Екстремальний Світ: Освіта

П'ята частина циклу "Екстремальний Світ" Бі-Бі-Сі фокусується на освіті. Рівень письменності у різних країнах світу кардинально відрізняється. Скажімо, у Малі лише 26,2% тих, кому більше 15 років, уміють писати і читати. У найбільш розвинених державах цей показник становить 99% або 100%.

Більшість із 20 країн із найнижчим рівнем письменності - африканські.

У таких країнах, як Бангладеш і Пакистан, рівень письменності становить, відповідно, 53,5% і 54,2%.

У багатьох із цих країнах письма більше навчають хлопців, аніж дівчат. За даними організації Plan International, лише 3% жіночого населення Мозамбіку та Нігеру ходять до школи, що означає багатомільйонні втрати для економік тих країн.

Рівень письменності - не єдиний критерій, за яким визначають освітні стандарти тієї чи іншої країни.

Світовий банк, наприклад, дає кількісне співвідношення вчитель-учні у системі початкової освіти. У Центрально-Африканській Республіці на одного вчителя перших класів припадає в середньому 100 учнів. У Ліхтенштейні - один вчитель на сімох школярів. Найбільша у світі школа, де навчаються 32 000 учнів, розташована в Індії у місті Лакнау. Великі відмінності існують і в системах фінансування освіти різних країн світу. За даними Світового банку, Сполучене Королівство на початкову освіту витрачає 23,4% ВВП на одного школяра. На Кубі цей показник становить 44,7%. Якщо раніше на Кубі були великі проблеми із письменністю, то зараз усі 100% молодих кубинців вміють читати і писати.

Щодо системи вищої освіти, то наймасовішою вона є в Китаї. Там здобувають диплом 25% всіх студентів світу. 1998 року у вищих навчальних закладах вчилося 6,2 млн студентів. Через 10 років їх було вже майже 24 млн. Кількість американських студентів того самого 2008-го становила трохи більше 14 млн. Торік на ринок праці у Китаї поповнився 6,1 млн випускників інститутів та університетів.