Киргизстан - головний біль для трьох супердержав

Гардіан аналізує події в Киргизстані, де через насильство 100 тисяч узбеків знялися з місця і рушили до кордонів країни. Якщо покладатися на новітню історію, пише газета, заворушення в Киргизстані навряд чи буде тривалим і навряд чи дестабілізує сусідні Узбекистан і Таджикістан. Газета повертає нас у 90-й і 2005-й роки до подібних спалахів насильства у Фергані, які згасли самі по собі без західної інтервенції, до якої сьогодні закликає перехідний уряд у Бішкеку.

Однак ці прецеденти слугують малою втіхою для трьох надпотуг - Росії, Китаю і Сполучених Штатів, на чию економіку, безпеку і стратегічні інтереси дедалі більше впливає нестабільність Центральної Азії. Бідність, складні етнічні і племенні стосунки, поширення ісламістської ідеології в Киргизстані -- все це свідчить про те, що наступна криза не за горами.

Багато хто вважає, що саме Росія натисла на спусковий гачок, підірвавши позиції тепер уже поваленого президента Курманбека Бакієва. Мотиви Москви - ключові енергетичні і транзитні маршрути і бажання відновити свій політичний уплив у регіоні, який потрапляє під дедалі більший уплив китайців і американців.

Китай також не може стояти осторонь. Киргизстан - його важливий торгівельний партнер, а також важливий маршрут до центрально-азійських експортних ринків Китаю - в першу чергу Казахстану. На додачу, населення уйгурів у Киргизстані налічує чверть мільйона, і стабільністю цієї громади переймається Пекін, який сам має проблему з уйгурами у своїх західних провінціях. Нестабільний Киргизстан може стати базою і прихистком для уйгурських повстанців і джерелом поширення ісламістського радикалізму на Китай.

На тлі усіх цих махінацій і калькуляцій, пише Гардіан, адміністрація Обами виглядає безпорадним спостерігачем. Американська військова база в киргизькому Манасі залишається основним пунктом постачань для війни в Афганістані, аби там що американці не бурмотіли про права людини і право на самовизначення. Майбутнє Манаса на тлі підірваної безпеки в країні опинилося під великим сумнівом. І Обамі тепер доведеться вибирати між сприянням демократії і реалізмом західної політики.

Китай також не може стояти осторонь. Киргизстан - його важливий торгівельний партнер, а також важливий маршрут до центрально-азійських експортних ринків Китаю - в першу чергу Казахстану. На додачу, населення уйгурів у Киргизстані налічує чверть мільйона, і стабільністю цієї громади переймається Пекін, який сам має проблему з уйгурами у своїх західних провінціях. Нестабільний Киргизстан може стати базою і прихистком для уйгурських повстанців і джерелом поширення ісламістського радикалізму на Китай.

На тлі усіх цих махінацій і калькуляцій, пише Гардіан, адміністрація Обами виглядає безпорадним спостерігачем. Американська військова база в киргизькому Манасі залишається основним пунктом постачань для війни в Афганістані, аби там що американці не бурмотіли про права людини і право на самовизначення. Майбутнє Манаса на тлі підірваної безпеки в країні опинилося під великим сумнівом. І Обамі тепер доведеться вибирати між сприянням демократії і "реалізмом" західної політики.