Сланцевий газ - фантазія чи загроза Газпрому?

Сланцевий газ видобувається горизонтальним бурінням
Image caption Сланцевий газ видобувається горизонтальним бурінням. Ця технологія нова, але вже використовується у Північній Америці

Поки новий український уряд веде переговори щодо можливості зниження ціни на російський газ та збільшення обсягів поставок, іноземні компанії виявляють інтерес до розробки альтернативних видів енергоносіїв в самій Україні, зокрема, і до покладів сланцевого газу.

Цей газ є ідентичним за складом до природного газу, і видобувається зі сланцевих пород завдяки технології не вертикального, а горизонтального буріння. Після різкого зростання видобутку газу за цією технологією у США впродовж двох минулих років, понад 40 енергетичних компаній почали пошуки і розробку сланцевого газу у Європі.

Нові перспективи

На початку квітня стало відомо про відкриття великих запасів сланцевого газу у Польщі, які, на думку оглядачів, можуть змінити весь європейський енергетичний ринок. Загрозу з боку альтернативних технологій видобутку вже визнали і в Росії – міністр природних ресурсів заявив, що зростання видобутку сланцевого газу може створити проблеми для Газпрому, найбільшої російської компанії, яка отримує левову частку своїх доходів від експорту газу.

Oдна із п’яти найбільших енергетичних компаній світу, французька Total, зацікавилася видобутком сланцевого газу в Україні, і підписала угоду про оцінку запасів родовищ у Західній Україні із Eurogas Inc., zrf є приватною канадською компанією, але має активи у США, Тунісі, Іспанії та Польщі.

Крім того, українська дочірня компанія Eurogas також має ліцензії на розробку метану у вугільних шахтах на Сході України. Якщо запаси сланцевого газу на Заході України будуть підтверджені, то Total може викупити права на видобуток цього газу, а Україна отримає від 15 до 20 мільярдів кубометрів газу на рік – це половина від того, що нині імпортується із Росії.

Згідно із повідомленням Eurogas, угода із Total є конфіденційною, але, як заявив голова правління компанії Вольфганг Рауболл, умови розробки сланцевого газу в Україні можуть бути навіть сприятливішими, аніж у США, які минулого року випередили Росію за обсягами видобутку газу саме завдяки сланцю:

“Ми раді, що Total зацікавилася нашими нетрадиційними газовими активами в Україні. Наші дослідження вказують на те, що за товщиною шар сланцевого газу на території Люблінського басейну у Західній Україні може бути значно більшим, аніж на успішних родовищах сланцевого газу у США.”

У Eurogas також нагадують, що польська частина Люблінського родовища вже привернула увагу таких велетнів нафтогазового ринку, як Exxon Mobil та Chevron.

За горами

Водночас експерт з питань енергетики Михайло Гончар твердить, що навіть у Польщі за всіх сприятливих обставин видобуток сланцевого газу не буде справою найближчих років, адже і у США, які є піонерами цієї технології, вона почала приносити відчутні результати тільки після 10 років серйозної праці. В Україні ж розробка сланцевого газу може і взагалі завершитися тим самим, що і розробка традиційного газу на Чорноморському шельфі – вважає пан Гончар.

"З одного боку, дослідження, які проводилися ще з радянських часів, дають можливість заявляти про те, що Україна має достатньо серйозні поклади сланцевого газу і газу кам'яновугільних шарів, - каже він. - Ще один бік справи – мало знати реальні, комерційні, підтверджені запаси, важливо ще мати необхідні технології, щоб це не завдало екологічної шкоди. Себто тут треба діяти системно і послідовно. Якщо діяти відповідно до затвердженої стратегії, то результат буде. Якщо діяти так, як це робилося щодо Чорноморського шельфу, то результат буде такими самим: ми будемо там, де і зараз".

Складність технології видобутку сланцевого газу із горизонтальних пластів, а також необхідність ретельної оцінки можливого впливу на екологію, вартість відведення землі під розробки при високій щільності забудови у Європі – все це може загальмувати процес розробки сланців як у Європі, так і в Україні, вважає експерт.

Ще одним фактором, що може стати на заваді застосування альтернативних енергоносіїв та способів їх видобутку, може бути фактор такого потужного гравця, як Газпром, а також те, що і в Україні є група дуже впливових людей, які заробляли і заробляють саме на імпорті російського газу - каже Михайло Гончар. Не сприятиме впровадженню нових технологій і намагання уряду отримати дешевший російський газ, не кажучи вже про короткотерміновість подібних досягнень – вважає експерт:

"Чинник прив'язки до імпортованого газу, у нашому випадку російського, є гальмуючим чинником. Раніше це був дешевий газ, який йшов із чи із Середньої Азії транзитом через Росію, чи із самої Росії, який не стимулював ані енергозбереження, ні розробку ти х же шельфових родовищ, тому що там собівартість видобутку є більш високою. Така ж ситуація і зараз. І, звичайно, що російська сторона не буде зацікавлена в тому, щоб в Україні розвивався власний газовидобуток, оскільки це означатиме зменшення імпорту російського газу на тлі тих втрат, які вони вже понесли, і які ще понесуть на європейському ринку. І вони вдаватимуться до будь-яких засобів блокування робіт у цьому напрямку".

Газ до газу

Чи будуть альтернативні джерела енергії вигідними? Це питання ставлять часто. Директор Інституту газу Національної академії наук Борис Бондаренко вважає, що знає на нього відповідь: у ці технології мають вкладати гроші ті ж самі люди, які нині будуть свій бізнес на російському газі. Але й сам інтерес до теми сланцевого газу, за його словами, нині може бути пов'язаний як з реальним потенціалом цієї технології, так і з політикою російського Газпрому.

За даними Міністерства енергетики, собівартість видобуту сланцевого газу в Україні становить 120-130 доларів за тисячу кубів, а відтак, це майже утричі менше за нинішню імпортну ціну, і удвічі – за ціну, яка може коштувати Україні значних політичних поступок. Борис Бондаренко вважає оцінки міненерго дещо занадто оптимістичними, адже технологія гідророзриву, що застосовується при горизонтальному бурінні, є досить новою, а відтак, дорогою:

"Думаю, що ці ж сам люди, аби така ціна була би справжньою, то вони би вклали свої гроші, отримували б дивіденди. Але це занизька собівартість. У США у звітах компаній, які видобувають сланцевий газ, фігурує цифра у 150 доларів за тисячу кубометрів. Вони також прогнозують, що можуть вийти на 90 доларів за тисячу кубів. Але деякі фахівці, і не буз підстав, вважають, що це є певний блеф, з тим, щоб якось утихомирити такого монополіста, як Газпром, щоб він працював узгоджено з усіма світовими трендами. Я вважаю, що у цьому є сенс".

Борис Бондаренко також твердить, що більш реальним видається наразі розробка метану із українських вугільних шахт, що на Сході України.

Іншою альтернативою міг би стати скраплений газ, який коштував би для України 200-210 доларів за тисячу кубометрів. Минулого року Європа удвічі зменшила імпорт традиційного газу із Росії, і утричі збільшила поставки скрапленого газу із Катару. Надходження на світовий ринок газу із альтернативних джерел та завдяки альтернативним технологіям призвело до падіння цін на нього, а також до того, що ці ціни все частіше визначаються не контрактами, а на спотовому ринку.

Чи дасть Польща газу?

В останніх повідомленнях про сланцевий газ найчастіше згадується Польща і лунають твердження, що ця країна могла би забезпечувати себе своїм газом повністю на, як стверджують деякі репортери, найближче чи осяжне майбутнє.

Чи дійсно вже так і полякам можна готуватися гордо перекривати крани на газогонах зі сходу?

Головний державний геолог Польщі Генрик Єзєрський, з яким Бі-Бі-Сі говорила на цю тему, виявився дуже стриманим.

Бі-Бі-Сі: Технологія видобутку сланцевого газу досить нова і передбачає, як я розумію, отримання газу з твердої породи. Розкажіть трохи про те, що ця технологія передбачає? Свердловини, чи може розкопування? На якій глибині ці поклади?

Г. Єзерський: Це нова технологія, яку досі застосовують виключно у Сполучених Штатах, де поклади сланцевого газу розробляються і де це становить 10% газовидобутку, але кажуть, що цей рівень може досягти і 50% відсотків газових потреб США. Технологія полягає у бурінні свердловин на глибину залежно від покладів: може бути 2 - 3 кілометри. Тоді шлях свердловини загинається і вона стає не вертикальною, а горизонтальною. Потім туди під великим тиском заганяють воду, від чого порода тріскається. Тоді туди зганяють пісок, щоб щілинки не стискалися знову, і вибирають звідти газ, який вивільняється. Отже, технологія дуже передова, але, як я вже сказав, вона вже випробувана і використовується у Сполучених Штатах.

Бі-Бі-Сі: Чи не занадто коштовна ця технологія? Чи не буде сланцевий газ дорожчим, ніж імпортний російський чи норвезький природній газ?

Г. Єзерський: Цього ми же не знаємо, бо на сьогоднішній день ця технологія в Польщі очевидно є коштовною, оскільки немає бурильних компаній, які би могли провадити такі роботи у великих масштабах. Погляньмо, що відбувалося на американському ринку: одразу, коли з'явився сланцевий газ і коли обсяги його видобутку з року в рік зростали на десь 100%, тоді ціни для споживачів газу значно знизилися. Це було спричинено, зокрема, тим, що роботи над свердловинами стали дешевшими, бо, коли якісь роботи робляться у великій кількості у великих обсягах, то вартість робіт дешевша. Зараз ще рано вести мову про те, якими могли би бути ціни на такий газ і чи вигідні би були розробки.

Бі-Бі-Сі: Якщо плани та ідеї будуть втілені, то коли Польща вже зможе мати свій перший сланцевий газ?

Г. Єзерський: Зараз ситуація така: як головний державний геолог у міністерстві довкілля, я підписав 56 концесій на геологорозвідувальні роботи. Фірми, які отримали ці концесії, зараз провадитимуть ці роботи. Концесії підписані переважно на 5 років. Отже, через 5 років матимемо висновки: чи є у нас ті поклади чи ні. Перехід від процесу розвідування до розробки також забере час, тому можна розраховувати, що газ не може заявитися раніше, ніж через 10- 15 років. Але наголошую, що це залежить від результатів геологорозвідувальних робіт.

Бі-Бі-Сі: Хто вкладатиме гроші у розробку родовищ, про які суми йде мова?

Г. Єзерський: У нас в Польщі є система концесій, яка полягає у тому, що на початку свої гроші використовують нафтові фірми. Йдеться про великі суми і великий ризик того, що покладів вони не знайдуть. А польський платник податків за це платити не буде.