У Німеччині занепокоєні майбутнім Афганістану

Нині німецьке суспільство дедалі частіше переймається запитанням щодо участі Бундесверу в Афганістані. Чому з усіх способів врегулювання ситуації обрано військове втручання?

Чому на різноманітні конференції щодо Афганістану запрошують партнерів по анти терористичній коаліції, і ніколи – представників талібів, яких підтримує значна кількість населення цієї країни. Та й ще питання: можливо, тамтешнє суспільство не бажає демократії по-американськи, по-європейськи чи ще по-якомусь? Чому б не вислухати і тих, і інших за столом переговорів, а не розглядати таку можливість з допомогою зброї. Зрештою чому про війну в Афганістані як про війну німецькі ЗМІ почали писати лише нині, коли солдати почали гинути частіше. Але їх полягло там уже 43. Чому про ці жертви говорилося як про прикрі випадки?

Ще не висохло „чорнило» офіційного співчуття німецьких можновладців рідним трьох полеглих вояків Бундесверу 2 квітня в Афганістані, як ЗМІ повідомили про новий напад на миротворців. Ця трагедія викликала у ФРН суспільну дискусію: якщо німецькі солдати гинуть у боях з талібами, то це означає, що вони беруть участь не в миротворчій місії, несучи патрулювання чи навчаючи тамтешніх поліцейських, а у війні?

Досі політики в коментарях і багато чисельних інтерв’ю уникали слова «війна». Зазвичай ішлося про так звану стратегію комплексної безпеки, схвалену країнами - членами НАТО. У її межах Бундесвер виконує два завдання: встановлення воєнної безпеки та відновлення інфраструктури - допомога в розвитку, захисті цивільного населення і посередництво. Ситуацію, близьку до воєнної не слід ані прикрашати, ані применшувати небезпеку, потрібно говорити правду.

Але з правдою щодо подій в Афганістані досі було складно. Утім останній напад на вояків Бундесверу 15 квітня, у результаті якого загинуло троє і восьмеро були поранені, не залишив німецьким політикам, зокрема канцлеру Ангелі Меркель, можливості уникнути цієї правди. Спочатку міністр оборони ФРН Карл-Теодор цу Гуттенберг уперше вжив слово «війна» щодо бойових дій міжнародної коаліції проти талібів. На прес-конференції, де йшлося про реальну ситуацію у Афганістані, він заявив, що «коли говорити простою мовою, то її можна назвати війною». У зв’язку із загибеллю ще трьох німецьких вояків канцлер Ангела Меркель сказала, що розуміє сумніви щодо доцільності операції у Афганістані, але рішуче її підтримує, оскільки є зобов’язання перед партнерами по НАТО. У промові під час траурної церемонії канцлер уперше визнала, що дії міжнародної коаліції проти талібів в Афганістані можна охарактеризувати як війну. Утім, рішення - братиме Бундесвер участь у таких операціях, чи ні - ухвалює Бундестаг.

Раніше опоненти правлячої коаліції ХДС/ХСС - ВДП дорікали Меркель, що вона уникає прямих дискусій щодо ситуації в Афганістані, перекладаючи це на своїх міністрів. Але найближчим часом можна очікувати, що глава німецького Кабінету візьме участь у дебатах про миротворчу місію в Афганістані. Але всупереч її критиці офіційний Берлін вочевидь не має наміру припиняти участь Німеччини у військовій операції коаліції у цій країні. Міністр оборони цу Гуттенберг уже заявив, що в найближчі місяці уряд ФРН розробить нову концепцію дій для німецьких миротворців.

Політики хоч і зі скрипом, але визнали, що Німеччина воює в Афганістані і має втрати: за понад вісім років її участі в ISAF загинуло 43 вояки. Відтепер уже очевидно, що вони не послуговуватимуться обтічними фразами на зразок «громадянська місія за підтримки військових» чи «мирне врегулювання», які не відображають справжньої ситуації у цій центрально-азійській країні. Але офіційний Берлін навіть нині все-таки намагається не вживати слово «війна»?

Звичайно, не тому, що, почувши від влади заяви про участь у війні, а не в миротворчих операціях в Афганістані, громадяни країни змінять своє ставлення до влади, яка доправила вояків Бундесверу воювати за «встановлення демократії». І без цього соціологічні опитування громадської думки свідчать, що народ не підтримує використання підрозділів Бундесверу навіть у начебто «патрулюванні». Відповідь на запитання - у німецькому законодавстві. За міжнародним правом, війною називаються військові дії між державами. Якщо політики вимовлять слово – «війна», то це означає, що держава Німеччина воює проти держави Афганістан, до того ж на його території. А стаття 26-а Основного закону країни називає «дії, спроможні порушити мирне життя народів» антиконституційними, які мають кримінально каратися. Крім того, «стан оборони», тобто війна, у ФРН може бути оголошена лише у разі нападу на її територію.

Формально політики мають рацію: йдеться не про війну, а лише про обставини, схожі на неї. У такому разі міжнародне право насправді не дає підстав оцінювати дії Бундесверу в Афганістані як війну. Скажімо, полеглі вояки були на звичайному патрулюванні у провінції Кундуз, яка належить до зони відповідальності німецького контингенту ISAF. За повідомленнями воєнного командування, таліби влаштували засідку, заманивши у пастку кілька бронемашин Бундесверу. Але того самого дня під кулі вже німецьких солдат потрапили п»ять непричетних до інциденту афганських вояків. Це не війна, а лише обставини, схожі на неї, «мирне» врегулювання так званого асиметричного конфлікту?

Тим часом ситуації, «схожі на війну», перестають бути винятком. Кожен убитий мирний мешканець – підтвердження того, що у цій країні триває війна, а не ситуація, схожа на неї. Під час сутичок – навіть не важливо, ким саме спричинених, гинуть і вояки, і мирні мешканці. З другого боку, чи справедливо вимагати від солдат- миротворців ризикувати власним життям, щоб уникнути жертв серед населення? Адже таліби не носять уніформу, яка б дала змогу відрізнити їх від звичайних селян. Тому вояки ніколи не впевнені, в кого саме вони стріляють…

Німецьке суспільство й досі далеко неоднозначно сприймало участь Бундесверу у миротворчих операціях в Афганістані. А після двох останніх трагічних випадків чимало політично активних громадян, виходячи на акції протесту, запитує в уряду: «Що, власне, робить Німеччина у цій країні?» І не ймуть віри запевненням політиків, що в цьому разі йдеться про союзницьку вірність Америці. Приміром, газета «Штуттгартер нахріхтен» уїдливо писала в одному з коментарів: «Тільки заради того, щоб Обама міг зберегти своє обличчя, і коли-небудь закінчити війну, в Афганістан доводиться доправляти додаткові війська і розширювати їх секретні мандати. Якщо головним насправді є військова перемога, то уряду Німеччини слід відверто про це заявити. І тоді на дев’ятий рік миротворчої операції німецькій владі не потрібно було б удавати, що йдеться винятково про відбудову, стабілізацію чи таку або іншу демократизацію Афганістану».

І насамкінець: нині у Афганістані перебуває близько чотирьох тисяч вояків Бундесверу. Хто з них наступний у черзі на смерть у бою, засідці чи на патрулюванні? Адже про втрати на будівництві демократії уже не йдеться…

Новини на цю ж тему