Словаків хочуть законом зробити патріотами

Етнічні угорці Словаччини протестують проти спроб змусити їх відчувати себе словаками
Image caption Етнічні угорці Словаччини протестують проти спроб змусити їх відчувати себе словаками

Кожна країна у світі виборює свою національну ідентичність, але чи можна запровадити патріотизм за допомогою закону? Багато словаків намагаються відповісти на це болюче питання потому, як парламент ухвалив Закон про патріотизм, який, серед іншого, вимагає, аби кожного понеділка у школах виконували національний гімн.

Днями президент Словаччини Іван Гаспарович ветував закон про патріотизм. Але тема залишається актуальною, бо не виключені спроби депутатів подолати вето.

Ольга Бетко розмовляла з директором Центру вивчення Східної Європи при Києво-Могилянській академії Михайлом Кірсенком про це вето і його можливі наслідки.

Бі-Бі-Сі: Чи означає це вето, що тема вичерпана?

М. Кірсенко: Я гадаю, що ні. Гадаю, що ця тема вічна для Словаччини, цілком нормальна, тому що це дуже молода нація. На відміну від України, про словаків до початку 20-го сторіччя ніхто не знав. І на Паризькій мирній конференції прем’єр-міністр Луї Джордж вважав, що на цій території живуть поляки. А потім, до середини 20-го століття, словацької держави не існувало, вперше вона народилася 1939 року, потім існувала дуже недовго, після 1945 року вона була у складі Чехословаччини, знову так, як до цього. А до цього 1000 років Словаччина була частиною угорської корони Св. Іштвана, потім 20 років – частиною першої Чехословацької республіки, потім відповідно самостійна держава з 1939 по 1945 рік, далі знов такі в складі Чехословаччини, з 1968 року – у складі Чехословацької Федерації, і тільки з 1992 року – незалежна держава.

Бі-Бі-Сі: Але це вже досить багато років від відновлення цієї незалежності...

М. Кірсенко: Це порівняно з нами. Нам нема чого сумніватись за свою самобутність, а словаки досі сумніваються і хвилюються.

Бі-Бі-Сі: Тобто ви вважаєте, що ініціаторів закону про патріотизм спонукало не в останню чергу почуття якоїсь невпевненості у своїй національній ідентичності, так?

М. Кірсенко: Це пов’язано з формуванням території Словаччини. Оскільки ніколи не було держави, то до 1918 року не було території. І коли провадили кордон з Угорщиною, то для того, щоб поєднати між собою населені словаками гірські долини, до них приєднали кілька населених угорцями рівнинних районів. І тому Південна Словаччина населена етнічними угорцями. Не повністю, звичайно, а визначною мірою. Звідси багато проблем - тому що це громадяни Словаччини, але це етнічні угорці, мадяри. І через це, відповідно, часом виникають труднощі. Але вони абсолютно легко можуть бути і будуть подолані в рамках Євросоюзу, оскільки Євросоюз і НАТО виключають територіальні претензії, але вони просто певний час будуть псувати нерви і мадярам, і словакам. Це нормальна хвороба молодої нації, з одного боку, а з іншого, угорського, боку - це нормальна ностальгія за імперськими часами, коли Угорщина була вдвічі більша, ніж зараз. До Тріанонського договору 1920 року і відповідно досі ще, особливо у старшого покоління, ця ностальгія існує.

Бі-Бі-Сі: І цим ви пояснюєте те, що угорці Словаччини підняли хвилю протесту проти цього закону?

М. Кірсенко: Так. Це нормальна хвороба тому, що це загадка без розгадки. Словаки кажуть: "Ви живете в Словаччині, ви громадяни Словаччини, і поводьтесь як словаки", на що угорці відповідають: "Ми живемо тут 1000 років на своїй землі, і ми є угорцями". І обидві сторони мають рацію. Просто це буде рішення безболісне в статусі нормальної угорської меншини в Словацькій республіці. Цей статус є, і він виконується. І угорці мають усі можливі і неможливі права, але подеколи виникають такі хворобливі, абсолютно дрібні інциденти.

Бі-Бі-Сі: А взагалі як ви ставитесь до цієї ідеї примусового, сказати б, законодавчого поширення патріотизму? Тобто якби усі школярі – словацькі й угорські – змушені б були дійсно з 1 квітня кожного понеділка співати гімн Словаччини в школах, то, як ви вважаєте, це зробило би їх більшими патріотами?

М. Кірсенко: Я вам скажу більше. У міжвоєнну добу школярі Естонії, Латвії та Литви мусили співати три гімни мовами оригіналів у всіх трьох державах. Це абсолютно нормально в багатьох країнах, особливо в молодих. Там, де люди ще просто не звикли до свого громадянства. Очевидно, словаки хотіли зайвий раз нагадати угорцям, чиї вони є громадяни. Угорці це сприйняли хворобливо, але це, безумовно, буде врегульовано.

Бі-Бі-Сі: Але я запитую інше. Як ви вважаєте, оце регулярне відспівування гімну, чи зробить воно дітей більшими патріотами? Чи, скажімо, як в Радянському Союзі, коли змушували носити піонерські галстуки, - чи були діти від цього більшими радянськими патріотами, чи навпаки, їм просто все це набридало і набивало оскомину?

М. Кірсенко: У багатьох європейських країнах це є, і у цьому не має жодної катастрофи, але я думаю, що це залежить від кожної держави окремо. Інша річ, що треба шанувати свій гімн, свій прапор, свій герб, і це, безумовно, є у будь-якій нормальній європейській країні.