости, чай або каву. Коштувало все це п'ять з половиною фунтів.

За невелику додаткову плату можна також замовити англійський різновид дерунів (hash browns), смажену кров'янку (ковбасу з кров'ю і шматочками сала) і піджарку з картоплі з капустою.

Інтер'єр кафе невигадливий: прості столи з твердого пластика, пластикові ж стільці, на стінах розвішана боксерська символіка і сувеніри. Струнка жінка за стійкою голосно вигукує на кухню замовлення: "Стандартний з помідором! Стандартний з бобами і фрі!"

Я замовляю стандартний з кров'янкою і картопляно-капустяною піджаркою.

Копирайт изображения Dan Kitwood Getty Images
Image caption Відвідувачі кафе Regency

Поки ми чекаємо, Меббот ділиться зі мною своїми правилами поїдання англійського сніданку: "Навколо соусу розгортається справжній голівар: томатний соус проти брунатного (солодко-кислої подоби кетчупу з патокою, фініками і оцтом). Я зазвичай кладу брунатний на ковбаску, а кетчуп – на піджарку".

Але це ще не все: "Я не люблю, коли жовток яйця торкається помідора. І це досить часте нарікання".

І дійсно, власні правила англійського сніданку є у багатьох.

У комедійному телесеріалі BBC "Я – Алан Партрідж" зі Стівом Куганом у головній ролі стверджувалося, що яйця і квасоля в томатному соусі повинні лежати на тарілці окремо.

"Можливо, я захочу їх змішати, але треба, щоб я це вирішив сам, – каже герой Кугана в серії, в якій йому готує англійський сніданок подруга з Росії. – Замість дамби можна використати ковбаску".

Це дотепно, тому що це – правда. Звичайно, не кожен любитель англійського сніданку має такі суворі правила, але час від часу опиняєшся за столом з кимось (як я зараз), хто приділяє пильну увагу деталям.

Копирайт изображения David Farley
Image caption Сніданок у кафе Regency

Маббот радить в першу чергу оцінити ковбаску, яка, за її словами, є показником загальної якості сніданку. "Якщо ковбаска гарна, – зазначає вона, – то й все інше на тарілці теж зазвичай їстівне".

Ковбаска в кафе Regency виявилася напрочуд гідною, соковитою і свіжої, особливо з огляду на те, що її подали в простій місцевій забігайлівці, що не сповідує здоровий підхід до меню. Та й сніданок в цілому виявився краще, ніж я очікував.

Кров'янка, правда, була сухуватою. Кислота помідора компенсувала жирний бекон. А моя піджарка з напівтвердої картоплі зі шматочками капусти була в цілому нічим не видатною, але добре ввібрала рідкий яєчний жовток.

Копирайт изображения Getty
Image caption Кафе Quo Vadis в лондонському районі Сохо

За даними Товариства англійського сніданку, некомерційної організації, "присвяченої історії, традиціям і спадщині повного англійського сніданку", ця страва з'явилася на початку XIX століття. Англійські аристократи ситно снідали перед тим, як вирушити на полювання, або просто коли читали і відпочивали вдома.

Коли трохи пізніше того ж століття з'явився середній клас, вони почали наслідувати багатіїв, зокрема, поїдаючи за їхнім прикладом повний англійський сніданок.

Незабаром підтягнувся і робітничий клас, який збагнув, що калорійна піджарка – гарний початок дня напруженої фізичної праці. До 1950-х років англійський сніданок став національною традицією.

Пам'ятаючи про аристократичне походження страви, я вирішив спробувати і його елітну версію. Згідно з порадою лондонського ресторанного критика і авторки "Лондона для гурманів" Дженні Лінфорд, я вирушив у дорогий ресторан Quo Vadis в районі Сохо, що спеціалізується на сучасній британській кухні.

Спокійний інтер'єр цього ресторану створює враження закритого клубу для джентльменів або холу готелю. Повний сніданок коштує тут цілих 12 фунтів, і в цілому нічим не відрізняється від того, що я скуштував у Regency (щоправда, тут була відсутня квасоля в томатному соусі).

Копирайт изображения David Farley
Image caption Ось так виглядає англійський сніданок в кафе Quo Vadis

"В елітному варіанті, – пояснює Лінфорд, – основна різниця полягатиме в кращій якості продуктів".

Так воно і є: в Regency кров'янка була сухою, а в Quo Vadis – хрустка зовні і напіврідка всередині. Бекон був ніжним і соковитим, а жовтки яєць – яскраво-помаранчевими.

"Я запропонувала це місце, оскільки тут на тарілці добре проілюстровані одразу кілька тенденцій сучасної британської кухні, – пояснює Лінфорд. – Високоякісна їжа без претензій, в розслабленій атмосфері, а інгредієнти – місцеві і сезонні. Раніше, мабуть, справжній англійський сніданок подавали тільки в готелях. Але тепер ситуація змінилася ".

Вранці мого останнього дня в Лондоні я спустився до сніданку в готелю Milestone в Південному Кенсінгтоні і побачив в меню повний англійський сніданок. Замовляти його мені спочатку не хотілося: у мене не було особливого бажання починати третій день поспіль з холестеринової ін'єкції. Але раптом справа того варта? Я все ж таки вирішив спробувати.

Image caption А це – англійський сніданок в готелі Milestone

І не пошкодував. На сніданок подали два види бекону (звичайний і з прошарками жиру), квасолю в томаті, апетитну піджарку з картоплі і капусти, м'яку кров'янку, ковбаску з хрусткою шкіркою і соковитою начинкою, а також ідеально зготовану яєчню з рідкими жовтками.

З усіх трьох сніданків цей справив на мене найбільше враження. Він був недешевим – 25 фунтів, але всі його інгредієнти були відмінними на смак. Він був вартий кожної своєї калорії.

Після такої кількості англійських сніданків я почав побоюватися, чи зможу долетіти до Нью-Йорка, не отримавши інфаркту.

Але дотепний вислів Моема я тепер зрозумів краще. Письменнику, напевно, більш сподобалась би сучасна англійська кухня, ніж та, яку він куштував у першу половину XX століття.

Втім, стосовно сніданку Моем все ж таки висловлювався схвально. Якби не калорії і холестерин, цю страву дійсно варто було б їсти тричі на день.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.

Новини на цю ж тему