Добровільний … хабар

Соціологи час від часу оприлюднюють дані опитувань громадської думки щодо корупції і хабарництва – одна з найактуальніших тем для українського суспільства.

Українська статистика

Приміром, одне з них, що його здійснив Київський міжнародний інститут соціології, свідчить: кожен п’ятий українець (20%) торік потрапляв у ситуацію, коли не тільки представники державної влади, чиновники усіх рангів, а й лікарі, педагоги, митники, співробітники міліції, ДАІ, ЖЕКів вимагали від них хабара (мають невисоку зарплатню!).

Утім, соціологи не поцікавилися, принаймні цього разу, яка саме кількість українців добровільно дає хабарі за: швидке й високоякісне обслуговування, дрібне порушення навіть не законодавства, а, приміром, інструкції, правил, чи просто за те, аби не наразитися на чиновницьку неприязнь або відверте грубіянство замість відповіді на запитання/прохання? Хто з нас не клав конверт з купюрою у «кишеньку» начальника або особи, до якої потрапляєш бодай у найменшу залежність, аби убезпечитися від їхньої недоброзичливості?

Перенесення традицій

Так, каюсь, намагалася зробити і я, коли до мого новонародженого синочка прийшла патронажна сестра. Оскільки маю медичне страхування, то після огляду та порад-консультацій запропонувала їй своєрідного «хабара»: мовляв, запиши, що витратила більше часу, ніж насправді, аби одержати платню вищу - зі спільної каси. На що медична працівниця відповіла: «Ні, не потрібно, адже каса - наша, ми всі туди платимо». Ще раз вона подивувала, коли на скаргу про головний біль запропонувала масаж. Після півгодинного сеансу, я, звісно, хотіла заплатити їй готівкою, адже така процедура аж ніяк не входила до її службових обов’язків . «Ні, - сказала вона, - це була моя ініціатива, тому плати не потрібно».

«Навіщо ти її розбещуєш?» – вичитав мене чоловік, коли розповіла йому про спроби трохи «підмастити» патронажній сестрі. «Але ж у неї невелика зарплата!» - вдалася я до звичного аргументу. «Вона погодилася на неї, коли влаштовувалася на роботу, то чому тепер мала б брати такі «доплати»?

Як віддячують у Німеччині?

Скажу тепер, що це була німецька патронажна сестра, зарплата якої насправді не така вже й висока, щоб відмовитися від бодай невеликої «доплати» від пацієнтів. Але, з’ясовується, це - «не прийнято». Поцікавилася у своєї тутешньої приятельки, чи пацієнти не віддячують у якийсь спосіб, приміром, лікарям чи медичним сестрам, які насправді їм допомогли, скажімо, в лікарні? «Якщо дуже вже хочуть, то можуть залишити невеликі гроші для спільної каси – на каву чи ласощі, які медики п’ють під час перерви. Інше – не прийнято. Зазвичай обходяться одним «великим спасибі»...

Чи не беруть хабарі у Німеччині взагалі? Беруть, і про факти корупції час від часу повідомляють тутешні ЗМІ. Після чого учасники таких дій розплачуються посадами, але передовсім репутацією, з якою вже навіть носа не сунь на державну службу чи в політику. Але так ризикують, одержуючи багатомільйонні хабарі чи сподіваючись на такі само багатомільйонні прибутки. А от ризикувати роботою чи посадою, особливо державного службовця з її пільгами і перевагами, заради сотні-другої євро ніхто не буде, оскільки можна втратити все. Принаймні я не чула, щоб дрібний чиновник у ФРН узяв хабара…