Європа після Лісабонської угоди

Лідери Європейського Союзу

У Європейському Союзі набула чинності Лісабонська угода, якою зокрема вводиться посада президента ЄС, а також, як її називають, посада міністра закордонних справ Євросоюзу.

Це мало б надати можливість ЄС говорити в унісон у світових справах.

Редактор Української служби Бі-Бі-Сі Ростислав Хотин запитав колишнього британського міністра у справах Європи, депутата парламенту Деніса МакШейна: чи стали ми свідками народження потужного світового гравця - Євросоюзу після Лісабонської угоди?

Деніс МакШейн: Європейський Союз не буде кулаком, яким грюкають по столу, він не буде глобальною потугою з експансіоністськими військовими амбіціями. Євросоюз радше -- це використання м"якої сили. Не забувайте, що лише в Афганістані члени Євросоюзу мають сорокатисячний контингент, який відбиває напади ісламістських териристів та Аль-Кайди. Але потрібно було, щоб Євросоюз говорив одним голосом на світовій арені -- зокрема, в діалозі з Китаєм, Росією, в питанні кліматичних змін. Цікаво, що президент Обама оголосив, що поїде до Копенгагена на кліматичний самміт. Він тепер сприймає ЄС серйзно після підписання Лісабонської угоди. Але сила Євросоюзу - і в єдності всенародно обраних лідерів. Якщо канцлер Меркель, президент Саркозі, прем"єр-міністри Туск та Браун зможуть знайти спільну мову і будуть здатні говорити одним голосом, то справи у ЄС підуть добре і по-діловому. Але коли хтось буде думати про інтереси лише Польщі, чи Німеччини, чи Франції, чи Британії, тоді Євросоюз буде слабким утворенням з конкуруючими всередині силами.

Бі-Бі-Сі: Багато хто говорить, що в світі утворилася "Велика Двійка" - Сполучені Штати та Китай, як нові глобальні лідери. Але після Лісабона, чи можна говорити, що ми маємо тепер "Велику Трійку"?

Деніс МакШейн: Коли говорити про "Велику Трійку", то як можна виключати Індію, як можна виключати Бразилію? Ось уже говоримо про "Велику П"ятріку", а від неї недалеко до "Великої Вісімки", а там, дивись, і "Велика Двадцятка" вже навколо столу вмостилася... Багато що залежить від економічної потуги. Ми, щоправда, зараз перебуваємо в економічній турбуленції. І Україна це сама знає, як і решта Східної Європи. І Європа має спромогтися знайти впевненість у своїх силах. Але велика різниця полягає в тому, що світ нині не ділиться на Америку і Китай, чи південь-північ, чи схід-захід. Просто є демократична спільнота країн з верховенством закону, свободою слова, регулярними виборами, які змінюють владу, толератним ставленням до жінок, де не вбивають геїв, де існує вільноринкова економіка - тут і Європа, і Америка, і Австралія, і Японія, і Південна Корея, можливо, Малайзія, Тайвань, більшою мірою Туреччина. Ось ці країни мають співпрацювати. Вони можуть економічно співпрацювати з іншими, але треба також говорити іншим, що держава повинна бути міцною, але права окремого громадянина не менш важливі, що релігія не повинна бути домінантною, тощо.

Бі-Бі-Сі: Були побоювання, чи не перетвориться бува Європейський Союз у федералістську наддержаву. Власне, через ці побоювання сам процес ратифікації Лісабонської угоди був таким довгим і небеззпроблемним. Чи ці побоювання вже заспокоїлись? Євросоюз не буде наддержавою?

Деніс МакШейн: Не за мого життя, можливо не в цьому столлітті, а, можливо, і не в цьому тисячолітті. Європа складається з гордих суверенних націй. Франція пишається своєю французькістю, як і інші. Україна, яка не була на слуху у західно-європейців, нині є суверенною державою. Те ж саме з Грузією, Словаччиною, Словенією, Хорватією -- тобто країнами, які двадцять-тридцять років тому не існували. Тобто так виходить, що це дає народження найбільшій кількості країн, аніж будь-коли раніше. Але ми погодилися розділити спільні цінності, жити за спільними правилами, делегувати дещицю власного суверенітету... історики колись назвуть цей час, але європейська наддержава -- ні, не в наш час! Не в цьому столітті!

Бі-Бі-Сі: Європейський Союз у 2020 році... Чи буде Україна в його лавах?

Деніс МакШейн: Це буде залежати і від Євросоюзу, і від України. Україна може приєднатися до ЄС і дуже легко. Як? Шляхом віднайдення політичної формули, коли б внутрішня політика не виглядала так, ніби коти дряпають і скребуть одне одного, щоб закон був законом, і інвестори могли прийти. Варто знайти й формулу національної ідентичності українців, яка враховувала б і православне, і греко-католицьке коріння. Тобто, Україна може легко потрапити до ЄС, але потрібно, щоб цінності Помаранчевої революції працювали на модернізацію країни. Україна наближається до ЄС, але ще не в ньому. Але роблю ставку -- за мого життя Україна буде в Євросоюзі!